Восени 1240 р. об'єднані війська Менгу-хана і Батия обложили Київ.

Вторгнення на Русь почалося восени 1237 р., коли основнісили монголо-татар, перейшовши ріку Воронеж, рушили на руські землі.

Травня 1223 р. монголо-татари розбили союзні сили половецьких ханів і руських князів у приазовських степах на ріці Калці.

З XII ст. на цій території з'являється назва «Україна».

Спадкоємцем Київської Русі як першої історичної держави українського народу стало Галицько - Волинське князівство.

5. Боротьба проти монгольських завойовників

У 1223 р. до південно-східних рубежів Русі підійшов передовий загін монголо-татар під командуванням Субудая.

У монголо-татар було добре організоване військо, яке мало на озброєнні ефективні китайські облогові знаряддя.

Найбільша чисельність війська досягала 120-140 тис. воїнів, основною ударною силою його була кіннота.
Це був останній великий спільний військовий виступ князів Русі напередодні навали Батия. Поразки, рівній поразці на ріці Калці, Русь ще не знала: із приазовських степів на Русь повернулася тільки десята частина війська.
На Русі знали про небезпеку, але феодальна роздробленість і внутрішньодинастична боротьба між князівськими родами перешкодила об'єднати сили для відсічі ворогові.

Було відсутнє єдине командування. Князівські кінні дружини за озброєнням і бойовими якостями перевершували монголо-татарську кінноту, алев порівнянні з нею були нечисленні.

Основну масу руського війська складало ополчення - міські і сільські ратники, що поступалися монголо-татарам в озброєнні і бойових навичках.

Це зумовило оборонну тактику руських князів, яка була розрахована на виснаження сил супротивника.

Після розгрому Північно-Східної Русі монголо-татарське військо рушило на Новгород, однак, одержавши відсіч під Торжком, повернуло на південний захід.

У 1239 р. монголо-татари на чолі з Менгу-ханом захопили і зруйнували Переяслав і Чернігів.
Понад 10 тижнів тривав штурм, з падінням останнього оплоту міста - «граду Володимира» - положення захисників Києва стало безнадійним.

Ті, що залишилися, оборонялися в Десятинній церкві. Усі вони загинули під її руїнами; 6 груднямонголо-татари опанували «верхнім» містом («Князівське місто») і цілком зруйнували його.

Зруйнувавши Київ, орда вирушила на Галицько-Волинську землю й у 1241 р. захопила її. Прийнято вважати, що в 1240 р. на Русі установилося монголо-татарське панування.

Батий осів у низов'ях Волги, де заснував державу Золоту Орду. Формально вона входила до складу монгольської імперії, але фактично із самого початку свого існування стала незалежною.

Загарбники зберегли систему феодальних відносин на Русі.

Батий і його спадкоємці зробили своїми васалами місцевих князів, їх руками збираючи непосильні данини і повинності з населення і придушуючи його повстання проти ординських поневолювачів.

Золотоординська верхівка вміло грала на протиріччях між князями, на їхньому страху втратити свої привілеї і багатства.

Монголо-татарське завоювання давньоруської держави полегшило її роздробленість. Монголо-татарська наваластала однією з причин відставання давньоруських земель від розвитих країн Західної Європи.

Був нанесений величезний збиток економічному, політичному і культурному розвиткові Русі. Значна частина матеріальних цінностей у вигляді данини відправлялася в Орду.

Запустіли і прийшли в занепад старі землеробські центри і раніше освоєні території. Межа землеробства відсунулася на північ, майже до околиць Києва.

Південні землі одержали назву «Дике поле». Масового руйнування і знищення зазнали міста, десятки тисяч людей загинули в битвах або були навернуті в рабство.

Монголо-татарське завоювання консервувало феодальну роздробленість Русі.

Воно послабило зв'язки між різними частинами держави. Були порушені її традиційні політичні і торговельні зв'язки з іншими країнами.

Переглядів: 638

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>

У середині XI ст. при Ярославі Мудрому був збудований Софійський собор (1037 р.), що мав 13 куполів. | Мистецтво перемовин.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.