Великобританія

Світова економічна криза 1920–1933 рр. Американський та німецький шляхи виходу з кризи.

До кінця 20-х років економічна система провідних капіталістичних країн досягла високого рівня складності. Механізми ринкової саморегуляції (т. з. ”невидима рука”) перестали працювати. Для забезпечення стійкого економічного та соціального розвитку потрібне було втручання держави. Надшвидкі темпи розвитку та глибинні економічні диспропорції призвели до ”перегріву економіки” США. 29 жовтня 1929 року у ”чорний понеділок” стався крах Нью-Йоркської фондової біржі, що поклало початок найжорстокішій економічній світовій кризі надвиробництва.

Серед основних причин світової економічної кризи у провідних капіталістичних країнах світу потрібно визначити такі:

– активна мілітаризація економіки порушила процеси перерозподілу капіталу між галузями промисловості;

– у зв’язку з втратами трудових ресурсів серйозно постала проблема перекваліфікації робітників;

– монополізація виробництва зумовлювала нестабільну цінову ситуацію на внутрішніх ринках;

– анархія в управлінні економікою призвела до перевиробництва окремих товарів, особливо сільськогосподарської продукції в США та Англії.

Ці та причини іншого характеру призвели до різкого зменшення світового промислового виробництва на 30 %, сільськогосподарського – на 1/3, світової торгівлі на 1/3. Країни в економічному розвитку були відкинуті на рівень початку ХХ ст. Високі ціни при різкому спаді виробництва знижували платоспроможність населення. Криза охопила як розвинені, так і відстаючі країни. Звичайним шляхом вийти з кризи для багатьох країн було неможливо, тому уряди вдавалися до різноманітних програм, зокрема: застосування ножиць цін на промислову та сільськогосподарську продукцію, жорсткої конкуренції, торговельних війн; відміни золотих стандартів, валютних війн.

Економічна криза в Англії свого найвищого розвитку досягла весною 1933 року. Обсяги виробництва зменшилися на 23 % від рівня 1929 року. Негативним явищем стало зменшення виробництва в базових галузях економіки. Зокрема, видобуток вугілля зменшився з 258 млн т до 208 млн т, виплавка чавуну з 7,59 млн т до 3,75 млн т, виплавка сталі з 9,36 млн т до 5,2 млн т. Різко, в 11 разів, скоротилося кораблебудування. Водотоннажність флоту зменшилася на 2,34 млн т. Експорт Великобританії в 1932 році становив половину рівня 1929 року. У 1931 р. країна змушена була відмовитися від золотого паритету фунта стерлінгів у зв’язку з відпливом золота (тільки за липень – вересень 1931 р. на 25,5 млн ф. ст.). Цілі економічні регіони стали ”районами депресії”. Безробіття досягло 20 % від усіх працюючих, а серед робітництва 33 %.

Такий стан економіки змусив уряд вжити ряд невідкладних заходів з метою подолання кризи. Єдиною важливою його функцією вважалося забезпечення сприятливих фінансових умов, ліквідація дисбалансу бюджету, торгівлі та кредиту.

По-перше, у березні 1931 року банкір Дж. Мей очолив спеціальну комісію з “національної економії”. Розроблена комісією програма передбачала подолання дефіциту державного бюджету в 120 млн ф. ст за рахунок 10 % зменшення допомоги у зв’язку з безробіттям та зменшення оплати праці службовців, збільшення фіскального тиску, скорочення програми суспільних робіт. Коаліційний уряд Макдональда змушений був приступити до реалізації непопулярних економічних заходів. У листопаді 1931 року було ухвалено Закон “Про перевірку злиденності”, який забороняв виплату допомоги у зв’язку з безробіттям особам, які перебували на утриманні своєї сім’ї.

По-друге, наступним заходом уряду була відміна золотого стандарту фунта стерлінгів та проведення 30 % девальвації грошової одиниці. З метою зміцнення англійської валюти було створено стерлінговий блок, до якого увійшли Данія, Норвегія, Швеція, Фінляндія, Греція, Португалія, країни Азії – Таїланд, Іран та Єгипет, а також Латинської Америки – Аргентина,Бразилія та Колумбія, валютні резерви яких зберігалися в Лондоні. Таким чином, фунт обслуговував 40–50 % світового товарообороту.

По-третє, в 1931 р. було ухвалено Вестмінстерський статут, що надавав певні політичні права домініонам стосовно прийняття власних та дії англійських законів.

По-четверте, важливим заходом було впровадження протекціонізму. На Оттавській конференції у серпні 1932 року між Англією та домініонами було укладено угоду про безмитне ввезення 80 % товарів із країн імперії, а 20 % товарів з інших країн обкладалися незначними податками. Таким чином, внутрішній ринок Англії став захищеним від конкуренції товарів інших країн, що не входили до стерлінгового блоку.

Незважаючи на активні заходи уряду та часткове промислове піднесення, з 1932 року країна ще довгий час перебувала у стані стогнації.

Напередодні Другої світової війни основним чинником економічного розвитку країни стає мілітаризація. Так, військові витрати в 1935–1936 бюджетних роках становили 136,9 млн ф. ст., у 1938–1939 – 254,4, а в 1939–1940 – уже 624,4 млн ф. ст. Англія всіма можливими засобами намагалася утримати власні колонії (1938 р. – визнання Ірландської республіки, 1936 р. – кабальний договір з Єгиптом, 1935 р. – ухвалення Акта про управління Індією).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Німеччина	\|	Німеччина

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.