Прийняття необхідних коригувальних дій

Третій етап процесу контролю полягає в корегуванню діяльності фірми - перегляд планів, перерозподілі завдань, модифікації цілей, вдосконалення технології і процесу управління. Система контролю, яка не дозволяє усунути серйозні відхилення, перш ніж вони переростуть у великі проблеми, безглузда. Природно, що проводиться коректування повинна концентруватися на усуненні справжньої причини відхилення. В ідеалі стадія вимірювання повинна показувати масштаб відхилення від стандарту і точно вказувати його причину. Це пов'язане з необхідністю ефективної процедури прийняття рішень. Оскільки, однак, більша частина роботи в організації є результатом об'єднаних зусиль груп людей, то абсолютно точно визначити корені тієї чи іншої проблеми не завжди є можливим. Сенс коректування в усіх випадках полягає в тому, щоб зрозуміти причини відхилення і добитися повернення організації до правильного образу дій.

Але до цього потрібно ставитися дуже обережно. Якщо справи в фірмі йдуть непогано, відповідно до плану, а поставлені цілі в основному досягаються, то краща коректування - відсутність коректування. Справа в тому, що, за винятком особливих випадків, ті чи інші відхилення далеко не завжди порушують нормальний хід роботи і не так вже значно впливають на кінцеві результати. Тим часом боротьба з відхиленнями обходиться недешево, і її по можливості намагаються уникнути, відразу ж визначивши допустиму ступінь відхилення від норми, яка не повинна викликати тривоги. У цьому випадку система коригування буде включена лише з появою реальної небезпеки.

Але не всі, навіть суттєві відхилення від стандартів слід усувати. Іноді самі стандарти можуть стати нереальними, тому що вони ґрунтуються на планах, а плани - це лише прогнози майбутнього. При перегляді планів повинні переглядатися і стандарти.

Під час контролю слід дотримуватися таких правил. Встановлювати жорсткі, але реальні для досягнення стандарти й такі, що об'єктивно відображають результати діяльності людей. Чіткий стандарт часто формує мотивацію вже тим, що працівник точно знає, чого від нього хоче організація.

Встановлювати двостороннє спілкування між менеджерами і підлеглими. Уникати прискіпливого і прихованого контролю. Менеджерам не слід перевантажувати своїх підлеглих численними формами контролю. Крім того, контроль має бути всеохоплюючим, операційним, оперативним, зосередженим на результатах, простим, безперервним.

Отже, контроль — це процес, за допомогою якого менеджери переконуються, що діяльність підприємства здійснюється відповідно до плану. Менеджер спочатку встановлює мету и завдання та методи досягнення їх. Процес управління передбачає контроль за досягненням мети. За таких умов менеджер може вчасно зафіксувати відхилення від плану або невідповідність плану мети і вжити необхідних заходів для коригування їх.

Зв'язок між плануванням та контролем — критичний, оскільки він сприяє визначенню продуктивності щодо встановлених у процесі планування стандартів. Такий зв'язок приводить до кращого взаєморозуміння або зворотного зв'язку, тому що ті, хто планує, не завжди є тими, хто управляє, і ці дві групи мають взаємодіяти, щоб успішно виконувати свої завдання. Контроль дає змогу менеджеру порівнювати реальні результати з бажаними. Функція контролю є засобом спостереження за виконанням робіт і коригування для гарантованого досягнення відповідних результатів. Контроль допомагає в регулюванні курсу організації.

Запитання та завдання для самоконтролю:

1. Охарактеризуйте сутність і призначення функції менеджменту «контролювання».

2. За якими ознаками класифікують управлінський контроль?

3. У чому полягає сутність зовнішнього і внутрішнього контролю?

4. Опишіть види контролю залежно від часу здійснення.

5. Наведіть приклади функціонального контролю.

6. Охарактеризуйте основні елементи системи контролю.

7. Які характеристики системи контролю забезпечують її ефективність?

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.