Аналіз рішення по справі «Інтерхандель» (Швейцарія проти США) 1958 р.

Рішення Міжнародного Суду ООН у Іnterhandel Case. У 1942 році уряд США заморозив більшу частину акцій компанії «Д. А. Ф.» в якості ворожої власності відповідно до положень закону торгівлі з ворогом 1917 року .Більшість акцій «Д. А. Ф.» належало компанії «Інтерхандель», швейцарської фірми, що, на думку уряду США, знаходилася під контролем товариства «Іг-Фарбен». У 1946 році між Францією, Великобританією та США, з одного боку, і Швейцарією – з іншого, було підписано так звану Вашингтонську угоду. Ця угода передбачала ліквідацію в Швейцарії майна, що знаходилося у власності або під контролем німців у Німеччині, розблокування швейцарських активів у США і передачу в арбітраж спорів з приводу застосування цієї угоди [9, с. 316].

Спір залишився невирішеним, тому 1958 року після подачі Швейцарією заяви, у Міжнародному Суді ООН почався розгляд попередніх заперечень США. Швейцарія подала свою заяву тільки після того, як справа компанії «Інтерхандель» була розглянута в судах США у період між 1948 та 1957 роками. Тим не менш третє попереднє заперечення США було сформульовано як заперечення проти юрисдикції, але насправді суть претензії полягала у невичерпаності місцевих засобів правового захисту. Суд відхилив аргумент Швейцарії про незастосування цього принципу, яка виходила з того, що США порушують Вашингтонську угоду, зробивши висновок, що «умови, на яких базується застосування положення про вичерпання місцевих засобів правового захисту, не залежать від того, чи застосовується вони міжнародним судом, арбітражем або погоджувальною комісією» .

Варто зазначити критичні зауваження стосовно рішення Міжнародного Суду ООН, оскільки, згідно з особливою думкою судді ad hoc Керрі, та суддів Винярського та Лаутерпахта, у Швейцарії не було в судах США ніякого правового захисту проти порушення її прав, заснованих на міжнародному договорі . Більше того, як вважає суддя Арманд Угон, десятирічний процес без будь-яких строків, які б обмежували його тривалість, навряд чи може розглядатися як «адекватний» та «ефективний» засіб правового захисту .

Згадувані рішення Міжнародного Суду ООН дають змогу скласти уявлення про практичне застосування норми щодо необхідності вичерпання місцевих засобів правового захисту, що досить нечітко сформульована міжнародним правом.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.