Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Фактори мотивації споживання інновацій

Розрізняють внутрішні й зовнішні фактори мотивації споживання інновацій.

Внутрішні фактори мотивації.

До них відносять внутрішні спонукальні мотиви поведінки споживачів на ринку. Аби задіяти ці фактори, споживачів попередньо класифікують за мотивами їхньої поведінки.

Вище вже розглянута класифікація споживачів за станом споживчої готовності. Вона застосовується, наприклад, для визначення виду й сили впливу стимулюючих заходів залежно від стану цільової аудиторії.

Розглянемо деякі з цих класифікацій споживачів.

За здатністю адаптації до нових товарів:

• суперноватори (схильні купувати нові товари, не чекаючи їх
визнання з боку інших);

• новатори (швидко сприймають нове, але попередньо обмір
ковують);

• помірковані (є сприйнятливим до новацій, хоча й пасивним се
редовищем);

• консерватори (повільно сприймають нове, схильні не до змін, а
до збереження існуючих традицій);

• суперконсерватори (є активними противниками будь-яких
новинок, не сприймають нічого з того, що може змінити їхні
усталені звички).

Ця класифікація застосовується, наприклад, для визначення успіху просування новинки на ринок.

За стилем життя й мотивацією поведінки:

1 – ті, що спонукаються нестатком. Це люди, обмежені в ресурсах (в основному у фінансових). У своєму житті вони більше керуються прагненням задовольнити найістотніші бажання, а не можливістю вибору. Уся система їхніх життєвих цінностей орієнтована на боротьбу за виживання, забезпечення надійності й безпеки собі й своїм близьким. За складом характеру такі люди підозрілі, залежні від інших людей і обставин. Вони не схильні планувати будь-що у своєму житті. Цю категорію людей поділяють на дві групи:

а) борці за виживання. Найбільш знедолені, що живуть в убо
гості, рівень їхньої освіти низький. Як правило, це люди
літнього віку, з дуже обмеженими можливостями для того,
щоб піднятися на вищий рівень соціальної ієрархії, або ж
зберегти той, на якому вони колись перебували. Сюди ж
належать прихильники філософії убогості, котрі просто не
здатні вести інший спосіб життя;

б) борці з нестатком. Люди цієї групи прагнуть вирватися з
убогості, у якій вони опинилися (з різних причин). Вони,
як правило, молодші, ніж борці за виживання. Багато хто з
них ще не втратив надію на кращу долю. Система їхніх
життєвих цінностей варіює від глибокої депресії й почуття
безвиході до відкритого невдоволення суспільною систе
мою в цілому;

2. Ті, що спонукаються ззовні. Життя цих людей влаштоване так, що їм постійно доводиться неначе відповідати на виклик (дійсний чи уявний), що їм кидають іззовні. Рівень споживання, види діяльності, якими вони займаються, склад мислення, манери поведінки — усе це задається таким людям іззовні, навіть якщо самі вони вважають інакше. У складі даної категорії людей виділяються наступні групи:

а) люди з вираженим почуттям належності до середнього класу. Вони презентують значну частину середнього класу — групи, що найбільшою мірою стабілізує все суспільство. У своїх поглядах ці люди схильні до консерватизму, ностальгії за минулим сентиментальності, пуританства й конформізму. Ключовим фактором у мотивації таких людей є почуття приналежності, прагнення підійти під якісь стандарти, а не бути осторонь;

б) люди з прагненням до переваги, готові до боротьби. Вони
всіляко прагнуть піднятися на вищий рівень життєвої
ієрархії, підвищити свій соціальний статус, наблизитися за
рівнем і стилем життя до верхівки середнього класу. Бага
то хто з них досить далекий від своєї мети, хоча й не розу
міє чи не хоче розуміти це;

в) люди, що прагнуть досягти якомога більшого. Серед них
багато лідерів бізнесу, висококваліфікованих професіона
лів у різних сферах діяльності, високопосадових урядовців.
їм властиві ефективність дій і вчинків, самовпевненість,
схильність до матеріального добробуту, уміння завзято
працювати, націленість на досягнення успіху. Це, переваж
но, багаті люди;

3. Ті, що спонукаються зсередини. Це категорія людей із внутрішніми спонукальними мотивами. У своєму житті вони керуються в основному власними, а не запозиченими іззовні цінностями, їхні потреби й попит породжені дійсно їхніми особистими рисами характеру чи схильностями, а не ціннісними орієнтаціями, нав'язаними їм явним чи неявним для них самих чином. Ці люди стурбовані насамперед своїм внутрішнім ростом. Люди з внутрішніми спонукальними мотивами завжди точно знають якості виробів, що вони їх купують (на відміну від людей зі спонукальними мотивами ззовні). Існує три групи людей даної категорії:

а) я — це я. Люди такого стилю життя недалеко пішли в системі своїх життєвих цінностей від категорії людей із зовнішньою мотивацією. У них є цінності як запозичені іззовні, так і внутрішні, власні. Типовий представник даного стилю життя — молода людина з яскраво вираженою індивідуальністю в частині самореклами й самозамилування;

б) люди, що спираються на особистий досвід. У своєму спо
собі життя в усьому спираються лише на цінності, набуті з
власного досвіду чи особистої причетності до чого-небудь,
їх почасти приваблює різного роду екзотика (східні релі
гії), дивні й загадкові речі і явища (НЛО, парапсихологія),
близькість до живої природи (садівництво);

в) соціально свідомі й відповідальні люди. Система їхніх жит
тєвих цінностей базується на глобальних філософських
узагальненнях, мислять вони почасти лише космічними
категоріями. Розуміння глибинної сутності явищ, що відбу
ваються у світі, й почуття відповідальності за все, що від
бувається навколо, веде їх до підтримки таких рухів у сус
пільному житті, як, скажімо, захист навколишнього сере
довища. Для багатьох із них властивий простий спосіб
життя, вони прагнуть уникати розкоші й дорогих зручнос
тей (хоча самі можуть бути дуже багатими людьми);

4. Інтегровані (комбінація цінностей, породжуваних мотивацією ззовні і зсередини). Це досить рідка категорія людей, яким у своєму життєвому укладі вдається поєднати всі цінності. У психологічному відношенні це найбільш розвинена частина суспільства. Вони здатні стати справжніми лідерами, їм властиві впевненість у собі, внутрішня енергія, здатність до самовираження. Вони часто вірно визначають перспективи світового розвитку.

Викладена класифікація враховується при розробці заходів комплексу маркетингу просування інновації на ринок.

Для вивчення споживачів виділяють чотири класи споживацької поведінки, які можна розглядати як ієрархію стилів життя, що відображає економічні характеристики діяльності споживачів протягом всього або частини їхнього життєвого циклу: забезпечення — накопичення — задоволення — досягнення. Цикл охоплює життя споживача від того періоду, коли він починає заробляти, витрачати, накопичувати й аж до його смерті.

Забезпечення відіграє вирішальну роль у досягненні людиною фізичного благополуччя й підтриманні її соціального статусу.

Накопичення товарів і грошей здійснюється на наступному етапі шляхом економії або здійснення серії взаємопов'язаних покупок.

Задоволення включає розваги, ігри, відпочинок і т. ін. Його забезпечують переважно не товари, а послуги.

Досягнення — придбання предметів розкоші, дорогих новинок, гра в казино тощо. Воно доступне лише дуже незначному прошарку людей.

Визначення класу споживацької поведінки допомагає уточнити попит споживачів, внутрішні спонукальні мотиви поведінки на ринку й розробити адекватні заходи комплексу маркетингу.

Класифікація споживачів на основі соціологічних підходів передбачає аналіз:

• ролей, які люди відіграють у суспільстві: батька у сім'ї, керів
ника, робітника і т. ін. Поняття ролі передбачає наявність со
ціальних відносин;

• статусу, який слід розглядати як соціальну позицію людини, її
місце у соціальній ієрархії;

• норм — суспільних очікувань стосовно того, що є добрим і
прийнятним, а що — ні;

• груп — колективів індивідуумів, які взаємодіють між собою і
встановлюють соціальні відносини. Виділяють первинні групи з
тісними зв'язками індивідуумів (сім'я, друзі тощо), вторинні —
асоціації, союзи, у яких зв'язки є не такими тісними, референт
ні — у яких люди ототожнюють себе з цією групою (вони мо
жуть або входити до цієї групи, або ж ні);

• сім’ї чи домогосподарства;

• життєвого циклу сім 'ї як періоду розвитку людини через дити
нство, молодість, зрілість, старість;

• соціальних класів;

• образу життя;

• культури;

• субкультури, яка є частиною загальної культури суспільства.
Для визначення внутрішніх мотивів поведінки споживачів-організацій аналізують динаміку розвитку галузі, у якій вони працюють, кількість потенційних клієнтів, їхній купівельний потенціал, конкуренцію з боку інших виробників (постачальників), загрозу появи нових конкурентів. Аналізують культуру організацій-споживачів, психологічний клімат у них, схильність до нововведень, установки на взаємодію із зовнішнім середовищем, ціннісні орієнтації вищого керівництва, порядок і швидкість прийняття рішень. З'ясовують, хто з керівників приймає рішення про купівлю, їхню зацікавленість у купівлі, рівень компетенції, особисті характеристики, статус в організації. Визначають, які характеристики товару цікавлять представників організації-споживача, наскільки даний товар впливає на підвищення ринкової привабливості їхньої продукції тощо.

Типи споживачів визначаються за допомогою проведення ринкових досліджень, переважно різного роду опитувань і спостережень, і результати враховуються при розробці заходів щодо формування й стимулювання попиту на інновації.

Зовнішні фактори мотивації. До них належать:

Референтні групи: члени сім'ї, друзі, сусіди й колеги — первинні колективи, а також суспільні інститути — колективи вторинні. Ці групи прямо чи опосередковано впливають на поведінку споживачів або осіб, які ухвалюють чи сприяють ухваленню рішень про купівлю товару: керівників підприємств, батьків маленьких дітей тощо.

Оформлення товару: рівень якості, характеристики (властивості), марочна назва. Гарне оформлення підвищує рівень сприйняття інновації споживачами й збільшує її шанси на успіх на ринку.

Розглянемо детальніше окремі елементи оформлення товару.

Товарна марка — назва, термін, символ, дизайн, упаковка або їх комбінація, що застосовуються для ідентифікації товару та його виробника (продавця) й надає покупцеві можливість вирізнити товар з-поміж інших. Призначенням товарної марки є підтвердження високої якості товару, підтримання його високого іміджу. Вибір марочної назви є дуже відповідальною справою. Вона мусить відзначати індивідуальність і переваги товару, бути благозвучною й зручною у вимові, у т. ч. іноземними мовами. Обрану марочну назву необхідно зареєструвати у відповідному реєстрі торгових марок, аби захистити її як інтелектуальну власність від зазіхань конкурентів, хоча це є добровільним. Згідно з міжнародною класифікацією, торговий знак зображується як ®. Право використання чужої товарної марки (за відповідною ліцензійною угодою) треба оплачувати.

Маркування товару. Інформує споживача про склад компонентів, з яких вироблено товар, відповідність стандартам якості (наприклад, наявність сертифікату відповідності стандарту ISO 9000) та екологічної безпеки (відповідність стандарту екологічності ISO 14000), про характеристики товару (наприклад, про тактову частоту процесора комп'ютера), товаровиробника тощо.

Упаковка. Окрім зберігання товару, наразі відіграє й інші функції: привертання уваги до товару, його опис (характеристики, способи зберігання й використання), рекламування (стимулювання збуту взагалі). Вона також має сприяти формуванню іміджу товару й товарної марки.

Форма та матеріал товару. Форма товару впливає на швидкість його сприйняття. Чим простіша форма, тим швидше товар сприймається споживачами. Окрім того, відповідно до результатів узагальнення досліджень фахівців у психогеометрії, кожна людина асоціює себе з певною геометричною фігурою. Так, за даними досліджень, близько 16 % всіх людей асоціюють себе з квадратом, 27 — з трикутником, 15 — з прямокутниками, 25 — з кругами, 17 % — із зигзагами. Споживач у процесі вибору товару орієнтуватиметьсяся на відповідну геометричну форму, на що обов'язково слід зважати при розробці дизайну товару.

Колір. Значно впливає на сприйняття товару споживачами Ф. Котлер наводить результати оцінки сприйняття споживачами розчинної кави в упаковці різних кольорів: коричневого, блакитного, червоного, жовтого. Хоча кава була приготовлена за одним і тим самим рецептом, результати її сприйняття споживачами дали наступну картину: 75 % споживачів заявили, що кава у коричневій упаковці занадто міцна; 85 — що кава у червоній упаковці найароматніша й найсмачніша; практично всі споживачі відзначили, що кава у блакитній упаковці м'яка, а у жовтій - слабка.

Сприйняття кольору залежить від національних традицій споживачів. Так, у Австрії найпопулярнішим є зелений колір, у Болгарії — темно-зелений і коричневий, у Пакистані — смарагдово-зелений, у Голландії — оранжевий та блакитний і т. ін.

Білий колір, який у Європі й Північній Америці сприймається як символ чистоти, на Сході є кольором жалоби. Сприйняття кольорів залежить також від емоційного стану людини.

Шрифт рекламних повідомлень, написів на упаковці товару тощо. Тип шрифту впливає на сприйняття тексту. Негативний вплив на прочитуваність чинять жирні й курсивні знаки. А от різкий контраст між текстом і полем, на якому він розміщений, покращує сприйняття. Істотний вплив чинить і порядок розташування тексту. Шрифт має відповідати товару, для друкованої реклами різних товарів слід застосовувати різні шрифти. Сприйняття шрифта залежить від елементів оформлення тексту. Зокрема, вписаний в еліпс текст сприймається краще, ніж вписаний у коло чи квадрат.

Рекламні повідомлення. На їхню дієвість, окрім змісту (мотивів), впливає також їхня структура й форма.

Передпродажний сервіс. Виокремлюють два основних підходи до забезпечення передпродажного сервісу. Перший полягає у наданні споживачам певного мінімального набору послуг для зниження витрат на реалізацію продукції, а відповідно – й роздрібних цін. Другий передбачає високий рівень сервісу, що забезпечує значні конкурентні переваги, збільшує кількість лояльних споживачів і, відповідно, імідж товаровиробника. У довгостроковій перспективі це забезпечує збільшення прибутку за рахунок багаторазових продажів постійним споживачам і зменшує відносні витрати на забезпечення високого рівня сервісу.

Післяпродажний сервіс. Надає змогу істотно підвищити споживацьку привабливість товару. До нього належать: гарантії, кредитування споживачів, комплектація товару на вимогу замовника, монтаж на місці експлуатації, консультації споживачів тощо.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.