Особливості Психодіагностичної роботи психолога

ПЕРШЕ ПИТАННЯ

Психодіагностика - це галузь психологічної науки та практики, яка розробляє та використовує спеціальні методи розпізнання індивідуально-психологічних відмінностей людей. Виходячи з загальнонаукових позицій йдеться про розпізнання стану певного об'єкту чи системи (наприклад, окремої людини чи групи людей) шляхом оперативної реєстрації притаманних їм суттєвих властивостей та їх співставлення з діагностичними критеріями за певним алгоритмом (правилами), з метою вироблення психодіагностичного судження (висновку), винесення якого дає підстави для оцінки наявного стану об'єкту, прогнозування (з певною ймовірністю) його поведінки та планування цілеспрямованого впливу на нього.

Через відсутність в психології загальновизнаної систематики можливих діагнозів (їхнього переліку - на зразок медичних класифікаторів МКХ-10 або DSM-IV), формулювання психологічного діагнозу не може зводиться до простої констатації відповідності людини певному психотипу (типу темпераменту чи акцентуації особистості), а має розгортатися в детальний опис значущих особливостей людини, їх субординації та співвідношення ("профілю особистості"), на підставі якого можна пояснити минулі вчинки людини та передбачити її майбутні дії. Психологічний діагноз може бути поставлений будь-якій здоровій людині, і він не повинен зводитися до "психіатричного кліше".

В УВП психодіагностику спецконтингенту здійснює психологічна служба, яка розпочинає цю роботу на дільниці КДіР з новоприбулими засудженими, вивчає зміни, які з ними відбуваються на протязі всього терміну відбування покарання. За результатами психодіагностичного обстеження, психолог надає рекомендації щодо роботи із засудженими, визначає при цьому особ, які відносяться до групи „ризику”.

Якість психологічного діагнозу залежить від досвіду та кваліфікації психолога.

Вивчення психологічних особливостей людини може продовжуватися роками і не бути вичерпним, хоча б тому, що сама людина постійно змінюється. У повсякденній роботі психолога таке завдання практично ніколи не ставиться. У більшості випадків його завдання полягає у отриманні необхідних та достатніх даних важливих для розв'язання конкретних проблем, наприклад, професійного відбору.

Завдання психодіагностичної роботи психолога УВП визначається відповідними нормативними документами ДДУПВП, згідно з якими головна увага має приділятися оцінці психічного стану засудженого та його динаміки.

Психодіагностичними методами мають право користуватися тільки особи, які отримали відповіднупсихологічнуосвіту та мають диплом спеціаліста, магістра. Психолог повинен усвідомлювати межі своєї компетенції, вміти обирати для використання такі методики, які відповідають конкретній меті, заради якої планується провести обстеження.

При обстеженні, психолог бере до уваги: вік, освітній рівень засудженого, поточний функціональний стан (ознаки втоми, хвороби), рівень мотивації участі в обстеженні.

Психодіагностичне обстеження, як правило, проводиться у спеціально підготовленому ізольованому приміщенні, у якому є робочі місця для респондентів, відсутні будь-які шкідливі чи відволікаючи увагу чинники (шум, неприємні запахи), що можуть вплинути на якість виконання завдань психолога. Проводити тестування бажано у першій половині дня.

Психолог несе персональну відповідальність за правильність проведення психодіагностичного обстеження та використання отриманих даних. Він має забезпечити такі умови зберігання психодіагностичних матеріалів, які виключають несанкціонований доступ до них сторонніх.

Слід враховувати, що респондент (в тому числі й засуджений до позбавлення волі) має право відмовитися від психодіагностичного обстеження. У таких випадках необхідно з'ясувати причини відмови,спробувати (без тиску) переконати засудженого у безпечності та корисності, особисто для нього, цієї процедури. Категорична невмотивована відмова часто є ознакою надмірної тривожності респондента, а подекуди й симптомом нервово-психічної патології. Такі особи через високу ймовірність деструктивної поведінки мають перебувати під постійним спостереженням психолога та посиленим контролем пенітенціарного персоналу. Достовірність даних психодіагностичного обстеження значною мірою залежить від такої психодіагностичної ситуації, ключовими елементами якої є добровільна або примусова участь респондента в обстеженні, характер використання отриманих даних, тобто те, хто отримує відомості про обстежену особу (вона сама чи хтось інший), як і для чого буде використовуватися ця інформація.

Успішність обстеження залежить від того, якою мірою респондент зацікавлений у точному психологічному діагнозі та готовий давати щирі відповіді на питання психолога (запитання тестів), старанно та точно виконувати інструкції при тестуванні. Найкращих результатів при обстеженні засуджених можна досягти тоді, коли вдається пробудити в них інтерес до власної особистості.

Враховуючи такі особливості спецконтингенту, як низький освітній рівень, конкретність мислення, відсутність навичок самоаналізу, при проведенні психодіагностичної роботи, перевага має надаватися методам спостереження та бесіди, об'єктивним тестам, а також методикам експрес-діагностики (типу тестів досягнень та проективних методик), які не вимагають від респондента значних зусиль та часу.

Об'єктивні дані про засуджених можна отримати за допомогою апаратурних психофізіологічних методик. Використання опитувальників в більшості випадків доцільно тільки при роботі з тими засудженими, які мають достатній рівень інтелектуального розвитку та зацікавлені в об'єктивній оцінці своїх індивідуальних особливостей.

Психологічні дослідження часто свідчать про наявність у засуджених до позбавлення волі певних несприятливих психічних станів (апатія, депресія, тривога), що цілком зрозуміло. Необхідно враховувати їх внесок у психопатизацію особистості та роль у формуванні девіантної поведінки (аж до суїцидальних спроб).

На відміну від традиційних способів вивчення особистості: спостереження, бесіди, вивчення особових справ тощо, спеціальні психодіагностичні методи відрізняються деякими перевагами.

Вони дозволяють:

- зібрати діагностичну інформацію у відносно короткий термін;

- представити інформацію не взагалі про людину, а про ті або інші її особливості (інтелект, тривожність, взаємовідносини тощо);

- отримати інформацію, що дозволяє дати якісне і кількісне порівняння індивіда з іншими людьми;

- отримати інформацію, корисну з точки зору вибору засобів психологічного втручання, прогнозу його ефективності, а також прогнозу розвитку, спілкування, ефективності діяльності засудженого.

Психологічна діагностика реалізується у декілька етапів:

– аналіз об'єктивної структури діяльності (професійної, рольової, навчальної);

– психологічний аналіз предмету діагностики здійснюється через визначення психічної структури діяльності, психічних механізмів, що проявляються в регуляції цієї діяльності;

– створення діагностичних ситуацій, в яких проявляються компоненти діяльності особистості, які вивчаються.

Висуваються певні вимоги до психолога:

– знати і застосовувати на практиці загальні теоретико-методичні принципи психодіагностики, володіти основами диференціальної психометрії, стежити за поточною методичною літературою з психодіагностики, самостійно вести картотеку і особисту бібліотеку методик, які застосовуються в цій галузі;

– відповідати за рішення, що приймаються на основі тестування, забезпечувати відповідність репрезентативності і прогностичної валідності методики. Попереджати можливі помилки, що припускаються непрофесіоналами, незнайомими з обмеженнями у використовуванні того або іншого тесту;

– забезпечувати необхідний рівень надійності застосовуючи паралельні стандартизовані і нестандартизовані методики, а також метод незалежних експертних оцінок;

– при виборі методик в батарею (програму обстеження) керуватись не суб'єктивними перевагами і упередженнями в оцінці методик, а виходити з вимог максимальної ефективності діагностики – максимум надійності при мінімумі витрат;

– забезпечити ретельне дотримання всіх вимог при проведенні стандартних методик обстеження;

– забезпечити конфіденційність психодіагностичної інформації, отриманої від засудженого на основі «особистої довіри». Психолог обов'язково попереджає засудженого про те, хто і для чого може використати отриману інформацію;

– обов'язково в ході обстеження здійснювати інтерпретацію отриманих даних і доводити отриману інформацію до відома зацікавлених осіб.

Висновок з першого питання: таким чином психодіагностика засуджених є однією з основних функцій діяльності пенітенціарного психолога щодо роботи зі спецконтингентом, яка надає можливість не тільки вивчити особистість засудженого але й спрямувати подальшу соціально-виховну роботу з ним.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.