Звільнення України від німецько-фашистських загарбників

Наприкінці січня – на початку лютого 1943 р. радянське командування поставило завдання звільнити Донбас і Харківський промисловий район. У результаті наступальної операції 29 січня – 18 лютого 1943 р. військами Південно-Західного фронту було звільнено території у східному Донбасі.

Війська Воронеізького фронту протягом 2 лютого – 3 березня 1943 р. визволили Харків (16 лютого) і східну частину Донбасу, але внаслідок контрнаступу німецьких військ (протягом 19 лютого – 25 березня 1943 р.) радянські частини змушені були залишити Харків та північно-східні райони Донбасу і відійти за річку Сіверський Донець.

Контрнаступ під Курськом переріс у загальний стратегічний наступ Червоної Армії. 12 жовтня 1943 р. радянські війська розпочали наступ на Київському напрямку. З листопада війська 1-го Українського фронту розпочали бої за Київ. 6 листопада 1943 р. столицю України було звільнено.

На початку 1944 р. розгорнулося визволення Правобережної України. Найбільшою операцією цього часу була Корсунь-Шевченківська наступальна операція. Вона заклала початок визволення Кіровограда, Корсунь-Шевченківського, Рівного, Луцька, Нікополя, Кривого Рогу.

Новий наступ радянських військ розпочався у березні 1944 р. і тривав до травня 1944 р. Було визволено Миколаїв, Одесу, Тернопіль, Кам'янець-Подільський. 26 березня 1944 р. радянські війська вийшли на державний кордон СРСР з Румунією.

Радянські війська провели Львівсько-Сандомирську наступальну операцію (13 липня – 29 серпня 1944 р.), в результаті якої було звільнено Львів, Станиіслів, Сандомир, і радянські війська увійшли в південні райони Польщі.

8 березня – 28 жовтня 1944 р. радянськими військами була здійснена Східно-Карпатська стратегічна наступальна операція, яка забезпечила звільнення Карпатської України.

У жовтні 1944 р. вся етнічна українська територія була звільнена. Разом з тим відновлювався тоталітарний режим. У травні 1944 р. радянською владою стосовно національних меншин як покарання за „нелояльність” було застосовано масову депортацію. У Криму було поголовно виселено 165 тис. татар, 14,7 тис. болгар, 8,5 тис. вірменів.

Наслідки війни для України:

— загинуло 3,9 млн. мирних громадян (кожний шостий мешканець), 2,2 млн. чол. було примусово вивезено до Німеччини;

— зруйновано 714 міст, містечок і понад 28 тис. сіл, без житла залишилися близько 10 млн. чол.;

— залишилося лише 19% довоєнної кількості промислових підприємств;

— припинили існування понад 30 тис. колгоспів, радгоспів, МТС;

— загальна сума збитків народному господарству України становила 1,2 трл. крб.

У лавах РСЧА було близько 6 млн. українців, кожний другий з них загинув на фронтах війни, кожний другий з тих, хто залишився живим, став інвалідом. 2072 українців були удостоєні вищого звання в СРСР – Героя Радянського Союзу, із них 32 – двічі. Із 15 фронтів більше половини очолювались маршалами та генералами – українцями за походженням. Загальна чисельність втрат цивільних і військових українців становила 7 млн. осіб (16,7% усього населення України).

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.