Вибір теми.

Промова як дослідження

Оратор, виступаючи перед аудиторією, завжди мусить проголошувати щось вагоме й, по можливості, нове. Виступ повинен бути актуальним, змістовним. Має від ображати володіння проблемою. Поверховість та малоерудованість одразу ж помітні.

Промова, як правило, потребує попередньої підготовки, й чим ґрунтовніша підготовка, тим солідніше, вагоміше виглядатиме виклад.

Чим більше людина знає чужих думок, тим самостійнішим стає її власне мислення, тим оригінальніша вона у поглядах, а значить — цікавіша для інших. Не треба лякатися того, що з даного питання "мало літератури". Якщо й справді так, це означає, що промовець вільний відчужих думок і має право викладати власні міркування. Адже споконвіку серйозними недоліками промови вважалися шаблонність, переказ чужих думок без власної оцінки. Хоча одна лише "власна" позиція може інколи засвідчити хіба що малокомпетентність промовця.

Як усяка розумова робота, підготовка промови — процес творчий, й кожен використовує власну методику. Проте можна виділити певний "алгоритм" підготовки промови: етапи роботи над інформацією, які долає кожен, хто досліджує свій предмет.

Вибір теми.

Термін тема походить з грецької мови і означає „те, що покладено в основу", фундамент. Простіше сказати, тема — це те, про що йде мова. Нерідко трапляється, що лекторові пропонують, наприклад, виступити на чітко визначену тему.

Але найвірогідніше, що вам окреслять тематику виступу і замість чітко сформульованоїтеми промови подадуть її об'єкт. Наприклад, пропозиція висловитися про сучасну українську культуру не є власне темою. Це саме об'єкт уваги. Бо ж культура — поняття широке (література, живопис, музика тощо).

Тема завжди конкретна, стосується одного питання. Інша справа, що слід виділяти в межах однієї теми ще й т. зв. підтеми,наприклад, лекцію про екологічну чистоту середовища можна розвивати на таких підтемах, як чистота повітря, чистота води, чистота продуктів, соціальна та особиста гігієна людини тощо. Коли промовець не уявляє, що конкретно він хоче сказати, не варто розраховувати на позитивний результат.

Тема, часто визначається тим, яку психологічну реакцію оратор хоче викликати у своїх слухачів. Варто враховувати також свої можливості, оскільки можна взятися за велику й значну тему, але не впоратися з нею. Отож, доцільно обирати таку тему, яка до душі й під силу ораторові.

Тему слід розуміти як проблему, задачу, яку треба вирішити. Ви не даєте рецептів — ви разом зі своїми слухачами повинні "перехворіти" проблемами, які вимагають уваги. Навряд чи захопить аудиторію людина, що, вийшовши на трибуну, заявить: я вам зараз за п'ятнадцять хвилин все розкажу й жити навчу! Менторський або Ригористичний (сухоповчальний) тон викличе до вас зневагу чи навіть ненависть (згідно з обставинами) вже через п'ять хвилин. Нехай навіть ви знаєте відповіді на оті жагучі питання — зробіть вигляд, що ви знаходите їх саме зараз, разом зі слухачами.

Існують такі поняття, як тема "розкрита" та "не розкрита". Тема "розкрита", коли матеріал їй відповідає, коли основна думка промовця зрозуміла, коли вона доведена (за допомогою цитат, думок попередників, фактів та ін.). Бажано, щоби тема мАла точки зіткнення з іншими темами (особливо якщо це — лекція), апелювала до вже відомого слухачам.

Не сподівайтеся переконати всіх. Пам'ятайте слова Христа, що слова часом падають у ріллю або на скам'янілий ґрунт. Нехай хоча б кілька людей зрозуміють вас.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.