Міжнародно-правовий режим використання надр Каспійського моря.

Відмінною рисою Прикаспійського регіону є те, що він набуває статусу не тільки сировинного, але і транзитного регіону, який дозволяє з'єднати шляху між Сходом і Заходом.

Проблема визначення правового статусу та режиму міжнародної економічної співпраці щодо водних просторів і надр Каспійського моря залишається, таким чином, стратегічно важливим питанням для Російської Федерації, яка зацікавлена вЂ‹вЂ‹у розвитку Каспійського регіону за рахунок збереження і множення його природних багатств і за рахунок використання географічного положення Каспійського моря для розвитку судноплавства. Цими факторами значною мірою продиктована актуальність даної теми. p align="justify"> Проблеми правового статусу Каспійського моря досліджувалися в працях російських вчених Ю.Г. Барсегова, К.А. Бекяшева, О.М. Вилегжаніна, С.А. Гурєєва, С.Б. Дьяченко, Ф.Н. Ковальова, А.Л. Колодкіна, Ю. Мерзлякова, І.М. Тарасової, А.Ю.Урнова, Ю.Є. Федорова та ін

Незважаючи на те, що тема правового статусу Каспійського моря досить широко висвітлюється в засобах масової інформації та на міжнародних конференціях, проте в науці в більшій мірі розглядаються геополітичні аспекти проблеми, ніж міжнародно-правові. Тому основною метою цієї контрольної роботи є розглянути міжнародно-правові проблеми Каспію, ознайомиться з нормативно-правовими актами, що регулюють міждержавні відносини в цьому регіоні. p align="justify"> Частина 1. Історико-правовий статус регіону

Історично Каспійське море близько 250 років належало двом державам - Росії (Радянському Союзу) і Персії (Ірану). З'явилися на його берегах після розпаду СРСР нові В«власникиВ» - Азербайджан, Туркменістан і Казахстан оголосили права на його багатства, у зв'язку з чим і виникла проблема розділу моря. p align="justify"> Каспійське море мало свій загальний правовий статус, який був встановлений Договором між Російською Соціалістичною Федеративною Радянською Республікою і Персією від 26 лютого 1921 р. і Договором про торгівлю і мореплавання між Союзом Радянських Соціалістичних Республік та Іраном від 25 березня 1940 Зазначимо, що ще до укладення договір 1921 р. статус Каспію був визначений нормами міжнародного права. Ці договори передбачають свободу судноплавства по всій акваторії моря, свободу рибальства за винятком десятімільних національних рибальських зон і заборона на плавання в його акваторії суден під прапором некаспійських держав. p align="justify"> До тих пір, поки не прийнято новий статус, формально продовжує діяти ста...тус, визначений вищевказаними міжнародними документами, оскільки всі колишні союзні республіки, а нині суверенні держави визнали договори, укладені СРСР.

Держави каспійського регіону погоджуються в тому, що відтепер виняткові права на Каспійське море належать уже не двом, а п'яти країнам, що права ці поширюються на природні ресурси Каспію, включаючи вуглеводні, що існує необхідність прийняття Конвенції про правовий статус Каспійського моря і що така Конвенція може бути прийнята тільки на основі загальної згоди.

Російські дипломати виходять з визнання ресурсів Каспійського моря об'єктом спільного використання (кондомініум), тому всі питання діяльності, включаючи освоєння його ресурсів, повинні вирішуватися за участю всіх прикаспійських держав. p align="justify"> Каспій розглядається як замкнутий внутріконтинентальний водойму, що не має природного з'єднання зі світовим океаном. Попри всі термінологічні розбіжності, під В«замкнутим або напівзамкнутим морем слід розуміти затоку, басейн або море, оточене двома або більше державами і сполучається з іншим морем або океаном через вузький прохід, або складається повністю або головним чином з територіальних морів і виключних економічних зон двох або більше прибережних держав В».

З міжнародно-правової точки зору Каспій не може розглядатися ні як море, ні як озеро. Зокрема, на нього не може бути поширена Конвенція ООН з морського права 1982 р. з її винятковими економічними зонами, континентального шельфу і т.д. Тут має діяти прецедентне право. br/>

Частина 2. Спроби встановити новий міжнародно-правовий статус Каспію

З 1992 року протягом тривалого часу йшли переговори між прикаспійськими державами. У жовтні 1996 р. відбулися п'ятисторонні переговори прикаспійських держав на рівні заступників міністрів закордонних справ. В результаті був створений переговорний механізм - Спеціальна робоча група на рівні заступників міністрів закордонних справ Прикаспійських держав для вироблення Конвенції за правовим статусом Каспійського моря. p align="justify"> липня 1998 Росія і Казахстан підписали міждержавну В«Угода між Російською Федерацією і Республікою Казахстан про розмежування дна північної частини Каспійського моря з метою здійснення суверенних прав на надрокористуванняВ». У ст. 1 Угоди говориться, що В«дно північної частини Каспійського моря і його надра при збереженні в загальному користуванні водної поверхні розмежовуються сторонами по серединній лінії, модифікованої на основі принципу справедливості і домовленості сторінВ». Також було відзначено (ст. 2), що В«сторони здійснюють суверенні права з метою розвідки, розробки та управління ресурсами дна і надр Північного Каспію в межах своїх частин дна до розділової лініїВ». p align="justify"> Серединної лінією, яка застосовується для делімітації водних просторів між державами ...з протилежними і суміжними узбережжями, є лінія, кожна точка якої є равноотстоящей від відповідних найближчих точок на узбережжях цих держав. Крім того, відзначалося дуже важливий нюанс: В«На дні розмежовується не територія, а перспективні структури і родовищаВ». На відміну від територіальної, така юрисдикція називається ресурсної. p align="justify"> У Концепції зовнішньої політики РФ, прийнятої влітку 2000 р., зверталася увага на посилення нарівні з економічними, дипломатичного впливу Росії на Каспії. Підтвердженням значення регіону для Росії стало затвердження Радою безпеки РФ поста спеціального представника Президента Російської Федерації з питань врегулювання статусу Каспійського регіону в ранзі заступника міністра закордонних справ РФ. p align="justify"> Пропозиції Москви викликали в другій половині 2000 активізацію переговорного процесу. Близькість позицій Росії та Казахстану знайшла відображення в підписану 9 вересня 2000 р. у Астані двосторонньої Декларації. У 2001 р. було підписано Спільну заяву Російської Федерації та Азербайджанської Республіки про принципи співробітництва на Каспійському морі. У відповідності з даним документом пропонувалося В«на першому етапі розмежувати дно Каспійського моря між суміжними і протилежними державами на сектори/зони на основі методу серединної лінії, проведеної з урахуванням рівновіддалених точок і модифікованої за домовленістю сторінВ». p align="justify"> У спільній заяві Російської Федерації і Ісламської Республіки в березні 2001 р. зазначалося, що В«щодо розширення двостороннього співробітництва в усіх сферах на Каспійському морі Сторони визнають договори між Російською Соціалістичною Федеративною Радянською Республікою і Персією та додатка до нього в якості правової основи, що регулюють в даний час діяльність на Каспії В».

травня 2002 року в Москві президенти Казахстану і Росії підписали Протокол до двосторонньої угоди про розмежування дна північної частини Каспійського мор з метою здійснення суверенних прав на надрокористування від 6 липня 1998 Згідно з ним, під ресурсну юрисдикцію Росії були віднесені родовище В«ХвалинськоєВ» і структура В«ЦентральнаВ», Казахстану - структура В«КурмангазиВ». Освоювати їх вуглеводневі ресурси було вирішено спільно. p align="justify"> травня 2003 було підписано Угоду між Російською Федерацією, Азербайджанською Республікою і Республікою Казахстан про точку стику лінії розмежування суміжних ділянок дна Каспійського моря, по яких були зафіксовані її географічні координати. У травні 2003 р. в Алма-Аті було завершено перше постійне прочитання консолідованого проекту Конвенції. Незважаючи на певний прогрес у погодженні ряду статей і преамбули, залишилося наявність концептуальних розбіжностей у позиціях учасників з низки ключових проблем міжнародно-правового статусу Каспію. p align="justify"> каспійський міжнародний співробітництво правової

Частина 3. Основні міжнародно-правові проблеми регіону Каспійськог...о моря

Останнім часом деякими прикаспійськими державами ставиться питання про перспективу розвитку вантажних морських перевезень між портами Ірану, Росії та інших прикаспійських держав як частини російського напрямку міжнародного транспортного вантажопотоку В«Північ-ПівденьВ» та можливості використання внутрішніх водних шляхів Росії для міжнародного судноплавства. p align="justify"> Зокрема, азербайджанською стороною для включення до проекту Угоди про торговельне судноплавство в Каспійському морі була запропонована стаття про свободу транзиту по внутрішніх водних шляхах Російської Федерації судів прикаспійських держав як що не мають виходу до моря і Світовому Океану. На нашу думку, це питання має вирішуватися відповідно до Кодексу внутрішнього водного транспорту РФ, в якому закріплено положення про те, що прохід суден під іноземним прапором по внутрішніх водних шляхах РФ, в тому числі з метою транзиту, може бути здійснений тільки на підставі рішень Уряду РФ. p align="justify"> Одним з важливих аспектів є присутність військового флоту прикаспійських держав на Каспії. Каспій - зона національних інтересів прикаспійських держав і його охорона є їх завданням. Але от питання про присутність військових кораблів непрікаспійскіх держав має вирішуватися категорично негативно. p align="justify"> Розглядаючи питання видобутку нафти в Каспійському регіоні, з'являється проблема її транспортування. Вона проводиться за діючим та споруджуваним трубопроводами. Одним з основних є Каспійський трубопровідний консорціум (КТК). Він був створений Росією, Казахстаном і Оманом в 1992 році для транспортування нафти північного Каспію. На даний момент Росії належить контрольний пакет акції КТК. Найбільш гостро останнім часом постало питання про прокладання трубопроводів по дну Каспію. p align="justify"> Основним джерелом з охорони навколишнього середовища Каспію є Рамкова конвенція із захисту морського середовища Каспійського моря 2003 року. Даний документ у відповідності з природними та міжнародно-правовими особливостями Каспійського моря впроваджує сучасні форми регіональної співпраці щодо запобігання, зниження і контролю забруднення; захист, збереження та відновлення морського середовища; застосування оцінки впливу на морське середовище Каспійського моря; здійснення моніторингу стану морського середовища; проведенню наукових досліджень і розробок, обміну інформацією та ін

У 1998 році була сформована Каспійська Екологічна Програма (КЕП) - міжнародний проект співпраці прикаспійських держав, який поставив своєю метою сталий розвиток і керування морським середовищем Каспію. Не будучи міжнародною організацією, КЕП сприяє захисту морського та прибережної середовища Каспію, ініціюючи і сприяючи проведенню заходів з наукових досліджень та моніторингу. p align="justify"> Екологічні проблеми Каспійського моря пов'язані з забрудненням вод внаслідок видобутку і транспортування нафти на континентально...му шельфі, надходженням забруднюючих речовин з Волги та інших річок, що впадають в Каспійське море, життєдіяльністю прибережних міст, а також затопленням окремих об'єктів у зв'язку з підвищенням рівня Каспійського моря. Хижацький видобуток осетрових і їх ікри, розгул браконьєрства призводять до зниження чисельності осетрових і до вимушених обмеженням на їх видобуток і експорт. p align="justify"> Всі прикаспійські держави мають створити нормативно-правове забезпечення розробки природного потенціалу з урахуванням збереження і відновлення біоресурсів Каспію. Це єдиний екологічний комплекс і нести міжнародно-правову відповідальність за збереження, відтворення і оптимальне використання унікальних природних ресурсів всім країнам регіону необхідно в рівних частках. p align="justify"> Висновок

На геополітичному просторі Каспійського регіону протікають ті ж процеси і явища, які характерні для світової політики та інших регіонів світу - регіональна інтеграція, демократизація внутрішньої і зовнішньої політики, транснаціональна кооперація. p align="justify"> Після розпаду СРСР розділ Каспійського моря довгий час був і до цих пір залишається предметом неврегульованих розбіжностей, пов'язаних з розділом ресурсів каспійського шельфу - нафти і газу, а також біологічних ресурсів. Переговори про правовий статус Каспію в даний час продовжуються. p align="justify"> Російською Федерацією укладені угоду з Казахстаном про розмежування дна північної частини Каспійського моря з метою здійснення суверенних прав на надрокористування (від 6 липня 1998 р. і Протокол до нього від 13 травня 2002 року), угоду з Азербайджаном про розмежування суміжних ділянок дна північної частини Каспійського моря (від 23 вересня 2002 року), а також тристоронню російсько-азербайджансько-казахстанське угоду про точку стику ліній розмежування суміжних ділянок дна Каспійського моря (від 14 травня 2003 р.), якими встановлені географічні координати розділових ліній, обмежують ділянки дна, в межах яких сторони здійснюють свої суверенні права у сфері розвідки та видобутку мінеральних ресурсів.

Невизначеність правового статусу Каспійського моря є каталізатором всіх його проблем. При цьому каменем спотикання при вирішенні його статусу прикаспійськими країнами стали вуглеводневі ресурси. Родовища нафти і газу Каспійського регіону, які перебували на території нових держав і на дні моря, викликають підвищений інтерес у західних держав і стрімко набувають ключового значення для нових прикаспійських країн. p align="justify"> Можна зробити висновок про те, що п'ять прикаспійських держав, починаючи з 1992 року, визначили свої позиції щодо статусу Каспійського моря на різних спільних нарадах, які щорічно проводилися в прикаспійських державах. Думки країн регіону по теперішній час є суперечливими і з багатьох питань не збігаються, тому міжнародно-правового статусу Каспію, чітко закріпленого в загальних міжнародних норматив...но-правових актах, до цих пір не існує.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.