Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Кримінальна відповідальність медичних працівників за вчинення професійних злочинів

Лекція №4 «ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ ЗА ПРОФЕСІЙНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ»

1. Загальні питання юридичної відповідальності медичних працівників.

2. Кримінальна відповідальність медичних працівників за вчинення професійних злочинів.

3. Цивільно-правова відповідальність лікувально-профілактичних закладів.

4. Адміністративна і дисциплінарна відповідальність медичних працівників.

1. Загальні питання юридичної відповідальності медичних працівників

Юридична відповідальність медичного працівника за професійне правопорушення — це застосування до особи, яка вчинила правопорушення при виконанні професійних обов'язків у сфері медичної діяльності, заходів державного примусу, передбачених правовими нормами, які супроводжуються необхідністю для винного зазнати певних втрат особистого, організаційного або майнового характеру.

Види відповідальності лікарів за вчинені правопорушення:

1. кримінальна;

2. цивільна (майнова);

3. адміністративна;

4. дисциплінарна.

Кримінальна відповідальність медичних працівників за вчинення професійних злочинів

Відповідно до законодавства кримінальна відповідальність настаєза злочин - вчинення особою суспільно-небезпечного винного діяння, яке містить склад злочину, що передбачений Кримінальним кодексом України.

У рамках аналізу питань кримінальної відповідальності медичних працівників важливо говорити саме про професійні злочини, тобто такі, які мають яскраво виражений професійний аспект.

Під професійним медичним злочиномслід розуміти умисне або необережне діяння, вчинене медичним працівником при виконанні професійних обов'язків, заборонене кримінальним законом під загрозою покарання.

У діяльності медичних працівників умисні злочини зустрічаються рідше, ніж необережні. Серед злочинів першої групи (умисні) найбільш суспільно небезпечним є ненадання допомоги хворому медичним працівником (ст. 139 ККУ). Водночас серед необережних злочинів найбільш актуальними є неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником (ст. 140 ККУ), вбивство через необережність (ст. 119 ККУ) і необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 128 ККУ).

Класифікація і види злочинів, за які медичні працівники можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності. Медичний працівник з позиції кримінального права розглядається з урахуванням двох особливостей.

Перша полягає у сприйнятті медика як загального суб'єкта вчинення злочину.

Друга зводиться до сприйняття медичного працівника як спеціального суб'єкта вчинення злочину, пов'язаного з фактом здобуття медичної освіти.Керуючись такими особливостями, а також можливістю медика виконувати певні службові обов'язки, всі злочини, за які медичні працівники можуть бути притягнені до кримінальної відповідальності,поділяються на три групи:

Професійні медичні злочини.
Службові медичні злочини.
Злочини, за які медичні працівники притягуються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

До першої групиналежать злочини, які пов'язані з професійною діяльністю медичних працівників. До суспільно небезпечних діянь, заборонених ККУ під загрозою покарання і пов'язаних з медичною діяльністю, належать:

1. неналежне виконання професійних обов'язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст. 131);

2. розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст. 132);

3. незаконне проведення аборту (ст. 134);

4. неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей (ст. 137);

5. незаконна лікувальна діяльність (ст. 138);

6. ненадання допомоги хворому медичним працівником (ст. 139);

7. неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником (ст. 140);

8. порушення прав пацієнта (ст. 141);

9. незаконне проведення дослідів над людиною (ст. 142);

10. порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини (ст. 143);

11. насильницьке донорство (ст. 144);

12. незаконне розголошення лікарської таємниці (ст. 145);

13. підміна дитини (ст. 148);

14. незаконне поміщення в психіатричний заклад (ст. 151);

15. незаконна видача рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин (ст. 319);

16. порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (ст. 320);

17. порушення правил боротьби з епідеміями (ст. 325) тощо.

Другу групу злочинів, за які медичні працівники можуть бути притягнені до кримінальної відповідальності, складають суспільно небезпечні діяння, які пов'язані з виконанням медиком службових обов'язків.

У ККУ передбачено склади злочинів у сфері службової діяльності. Деякі з них можуть мати відношення і до медичних працівників, але тільки до тих, які є службовими особами. Мова йде про такі злочини, як:

1. розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст.132);

2. неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей (ст. 137);

3. порушення права на безоплатну медичну допомогу (ст. 184);

4. зловживання владою або службовим становищем (ст. 364);

5. перевищення влади або службових повноважень (ст. 365);

6. службове підроблення (ст. 366);

7. службова недбалість (ст. 367);

8. одержання хабара (ст. 368) та інші.

У практичному розумінні дуже важливим є питання про те, хто ж у сфері медичної діяльності є службовими особами.

Відповідно до ст. 364 КК України службовою особою у сфері медичної діяльності слід розумітиособу, яка наділена владними повноваженнями у сфері медичної діяльності, яка здійснює організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції в органах управління охорони здоров'я, лікувально-профілактичних, санітарно-гігієнічних та інших закладах державної і комунальної систем охорони здоров'я.

Третю групу з представленої класифікаціїскладають злочини, за які медичні працівники притягуються до кримінальної відповідальності на загальних підставах. До них можуть відноситись ті злочини, за які медичний працівник притягується до кримінальної відповідальності як загальний суб'єкт цього злочину, тобто без урахування відношення до професійної медичної діяльності.

Найбільш показовим з позиції злочинних діянь медичних працівниківє ненадання допомоги хворому медичним працівником, воно відноситься у класифікації до злочинів, які пов'язані з професійною діяльністю медичних працівників. Злочинність такого діяння визначена положеннями ст. 139 ККУ. Відмінною особливістю такого злочину є те, що суб'єктом його вчинення може бути тільки медичний працівник (лікар, фельдшер, медична сестра, акушер, працівники служби швидкої медичної допомоги та державної служби медицини катастроф).

Ненадання допомоги хворому - найбільш значне серед навмисних злочинів, вчинених медичним працівником. Кримінальна відповідальність настає за наявності наслідків у вигляді смерті, заподіянні тяжкої або середньої тяжкості шкоди здоров'ю людини.

Обставини, які виключають злочинність діяння:

1. хвороба самого медичного працівника;

2. непереборна сила;

3. відсутність для надання конкретного виду допомоги кваліфікації;

4. стан крайньої необхідності;

5. відсутність необхідних ліків, інструментів для надання медичної допомоги.

Перелік цих обставин не може бути вичерпним. Судово-слідчі органи визначають такі обставини у кожному конкретному випадку ненадання допомоги хворому. Не є обставинами, які виключають злочинність діяння, виклик у нічний і неробочий час, перебування у відпустці, відсутність згоди хворого або його законного представника на медичне втручання у невідкладних випадках, коли реальна загроза життю хворого є наявною і таке ін.

Ще одним складом злочину, що найчастіше зустрічається на практиці є неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником.

Суб'єктом злочину є медичні та фармацевтичні працівники, у тому числі ті, хто займається приватною медичною чи фармацевтичною практикою.

Цей злочин характеризуєтьсянеобережністю із суб'єктивної сторони і вважається закінченим з моменту настання тяжких наслідків для хворого (наприклад, смерть пацієнта, його самогубство, заподіяння тяжкої або середньої тяжкості шкоди здоров'ю).

Невиконання професійних обов'язків означає,що медичний або фармацевтичний працівник не вчиняє ті дії, які він в силу виконуваної роботи зобов'язаний був вчинити.

Неналежне виконання професійних обов'язків має місце у разі, коли медичний або фармацевтичний працівник виконує свої обов'язки не у повному обсязі, недбало, поверхово, не так, як цього вимагають інтереси його професійної діяльності.

Невиконання чи неналежне виконання професійних обов'язків може бути як одноразовим, так і систематичним.

За ст. 140 можуть кваліфікуватись, зокрема, такі діяння:

1. несвоєчасний або неправильний діагноз захворювання;

2. залишення хворого без належного медичного догляду;

3. переливання крові іншої групи;

4. залишення сторонніх предметів в організмі хворого під час хірургічної операції;

5. застосування неправильного лікування;

6. недостатній контроль за медичною технікою;

7. невиконання медсестрою вказівки лікаря щодо застосування до хворого ліків чи процедур тощо.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.