Ігри екологічного спрямування.

У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися. самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються, до активної діяльності залучаються навіть найпасивніші учні.

У становленні позитивного, емоційно-ціннісного, відповідального ставлення молодшого школяра до природи важливу роль відіграє гра. Найважливішим результатом гри є глибока емоційна задоволеність дитини її процесом, що найбільшою мірою відповідає потребам і можливостям пізнання навколишнього світу та побудові гармонійних стосунків з природою.

У розробленні змісту та форм ігрової діяльності, сприятливої для формування позитивного сприйняття об’єктів природи, доцільно спиратися на дані екологічної психології про вплив психологічних релізерів. Тому, добираючи об’єкти та явища природи для ігрових завдань, тренінгів, слід брати до уваги те, що ставлення дитини до природи загалом формується крізь призму й ставлення до об’єктів найближчого оточення.

Як зазначає Л. Печко, екологічні ігри, що проводяться в початковій школі, є різних видів:

а) рольові, що базуються на моделюванні соціального змісту екологічної діяльності;

б) імітаційні, що дозволяють, наприклад, прослідкувати роль кожного компонента системи і змоделювати наслідки антропогенного впливу на біоценози (гра «Екосистема водойм»), показати ланцюги живлення (гра «Екологічна пірамідка», «Ноосфера»);

в) змагальні, що стимулюють активність їх учасників у набутті і демонстрації екологічних знань, умінь і навичок (КВК, конкурси-аукціони, вікторини, «Поле чудес»);

г) ігри-мандрівки, з допомогою яких діти можуть побувати в будь-якій точці світу.

Психологічною основою гуманних вчинків щодо живої природи є співчуття, що спонукає допомогти, захистити. Ефективним методом формування співчуття є ігрові вправи-перевтілення. Сутність їх полягає в тому, щоб дитина, взявши на себе уявну роль певного об’єкта живої природи, усвідомила його основні потреби, відчуття, почуття.

Під час виконання таких ігрових вправ учні переконуються, що у них та у живої істоти, у яку вони «перевтілюються», є багато спільного. Розуміння того, що хтось відчуває, переживає так само, ототожнення із власним почуттєвим досвідом сприяє формуванню найпростішого співчуття.

Коли вчитель вперше пропонує учням вправу-перевтілення, він пояснює її правила. Школярам пропонуються зображення (картинки, фотографії) знайомих рослин та тварин. Кожний із гравців вибирає один образ за уподобанням і має «перевтілитися» в нього. Для цього гравцю необхідно зосередитись і пригадати, що йому відомо про цю рослину або тварину (де вона живе росте), що їй необхідно для життя, яким чином вона продовжує своє життя тощо. Далі вчитель дає зразок розповіді. Наприклад, учень «перевтілюється» у квітку ромашку. Розповідь квітки: «Я квіточка тендітна. Звуть мене ромашка. У мене золотава голівка і білий віночок-пелюсточки. Я люблю сонечко. А ще люблю водичку. Без вологи я можу загинути. Коли спекотно – мучить спрага. Коли обривають мої пелюсточки, мені боляче. Любі діти, бережіть мої квіточки, дайте водички в спеку, і я буду милувати вас своєю красою!».

Екологічні дидактичні ігри можуть включати один чи кілька етапів, проте у будь-якому випадку являють собою систему дій з боку вчителя (організаційно-початкових, поточних та завершувальних) і передбачають інтелектуальну, емоційну та практичну діяльність учнів у площині вивчення екологічної проблематики з метою підвищення екологічної компетентності учнів та формування їх екологічної культури. [23]

Екологічні дидактичні ігри бажано широко використовувати як засіб навчання, виховання і розвитку школярів. У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися, самостійно думати, розвивати увагу. Це є необхідною умовою у формуванні екологічної свідомості молодших школярів.

Значний потенціал гри в екологічному вихованні молодших школярів може реалізуватися лише за відповідної спрямованості роботи педагога. [30]

Екологічну дидактичну гру слід створювати поетапно. Саме у такому випадку легше передбачити переваги створюваної гри та запобігти її недолікам. Ігрова діяльність є дуже ефективною для впливу на особистість, тому до проблеми створення ігор слід ставитись відповідально. Стихійно, „нашвидкоруч” створена гра може навіть зашкодити формуванню рис екологічної культури учня. [23]

Під час екологічної ігрової діяльності виховний вплив здійснюється не тільки самою грою, а і колективом, в якому перебуває гравець. Цей „колективний” вплив проявляється як когнітивно-екологічний (такий, що передбачався завданнями екологічного виховання), і загально-розвивальний. Правильно організований ігровий колектив підвищує ефективність екологічного виховання, а той, який дібраний невірно, може значно знизити результативність виховних впливів. [23]

Ефективність використання гри з метою виховання у молодших школярів чуйності до природи залежить від системи подачі ігрового матеріалу.

Всі ігри, які мають орієнтацію на екологічне виховання молодших школярів, можна поділити на три групи. Перша група – ігри, спрямовані на розвиток здатності молодших школярів розрізняти різноманіття зовнішніх виразних властивостей природних об’єктів і явищ. Друга – ігри, пов’язані із вдосконаленням уміння ставити себе на місце іншого, виявляти співчуття. Третя – ігри, які сприяють розвитку у школярів сприйнятливості до зовнішньої виразності в природі і здатності виявляти співчутливі реакції стосовно до антропоморфізованих природних об’єктів.

Перша група містить такі ігри: “Кольори”, “Яких кольорів більше?”, “Відмінки”, “Асоціації”, “Впізнай по голосу”, “Що ти чуєш за вікном?”, “Кого (що) тобі нагадують ці звуки”, “Хто як рухається”, “Зоопарк”, “Чарівне листя”, “Що змінилось?”, “Зайвий колір”, “Зайвий звук”, “Картина за вікном” та ні.

Майже всі запропоновані ігри передбачають виявлення школярами однієї зовнішньої виразності властивості природи. Наприклад, під час гри “Впізнай по голосу” молодші школярі після ознайомлення із записами чи імітацією “голосів” природи мають визначити, який природний об’єкт може утворювати подібні звуки (група звуків відповідає співу птаха, голосу тварин, шелесту трави і листя, шуму води і вітру). Гра розвиває здатність школярів розрізняти звук та групи звуків за висотою, силою, ритмічною організацією, тембровим забарвленням, диференціювати звуки природи. Такі ігри за правильного введення у виховний процес розвивають спостережливість, розширюють коло сприйняття естетично цінних об’єктів природи, сприяють формуванню у дітей потреби у спілкуванні з природою.

До другої групи входять ігри “Визнач настрій”, “Дикі та домашні тварини”, “Незавершене оповідання”, “Незвичайна ситуація”, “Озвучення картини” тощо. Вони орієнтовані на формування умінь розрізняти і розуміти емоційні етапи товаришів, однолітків, дорослих, пізніше – звірів, птахів, рослин; створювати образи, передавати їх за допомогою різних засобів художньої виразності. Наприклад, гра “Дикі та домашні тварини” спрямована на розвиток здатності виявляти характерне у руках, особливості поведінки тварин; одухотворення природних об’єктів.

Ігри третьої групи закріплюють знання й уміння, набуті під час виконання ігор перших двох груп. Під час ігор “Дивна подорож до лісу”, “Гра в лісових мешканців”, “Подорож до країни Див” тощо молодші школярі виявляють свою чутливість до природи, здатність до емоційної децентрації, створення образів, екологічної оцінки природних об’єктів і явищ з точки зору їх виразності.

Введення таких ігор сприятиме формуванню в дітей елементів екологічної культури.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.