Паразити. Класифікація паразитів

Паразити– це такі організми, які використовують організм іншого виду(хазяїна)як джерело харчування і середовище існування, завдаючи ім. шкоди.

Для більшості паразитів характерними є складні цикли розвитку, пов’язані зі зміною хазяїна.

Залежно від своєї ролі в життєвому циклі хазяїн буває:

- остаточним – де паразит досягає статевої зрілості і розмножується статевим шляхом

- проміжним – де відбувається розвиток личинок, безстатеве чи партеногенетичне розмноження паразита

- додатковим (якщо проміжних більше ніж 1)

- резервуарним – є необов’язковим, але може накопичувати личинки паразита в інвазійному стані й сприянню передаванню до остаточного хазяїна

- облігатним – без якого цикл розвитку паразита неможливий

- факультативний – який є необов’язковим у розвитку паразита.

Якщо передачу збудника від 1-го хазяїна до іншого здійснює переносник, захворювання зветься трансмісійним.

Класифікація паразитів :

1.Залежно від кількості ймовірних хазяїнів :

-евриксенні – мають широке коло хазяїнів (іскодові кліщі, комарі)

- моноксенні – паразитують на хазяїні певного виду (головна воша, неозброєний ціп’як)

- стеноксенні - мають певний вид хазяїна, але можуть паразитувати й на інших (коростяний кліщ людини і коня)

- гетероксенні – проходить складні цикли розвитку за рахунок декількох хазяїнів (собачий кліщ)

2.Залежно від терміну паразитування :

- ектопаразити :

А)зовнішні-живуть на зовнішніх покровах хазяїна(воші, блохи, комарі)

Б)шкірні-живуть у товщі шкірного покриву, інколи наполовину(коростяний свербун)

В)порожнинні-живуть у порожнинах, що сполучаються із зовнішнім середовищем(в порожнині носа, зовнішньому вусі) – личинки вольфартової мухи.

-ендопарзити :

А)тканинні у м’язовій, нервовій тканинах(триханіла)

Б)внутрішньоклітинні (споровики, джгутикові)

В)порожнинні- живуть у порожнинах тіла внутрішніх органів(аскарида, гострик).

3. Шляхи проникнення паразита в організм людини. Механізми передачі паразита

Шляхи проникнення паразита в організм людини:

- аліментарний – збудник заноситься з їжею, як наприклад личинки сисунів;

- водний – зараження відбувається при питті або випадковому заковтуванні води, в якій можуть бути паразити (циклопи);

- контактно-побутовий – зіткнення поверхні тіла з безпосереднім джерелом інвазії (коростяний сверун);

- статевий – таким шляхом передається піхвова трихомонада;

-трансплацентарний – паразит проникає з організму зараженої вагітної жінки в організм плода через плаценту;

- гемотрансфузійний – при випадковому переливанні зараженої крові.

Механізми передачі паразита:

- фекально-оральний - паразит на певній стадії свого розвитку виводиться з фекаліями хазяїна назовні, а його інвазійна стадія заноситься в організм хазяїна через рот немитими руками, забрудненою їжею (зараж. цистани дизинтер. амеби)

- трансмісивний – паразит передається через кровосисного переносника (перед. малярійного плазмодія)

4. Основи профілактики паразитарних захворювань

Основними напрямками захисту від паразитарних хвороб є паразитологічний нагляд, санітарно-гігієнічні заходи, ветеринарно-санітарний нагляд, санітарно-просвітницька робота.

Методи профілактики:

- біологічні – спрямовані на розведення природних ворогів збудників паразитарних хвороб

- імунологічні – щеплення, вакцинації і т.д.

- екологічні – передбачають всесвічне вивчення й обґрунтування антропогенного та громадського впливу на оточуючу природу

- соціальні – спрямовані на дотримання правил особистої гігієни : санітарна очистка населених пунктів, видалення та знезараження нечистот і т.д.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.