Наукові праці з обліку німецьких вчених

Розвиток німецької промисловості і торгівлі призвів до того, що в Німеччині виник цілий ряд досить великих торговельних, промислових і банківських підприємств, які мали досить значні на той час обороти і демонстрували чудеса стійкості, існуючи іноді багато століть підряд. Це, звичайно, було б неможливим без належним чином організованого бухгалтерського обліку.

Пожвавлення торгівлі між Німеччиною та Італією в ХV-ХVІ ст. призвело до того, що перші праці з бухгалтерського обліку на німецькій мові були написані під значним італійським впливом. Німецькі купці все більше уваги приділяли правильній організації обліку в своїх господарствах, для чого було необхідне їх широке ознайомлення з основними правилами облікової науки, що і стало причиною видання облікової літератури в Німеччині.

Першою друкованою та однією з найцікавіших праць з обліку на німецькій мові була праця Генріха Грамматеуса, що вийшла з друку в 1512 р. в Нюрнберзі. Г. Грамматеус викладає, головним чином, просте рахівництво, дещо торкаючись подвійної бухгалтерії.

Іншою відомою німецькою працею з обліку була книга Іогана Готліба, видана у 1531 р. Вона витримала три перевидання, причому в перших виданнях І. Готліб не зачіпав деяких питань, що викликали, на його думку, значні труднощі; до них він відносив порядок записів по рахунку прибутків і збитків та по рахунку балансу. Лише в останньому виданні своєї книги І. Готліб розкриває порядок записів по цих рахунках і таким чином дав достатньо чітке визначення подвійної бухгалтерії за італійським методом.

Пасшьє Гессенс, бажаючи викласти італійську систему рахівництва, випустив свою працю, яка містила досить широке пояснення сутності подвійної бухгалтерії. П. Гессенс зазначає, що для правильної бухгалтерії потрібно вести три основні книги: а) Меморіал; б) Журнал і в) боргову книгу, яка по-іншому називається Головною; іноді, крім трьох основних книг, слід вести й інші, такі як: касову і книгу для витрат.

В Німеччині значна увага приділялась проблемам облікової освіти. У ХVІ ст. були відкриті спеціальні школи для викладання рахівництва, а у ХVІІІ ст. ставилось питання про відкриття в університетах облікових кафедр.

Німецькі вчені збагатили світову бухгалтерську науку самостійною формою обліку, яка увійшла до літератури як німецька форма обліку. Відомим автором німецької форми обліку був Ф. Гельвіг, який у 1774 р. видав власну фундаментальну працю, присвячену цій проблемі. Суть німецької форми обліку полягала в тому, що замість Головної книги з аналітичними рахунками використовувався цілий ряд книг з окремих видів господарських операцій. Така форма критикувалась з боку дослідників, однак мала повне право на існування.

Значним є внесок німецьких бухгалтерів, в тому числі В. Швайкера, в розвиток системи контролю. Надаючи велике значення перевірці бухгалтерських записів, він визначив її конкретні способи і строки. Розроблені ним правила перевірки бухгалтерських книг дозволяють вважати його одним із засновників ревізії.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.