Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Воєнні злочини..

Поняття відповідальності за воєнні злочини має свою історію розвитку і остаточно склалося після Другої світової війни.

Злочини, які скоїли нацисти під час війни, викликали справедливий гнів усіх народів. Навіть найзаклятіші противники розробки системи норм про міжнародно-правову відповідальність не змогли перешкодити ствердженню та розвитку теорії відповідальності за воєнні злочини.

8 серпня 1945 року в Лондоні була підписана угода між урядами союзних держав про переслідування та покарання головних воєнних злочинців. В основу цієї угоди була покладена Московська декларація від 30 жовтня 1943 року, в якій йшлося, що німецькі солдати та офіцери, які скоїли умисні злочини та відповідальні за такі злочини, будуть передані та засуджені судами держав, на території яких вони скоїли злочин.

У відповідності до Угоди від 8 серпня 1945 року для розгляду справ головних воєнних злочинців, злочини яких не пов'язані з певним географічним місцем, створювався Міжнародний військовий трибунал. Статут Міжнародного військового трибуналу, який став частиною Угоди, встановлював склад міжнародних злочинів, які тягнули за собою міжнародну відповідальність та вводив в міжнародне право визначення:

• злочини проти миру: планування, підготовка, розв'язання або ведення агресивної війни або війни, яка порушує міжнародні угоди, або участь у загальному плані або змові, які спрямовані на здійснення будь-яких вищезгаданих дій;

• воєнні злочини: порушення законів та звичаїв війни. До цих порушень належать вбивства, тортури цивільного населення окупованих територій, вбивства та тортури військовополонених або осіб, що знаходяться в морі, вбивства заручників, пограбування суспільної або особистої власності, безглузде руйнування міст, сіл та інші злочини;

• злочини проти людяності: вбивства, знищення, поневолення, заслання або інша жорстокість, які здійснюються стосовно цивільного населення до або під час війни, або переслідування з політичних, расових або релігійних мотивів. Згідно з розробленим Статутом Міжнародного військового трибуналу в 1945-1946 роках в Нюрнберзі відбувся судовий процес над головними воєнними злочинцями. Трибунал, який складався з юристів держав антигітлерівської коаліції, засудив

12 злочинців до смертної кари, 7 - до тривалих строків ув'язнення.

Визначені в Статуті і Вироку Нюрнберзького трибуналу склади міжнародних злочинів були визнані в Резолюції генеральної асамблеї 00Н №95(1) від 11 грудня 1946 року, як взаємовизнані норми міжнародного права.

На основі Потсдамської декларації та рішення Московської наради міністрів закордонних справ СРСР, США та Великобританії (1945 р.) був створений також Токійський військовий трибунал для суду над головними японськими воєнними злочинцями. В результаті процесу, який проходив у Токіо (1946-1948 рр.) 7 підсудних були засуджені до смертної кари, а 21 - до різних строків ув'язнення.

Принципи Нюрнберга та Токіо справили великий вплив на подальший розвиток міжнародного права в галузі переслідування воєнних злочинців.

У своїй резолюції від 21 листопада 1947 року Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй, виходячи з принципів міжнародного права, визнаних у Статуті Нюрнберзького трибуналу та в його вироку, доручила Комісії міжнародного права скласти проект Кодексу злочинів проти миру та безпеки людства. Такий проект був прийнятий Комісією у 1954 році і направлений на розгляд Генеральній Асамблеї 00Н. Однак Генеральна Асамблея відклала його розгляд до того часу, поки не буде визначене поняття агресії, що було зроблено лише в 1974 році. Робота над проектом поновнилася лише в 1982 році. Розглянувши декілька доповідей з цього питання, комісія на 43-й сесії у 1991 році в попередньому порядку прийняла у першому читанні проекти статей Кодексу злочинів проти миру та безпеки людства.

Принципи Статуту Нюрнберзького трибуналу значно вплинули і на розвиток міжнародного права про видачу воєнних злочинців, на незастосування строку давності до воєнних злочинів.

Конвенція про незастосування строків давності до воєнних злочинів та злочинів проти людства була прийнята Генеральною Асамблеєю 00Н у 1968 році.

І ще одному питанню в міжнародно-правовому аспекті відповідальності за порушення законів та звичаїв війни надається велике значення. Це відповідальність за виконання злочинного наказу, внаслідок якого були порушені норми міжнародного гуманітарного права.

Міжнародний військовий трибунал у своєму вироку проголосив, що більшість звинувачених заявили на свій захист, що вони виконували накази і, виходячи з цього, не несуть відповідальність за дії, що були здійснені під час виконання цих наказів. Трибунал підкреслив, що той факт, що солдат розстрілював та катував, підкоряючись наказу та порушуючи міжнародні закони війни, ніколи не визнавався важливим аргументом проти засудження за такі дії.

Ці принципи знайшли продовження у Додатковому протоколі 1 1977 р. до Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 року. Будь-яка особа, що видала наказ, який порушує положення Конвенцій та протоколів, є винною у здійсненні воєнного злочину. Виконавець такого наказу також є злочинцем.

Протоколи підтвердили правила Статуту Нюрнберзького трибуналу, і, зокрема, статті 8, яка встановлює, що "той факт, що підсудний діяв за розпорядженням уряду або наказу начальника, не звільнює його від відповідальності".

Стаття 60 Конституції України визначає: "Ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність". Ці конституційні положення знайшли своє відображення у військових статутах Збройних Сил України.

Так, у статті 6 Дисциплінарного статуту передбачено: "Право командира - віддавати накази і розпорядження, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк".

У статті 36 Статуту внутрішньої служби визначено: "Командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень. За віддання і виконання явно злочинного наказу (розпорядження) винні особи притягуються до кримінальної відповідальності, згідно із законом".

В національному законодавстві України стаття 41 Кримінального кодексу України, який набрав чинності з 1 вересня 2001 року, дає поняття правомірності виконання наказу або розпорядження, його законності, зазначає ситуації та випадки, в яких за невиконання наказу або розпорядження особа не підлягає кримінальній відповідальності, а в яких повинна відповідати за виконання явно злочинного наказу або розпорядження.

Якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати злочинного характеру наказу чи розпорядження, то за діяння, вчинене з метою виконання такого наказу чи розпорядження, відповідальності підлягає лише особа, що віддала злочинний наказ чи розпорядження.

Працюючи над проектом Кодексу злочинів проти миру та безпеки людства, Комісія міжнародного права підняла питання про створення міжнародного органу кримінального правосуддя.

У 1992 році Комісія на своїй 44-й сесії створила робочу групу з питання про міжнародну кримінальну юстицію.

Практичним втіленням цієї роботи можна вважати створення міжнародних трибуналів згідно з рішеннями Ради Безпеки ООН 1993 та 1994 р. (для засудження осіб, винних у вчиненні злочинів на території колишньої Югославії та в Руанді).

Створення цих трибуналів стало значним етапом в розвитку міжнародного гуманітарного права. Воно надало можливість здійснювати контроль за дотриманням норм міжнародного гуманітарного права та кримінального переслідування осіб, відповідальних за серйозні порушення цього права.

Діяльність міжнародних кримінальних трибуналів свідчить про те, що на міжнародному рівні боротьба з грубими порушеннями міжнародного гуманітарного права більше не є суто теоретичним поняттям. Декілька обвинувальних вироків, що були винесені Трибуналами говорять про дієвість цих міжнародних органів.

Наступним кроком в цьому напрямку стало прийняття Римського Статуту Міжнародного кримінального суду, підписаного від імені України 20 січня 2000 року. Прийняття Римського Статуту відбулося 17 липня 1998 року в Римі.

У висновку Конституційного Суду України у справі № 1-35/2001 за конституційним поданням Президента України про надання висновку щодо відповідності Конституції України Римського Статуту Міжнародного кримінального суду (справа про Римський Статут) від 11 липня 2001 року

№ 3-в/2001 підкреслюється що, положення Статуту, які забороняють злочин геноциду, злочини проти людяності, воєнні злочини, злочин агресії, розглядаються нині як звичаєва норма міжнародного права, що неодноразово підтверджували міжнародні судові органи. Отже, їх характер, як злочинних, згідно зі статтею 18 Конституції України не залежить від приєднання України до Статуту та набуття ним чинності". Отже, на наш погляд, Конституційний суд України однозначно підтверджує обов'язковість для України міжнародно-правових норм щодо встановлення відповідальності за такі міжнародні злочини, як злочин геноциду, злочини проти людяності, воєнні злочини і злочин агресії.

Відповідальність за воєнні злочини передбачені в ст..8 Римського статуту:

• умисне вбивство;

• умисне спричинення сильних страждань чи серйозних тілесних ушкоджень чи шкоди здоров'ю;

• незаконне, безглузде і великомасштабне знищення і привласнення майна, не викликане воєнною необхідністю;

• примушування військовополоненого чи іншої особи, яка охороняється, до служби у збройних силах супротивної держави;

• позбавлення військовополоненого чи іншої особи, яка знаходиться під

покровительством на неупереджене і нормальне судочинство;

• незаконна депортація чи переміщення чи незаконне позбавлення свободи;

• взяття заручників.

Інші серйозні порушення законів і звичаїв, що застосовуються у міжнародних збройних конфліктах у встановлених межах міжнародного права, а саме будь-яке із таких діянь:

1. Умисний напад на цивільне населення як таке чи окремих цивільних осіб, які не приймали безпосередньої участі у воєнних діях;

2. Умисний напад на цивільні об'єкти, тобто об'єкти, що не є явно воєнними цілями;

3. Умисне нанесення ударів по персоналу, об'єктах, матеріалах, підрозділах чи транспортних засобах, які задіяні у наданні гуманітарної допомоги чи у місії з підтримання миру відповідно до Статуту Організації Об'єднаних Націй, доки вони мають право на захист, яким користуються цивільні особи чи цивільні об'єкти за міжнародним правом збройних конфліктів;

4. Умисне здійснення нападу, коли відомо, що такий напад є причиною випадкової загибелі чи каліцтва цивільних осіб чи шкоди цивільним об'єктам чи широких довготривалих збитків оточуючому природному середовищу, які будуть явно несумірні з конкретною і безпосередньою очікуваною загальною воєнною перевагою;

5. Напад на незахищені і ті, що не є воєнними цілями, міста, села, житла чи будівлі чи їх обстріл із застосуванням будь-яких засобів;

6. Вбивство чи поранення комбатанта, який склав зброю чи, не маючи більше засобів захисту, беззастережно здався;

7. Неналежне використання прапору парламенту, національного прапору чи воєнних знаків розрізнення і форми супротивника чи Організації Об'єднаних Націй, а також, розпізнавальних емблем, встановлених Женевськими конвенціями, що призводить до загибелі людей чи наносить їм серйозних фізичних каліцтв;

8. Переміщення прямо чи опосередковано окуповуючою державою частини свого власного цивільного населення на окуповану нею територію, чи депортація чи переміщення частини населення окупованої території в межах кордонів або за межі цієї території;

9. Умисне нанесення ударів по будинках, призначених для мети релігії, освіти, мистецтва, науки чи благодійності, історичних пам'ятниках, госпіталях чи місцях зосередження хворих чи поранених, за умови, що вони не є воєнними цілями;

10. Нанесення особам, які знаходяться під владою супротивної сторони, фізичних каліцтв чи здійснення над ними медичних чи наукових експериментів, зуболікувального чи лікарняного лікування відповідної особи і не здійснюються у його інтересах і які викликають смерть чи серйозно погрожують здоров'ю такої особи чи осіб;

11. Віроломне вбивство чи поранення осіб, які належать до супротивної нації чи армії;

12. Заява про те, що пощади не буде;

13. Знищення чи захоплення майна супротивника, за виключенням випадків коли таке знищення чи захоплення диктуються воєнною необхідністю;

14. Оголошення відміненими, призупиненими чи недопустимими у суді прав чи позовів громадян супротивної сторони;

15. Примушування громадян супротивної сторони до участі у воєнних діях проти їх власної країни, навіть якщо вони знаходились на службі воюючої сторони до початку війни;

16. Розграбування міста чи населеного пункту, навіть якщо він захоплений штурмом;

17. Застосування отрути чи отруйної зброї;

18. Застосування задушливих, отруйних чи інших газів і будь-яких аналогічних рідин, матеріалів чи засобів;

19. Застосування куль, що легко розриваються чи сплющуються у тілі людини, таких як оболонкові кулі, тверда оболонка яких не покриває усього сердечника чи має надрізи;

20. Застосування зброї, боєприпасів і техніки, а також методів ведення війни такого характеру, які викликають надмірні пошкодження і зайві страждання і, які є не вибірковими за своєю суттю у порушення норм міжнародного права збройних конфліктів, за умови, що така зброя, такі боєприпаси, така техніка і такі методи війни є предметом всеохоплюючої заборони і внесені до додатків даного Статуту, шляхом поправки згідно з відповідним положенням, викладеним у ст. 121 і 123;

21. Посягання на людську гідність, зокрема принижуюче і зневажливе поводження;

22. Зґвалтування, обернення у сексуальне рабство, примушення до проституції, вимушена вагітність, як вона визначена у п. 2 (і) ст. 7, вимушена стерилізація і будь-які інші види сексуального насильства, що являють собою грубе порушення Женевських конвенцій;

23. Використання присутності цивільної особи чи іншої особи, яка знаходиться під охороною; захист від воєнних дій певних пунктів, районів чи збройних сил;

24. Умисне нанесення ударів по будинках, матеріалах, а також персоналу, що використовує відповідно до міжнародного права розпізнавальні емблеми, встановлені Женевськими конвенціями;

25. Умисне скоєння дій, які піддають цивільне населення голоду, як способу ведення війни шляхом позбавлення його предметів, необхідних для виживання, включаючи умисне створення перешкод для надання допомоги, як це передбачено у Женевських конвенціях;

26. Набір чи вербування дітей у віці до 15 років до складу національних збройних сил чи їх використання для активної участі у бойових діях.

У випадку збройного конфлікту не міжнародного характеру серйозні порушення статті 3, загальної для чотирьох Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, а саме: будь-яке із наступних діянь, скоєних відносно осіб, які не беруть активної участі у воєнних діях, включаючи військовослужбовців, які склали зброю, і осіб, виведених із ладу у результаті хвороби, поранення, утримання під вартою або за іншою причиною:

• посягання на життя і особу, зокрема вбивство в будь-якій формі, нанесення каліцтва, жорстоке відношення і тортури;

• посягання на людську гідність, зокрема образливе і принизливе поводження;

• взяття заручників;

• винесення вироків і їх виконання без попереднього судового розгляду, проведеного створеним у встановленому порядку судом, що забезпечує дотримання усіх судових гарантій, які за загальним визначенням є обов'язковими.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.