Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Експертні методи

Управління складними (за кількістю елементів і залежностей) економічними та соціальними системами потребує оптимізації багатьох змінних, врахування нелінійних факторів, фактора невизначеності. Необхідність врахування глобалізації та динамічності процесів ускладнює прийняття обґрунтованих рішень. Для цього слід розв'язувати багатокритеріальні і багато параметричні задачі, враховувати комплексність проблем, багатоваріантність і неочевидність багатьох ситуацій суспільного розвитку. Необхідність науково зваженої оцінки складних явищ, отримання надійної інформації про їх динаміку підвищує роль експерта. Саме експертні методи в поєднанні з формальними, математично точними методами набувають істотного значення в сучасних умовах. В умовах становлення ринкової економіки України роль експертних методів зростає у порівнянні з умовами стабільної економіки.

Розглянемо експертні методи, які можуть застосовуватися в аналітичній діяльності, пов’язаній з малим підприємництвом, особливо з оцінкою і прогнозуванням його розвитку. Останнє пояснюється таким. В управлінській діяльності значний обсяг аналітичної робо­ти припадає на планування. На його особливу важливість вказував П. Друкер, який пропонував інвестувати час у планування, щоб скоротити час, необхідний для контролю [14, с. 278]. У плануванні можна виділити такі основні етапи (стадії): прогнозування, власне планування та проектування. Прогнозування допома­гає визначити перспективи і виділити найважливіші спрямування та етапи розвитку проблеми, сформулювати реально досяжні головну та основні цілі на певний час, розробити можливі сценарії дій та концепції їх досягнення. Основними інструментами аналітичної ро­боти на цій стадії є моделювання та колективна фахова експертиза.

Експертів доцільно залучати для розв’язання неструктурованих проблем, які відзначаються значною невизначеністю і неформалізованістю як цілей економічного розвитку, так і його можливих шляхів. Так, судження, досвід, інтуїція керівника, інших кваліфікованих у предметній області спеціалістів набувають вирішального значення. Наукові методи вирішення слабо структурованих проблем полягають у застосуванні системного підходу для систематизації мислення експерта, а також в правильній організації експертних опитувань і кваліфікованій обробці отриманих даних.

Експертна діяльність являє собою стандартизовані, систематизовані і мотивовані форми відбору інформації, які відображають здатність людини-експерта адекватно розпізнавати явища об'єктивної та суб'єктивної реальності. Серед усієї наявної інформації експерт повинен виявити корисну частину, яка необхідна для прийняття рішень, якісно, кількісно або комплексно її оцінити шляхом шкалювання даних і їх аналізу (агрегування, синтезу, обробки) за певними «ваговими» оцінками для прийняття певних рішень. Розпізнавання інформації може здійснюватися експертною системою або шляхом опитування експерта. Оцінки виражаються через судження (суб'єктивні імовірності) або шляхом побудови сценаріїв розвитку. Аналіз інформації спирається на певні правила узагальнення даних, які характеризують груповий вибір, виявлення результатного судження [15, с. 84].

Експертні методи доцільно застосовувати для визначення пріоритетів розвитку об’єкта прогнозування, ієрархізації цілей, дослідження альтернатив, оцінки імовірності різних наслідків і характеру поєднання величини ризику і виграшу, аналізу суб'єктивних цінностей тощо. Експертні методи дозволяють при вивченні соціально-економічних явищ перейти від якісного аналізу до кількісного. Суть цього переходу полягає в тому, що експерт визначає ваги окремого показника залежно від його значимості і виставляє відповідну числову оцінку за прийнятою шкалою. Можливість оперувати числовими значеннями істотно збільшує цінність експертизи, дозволяє застосувати статистичні методи обробки та сучасну обчислювальну техніку.

Експертні методи за характером прогнозу поділяються на аналітичні експертні методи, засновані на логічному аналізі процесу розвитку об’єкта, та на інтуїтивні експертні методи, які базуються на залученні експертів для визначення тенденцій розвитку об’єкта на підставі власного досвіду, чуття, ерудованості.

До групи аналітичних експертних методів належить морфологічний метод, який є ефективним способом синтезу об’єкта прогнозу. Він передбачає точне формулювання проблеми, її аналіз, розподіл на параметри, їх дослідження, дедукування сукупності рішень (матриця). Всі рішення порівнюються між собою й обираються бажані. Цей метод дозволяє вийти за межі відомих напрямків розвитку об’єкта, перебрати всі теоретично можливі варіанти рішення, і вибрати прийнятні з економічної та технічної точки зору [16, с. 72].

Метод аналогій полягає у тому, що, аналізуючи поведінку і структуру однієї системи, робляться висновки щодо розвитку іншої системи. Можливість застосування аналогії полягає в тому, що об’єктивна реальність являє собою органічне поєднання взаємозв’язаних частин. Окремі частини цього цілого володіють рисами, які узгоджуються між собою, або мають подібні структури. Застосування методу аналогії ґрунтується на таких принципах: якщо в одному з подібних об’єктів спостерігаються певні зміни, то можна припустити, що вони відбуватимуться в подібних об’єктах; якщо в одному з аналогічних об’єктів виявлено нову властивість, то припускають, що вона присутня в іншого [17, с. 211].

Прогнозування методом аналогії передбачає застосування коефіцієнтів пропорційності, масштабності, перерахунку тощо з метою приведення об’єкта прогнозу у відповідність з обраним аналогом. Але, зважаючи на динамічність зміни зовнішнього середовища, сумнівно, що для малого підприємства можна знайти адекватний аналог, який перебував би в ідентичних умовах.

Для встановлення оптимального способу розподілу ресурсів з метою досягнення поставлених цілей рекомендований матричний метод, який характерний для розробки нормативного прогнозу. Прогностична функція матричного методу полягає в оцінці впливу різних варіантів подій на досягнення кінцевих цілей об’єкта прогнозу [18 , с. 195].

Частіше, ніж методи попередньої групи, застосовуються інтуїтивні експертні методи, до яких відносяться такі:

· одноразове індивідуальне опитування (анкетування або інтерв'ю);

· однократне колективне опитування (генерація ідей або мозковий штурм);

· індивідуальне опитування в кілька турів (метод Дельфі);

· колективне опитування в кілька турів (дискусія, нарада).

Одноразові (одноступеневі) методи базуються на прямих опитуваннях суб’єктів господарювання. Наприклад, зміни вимог до якості і каналів розподілу товарів і послуг можна прогнозувати за допомогою одноступеневого опитування споживачів або підприємців. Багатоступеневі методи передбачають багаторазовий інформаційний зворотний зв’язок, який дозволяє покращити якість прогнозної інформації порівняно з інформацією, яка може бути отримана одноступеневим методом [19, с. 145].

Основними етапами опитування є розробка схеми дослідження, постановка задачі шляхом пред'явлення запитань в анкеті, надання експерту необхідної первинної інформації, а при необхідності додаткове інформування експерта, вироблення експертами власних суджень щодо запропонованих проблем, узгодження думок різних експертів при необхідності вироблення групової оцінки, збір результатів і їх обробка.

Метод експертних оцінок – процедура отримання вивідної інформації, що полягає в опитуванні спеціально відібраних експертів стосовно певних значень факту, явища, події, що досліджується. Застосування метода дає можливість отримати як узагальнені дані, що дозволяють визначити групову думку експертів, так і отримати нову інформацію, що має латентну форму в експертних оцінках. У цьому випадку визначальна роль належить особі, яка займається підведенням підсумків аналізу. Експертні оцінки повинні забезпечувати надійність і повноту інформації, можливості її перевірки. Основна мета експерта – отримання певною мірою об’єктивної інформації про якість (переваги) об’єктів, що досліджуються. Водночас, така інформація не повинна розглядатися як директивна. Для найбільш повного інформаційного забезпечення експертів рекомендується надавати їм, як мінімум, перелік факторів, що впливають на об'єкт прогнозу, наявні гіпотези про взаємозв'язки тощо. Слід намагатися довести до відома експертів усю наявну інформацію за поставленою проблемою, оскільки оцінки, які здійснені за дефіциту інформації, будуть низької якості. Необхідно враховувати також різну лабільність експертів щодо засвоєння нової інформації.

Під час інтерв'ю дослідник безпосередньо працює з експертом. Тому перевагою тут є невелика кількість відмов від запитань, неправильно витлумачених запитань тощо. Однак, необхідна спеціальна підготовка інтерв'юера, йому слід встановити психологічний контакт з експертом, усунути мовний бар'єр, інакше різко впаде ефективність опитування. У цілому інтерв'ю потребує великих витрат часу і ресурсів, що підвищує загальну вартість розробки прогнозу. Інтерв'ю також можна проводити з використанням технічних засобів (аудіо- і відеоапаратура).

Для письмового опитування розробляється анкета, яка доставляється респонденту безпосередньо або через засоби масової інформації. Таке опитування відносно дешеве, може охопити багато респондентів при необхідності, забезпечити збір значного обсягу інформації, яка необхідна для наступної статистичної обробки. Основні проблеми – повернення анкет, повнота і самостійність відповідей. Частково подолати недоліки письмового та усного опитування дозволяє їх поєднання.

Одноразове опитування експерта відбувається без соціально-психологічного та інформаційного контакту між експертами, тобто на експерта впливає тільки людина, яка проводить опитування. Узагальнену думку виявляють статистичними методами.

Колективне опитування вимагає узгодження думок експертів. Важливою також є форма представлення результатів експертизи і процедура їх отримання. Для прийняття узгодженого рішення необхідно, щоб певне судження отримало більшість голосів. Одним з основних задач колективної експертизи є вироблення порад для осіб, які повинні приймати рішення. Серед форм колективного одноразового опитування слід виділити дискусію та мозковий штурм.

Дискусію доцільно застосовувати тоді, коли за умов дефіциту часу треба отримати колективну думку експертів з однієї або кількох проблем. Тут відбувається безпосередній зворотний зв'язок між учасниками, творче обговорення, швидке уточнення та узгодження думок. Дискусія може стати засобом виявлення шляхів розв'язання проблеми, отримання кількісних оцінок експертів. Вона являє собою цілеспрямоване обговорення групою експертів на певну тему з метою виявлення узгодженої думки щодо предмета дискусії. Кількість учасників дискусії не повинна перевищувати двадцяти чоловік, оскільки інакше важко забезпечити активність кожного окремого її учасника, а висловити свою думку щодо поставленої проблеми повинні всі. Важливим принципом дискусії є досягнення істини, а оптимальним шляхом її отримання є доведення висловлених думок.

Метод «мозкового штурму» вперше був запропонований американським психологом А. Осборном. «Мозковий штурм» – це метод колективного пошуку. Суть його полягає в тому, що для вирішення проблеми залучається група людей (спеціалістів), перед якими керівник (ініціатор) ставить проблему і пропонує висловити свої оцінки і пропозиції про способи її вирішення. Вони повинні формулюватися стисло, висловлюватися без будь-яких аргументів [20].

Мета «штурму» – зібрати якомога більше пропозицій, оцінок, гіпотез, версій. Все висловлене занотовується і пізніше керівник оцінює цінність кожної висловленої думки.

Особливість «мозкового штурму» полягає у повній забороні критики під час висловлювання пропозицій. Дотримання цього правила створює більш вільну обстановку для висловлення сміливих, оригінальних ідей. З висловлених думок значна частина може бути одразу використана на практиці.

Вихідним пунктом проведення «мозкового штурму» є установка на те, що чим більше ідей і пропозицій, тим вони різноманітніші, тим більше впевненості у тому, що серед них будуть потрібні ідеї і пропозиції.

Процес проведення «мозкового штурму» передбачає, що думки повинні розвиватися і підхоплюватися всіма учасниками засідання. Створення обстановки колективної творчості і змагання – найважливіша проблема організатора «мозкового штурму».

Особливістю метода «мозкового штурму» є також те, що під час «штурму» ідеї, висловлені одним з учасників, можуть стати поштовхом або трампліном для висунення нових пропозицій іншими учасниками.

Основні правила організації застосування метода «мозкового штурму»:

1. Необхідно сформулювати проблему в основних термінах з виділенням центрального пункту.

2. На засіданні повинна бути створена творча атмосфера розкутості, що сприяє генеруванню ідей.

3. Ні одна ідея не повинна називатися помилковою і не повинно припинятися її дослідження.

4. Організатор «мозкового штурму» повинен підхоплювати ідею будь-якого роду, навіть якщо вона здається йому сумнівною [20].

Спеціалісти відмічають, що за умови дотримання вказаних правил, ситуація «мозкового штурму» підвищує сумарну продуктивність його учасників, а кількість пропозицій є більшою, ніж якби учасники «штурму» висловлювали б лише «правильні» з точки зору організатора «штурму» ідеї. Найскладніший момент в організації штурму – формування групи спеціалістів-генераторів ідей. Це повинні бути високо ерудовані й компетентні у певній сфері люди, а також ті, які володіють творчою уявою. У групу не рекомендовано включати людей, які придушують своїм авторитетом інших. Щодо кількості експертів, то в роботі вважається, що вона не повинна перевищувати 12-14 чоловік, інакше група ризикує розпастися на підгрупи. Метод мозкового штурму дозволяє підвищити творчу активність експертів, вироблення нешаблонних рішень [20].

Недоліком колективних форм експертизи є небажаний вплив експертів один на одного під час роботи. Проблему взаємного впливу експертів вирішує метод ітеративного індивідуального опитування – метод Дельфі. Він був запропонований у 1964 році О. Хелмером для прогнозування суспільного розвитку в таких шести сферах: наукові відкриття, ріст населення, автоматизація, дослідження космосу, імовірність запобігання війні, можливі нові системи озброєнь. Метод Дельфі – це ітераційне дослідження, у якому налагоджується зворотній зв'язок індивідуальної думки експерта з проміжними результатами усереднених експертних оцінок і здійснюється його коректування з мотивами крайніх оцінок. Це дозволяє врахувати досвід колег, підвищує інформованість експертів. Таким чином експертні оцінки синтезуються за рахунок: посилення припливу інформації, яка однаково доступна кожному експертові; ітераційного зближення діапазону думок, що розходяться; єдиних шкал і виділення ознак, які дозволяють кількісне оцінювання; спеціальної обробки результатів [21, с. 155].

Метод Дельфі (ім’я запозичене від Дельфійського Оракула)– багатоетапна експертна процедура, яка спрощено може бути представлена як поетапне застосування метода «мозкового штурму» [22].

Експертна оцінка методом Дельфі передбачає дотримання наступних умов. Це повна відмова від особистих контактів експертів і колективних обговорень; багаторівнева процедура отримання експертних оцінок; інформаційне та інше забезпечення експертів, у т.ч. обмін між ними інформацією до і після кожного етапу дослідження при збереженні анонімності оцінок, аргументації і критики; обґрунтування експертами власних ідей і оцінок за вимогою ініціаторів дослідження.

Дельфійський метод дозволяє виключити вплив суб’єктивних факторів негативного характеру, які неминуче проявляються під час взаємодії груп експертів, і таким чином отримувати узгоджену групову оцінку параметрів проблеми, що досліджується.

Процедура опитування експертів за методом Дельфі передбачає декілька етапів (інтеграцій), кожний з яких починається з індивідуального опитування і закінчується обробкою отриманих даних. У першому турі кожний експерт висловлює свою думку без будь-якої аргументації. У наступних турах організатор експертизи може запитати учасників про мотиви і підстави висловлених ними думок. Отримана додаткова інформація (у деперсоналізованому вигляді) доводиться до експертів. Її аналіз є відправною точкою для проведення наступного тура опитування [22].

Недоліки методу – значні затрати часу і коштів на здійснення опитування, деяка невизначеність при прийнятті рішення про проведення наступного туру або припинення опитування, цілковита відсутність контактів між експертами, які могли б бути позитивними.

Під час обробки отриманих від кожного експерта даних визначається оцінка прийнятності кожної відповіді, потім здійснюється перевірка узгодженості відповідей. Заключний етап називається агрегуванням, тобто побудовою остаточної думки.

Використання експертних методів має як беззаперечні переваги, так і достатньо відчутні «вузькі місця». Серед переваг слід окремо підкреслити можливість отримання унікальної інформації, яку неможливо отримати з жодного іншого джерела. Проблеми ж експертних опитувань полягають у наступному:

1. Складність організації експертизи: відбору експертів у достатній кількості і «якості» та проведення самого опитування.

2. Складність формування остаточної експертизи: узгодження отриманих даних, їх аналізу та інтерпретації.

3. Можлива суб’єктивність експертів: експерти можуть перебувати у полоні своїх уявлень і неохоче переглядати свою точку зору, навіть якщо вона неправильна.

4. Можливий вплив на результат обраної форми проведення експертного опитування (при відкритому опитування високою є ймовірність конформізму).

5. Висока вартість проведення опитування, тобто високою є як оплата праці експертів, так і витрати на організацію і проведення експертизи.

З огляду на високу вартість і складність проведення експертного опитування вибір цього методу повинен бути суворо виправданим. Залучати експертів є доцільним лише для вирішення нетривіальних масштабних задач, які потребують отримання незалежної, об’єктивної оцінки ситуації, а також для вироблення рішень, які не можуть бути отримані жодним іншим шляхом.

Інформаційний метод аналізу – основа інформаційно-аналітичної діяльності, один із найкращих і найбільш доступних методів для передбачення майбутнього розвитку вирішення проблеми, оскільки він поєднує історію цієї проблеми з поточним її станом. Такий прийом дослідження є науковим і його можна поставити поряд з іншими методами, наприклад методом екстраполяції, який використовується для моделювання майбутнього на основі минулого та теперішнього стану. Інформаційний метод аналізу – це метод комплексної і всебічної узагальнено-змістової оцінки наявного знання проблеми. В процесі інформаційного аналізу об'єкта, наприклад місцевих органів влади, або промислового комплексу регіону, суб’єкт отримує його образ у вигляді деяких абстракцій, моделей, варіантів, які характеризують набір властивостей, відношення та вимоги об'єкта.

Завдяки використанню методу інформаційного аналізу стає можливим перехід від фундаментального до прикладного. Між фундаментальною наукою та її втіленням існує етап інтенсивної роботи уяви, а це і є етап інформаційно-аналітичного моделювання. В результаті такої роботи і відбувається поєднання фундаментальної науки з практикою. Інформаційна аналітика спрямовується на використання і застосування накопичених досліджень нових знань.

«Творчі» методи

Найбільш відомим у цій групі є «метод сценаріїв». Відповідно до цього методу розробляються кілька варіантів майбутнього розвитку подій, які звичайно включають як мінімум песимістичний, оптимістичний і найбільш імовірні варіанти. Певною мірою об’єднати кількісний і якісний підходи у прогнозуванні дозволяє сценарний метод [23, с. 54]. Більшість математичних підходів або виключають невизначеність з прогностичних моделей (а оскільки невизначеність є притаманною характеристикою кожного прогнозу, то модель стає неадекватною), або не враховують різні види невизначеності. Врахувати фактор невизначеності у вигляді розподілу ймовірності дозволяє сценарний метод, який став найвідомішим інтеграційним механізмом прогнозування економічних процесів у ринкових умовах [19, с. 272-274].

Застосування сценарного прогнозування в ринкових умовах забезпечує: краще розуміння ситуації, її еволюції; оцінку потенційних загроз; виявлення сприятливих можливостей; виявлення можливих і доцільних видів діяльності; підвищення рівня адаптації до змін зовнішнього середовища.

Сценарій є ефективним способом подолання традиційного мислення. Його написання змушує аналізувати деталі і процеси, які можуть бути випущені при ізольованому застосуванні методів прогнозування. Він є інструментом, який використовується для визначення видів прогнозів, які слід розробити, щоб описати майбутнє, враховуючи всі основні фактори впливу. На думку лауреата Нобелівської премії у сфері економіки В. Леонтьєва, сценарне прогнозування є ефективним способом підготовки планових рішень [24 , с. 403].

Прогнозний сценарій являє собою модель майбутнього, в якій описується можливий перебіг подій із зазначенням ймовірностей їх реалізації. В сценарії визначають основні фактори впливу на досліджуваний об’єкт, які слід прийняти до уваги, і вказують, як саме ці фактори можуть вплинути на ймовірні події. Написання сценарію є спробою встановлення логічної послідовності подій. Сценарій особливо зручний для одночасного дослідження багатьох аспектів певної проблеми. За допомогою сценарію аналітик може систематично досліджувати події і точки розгалуження тенденції.

Сценарій складається з трьох частин: основної, яка відображає сучасну реальність і її динамічні характеристики; набору альтернативних варіантів розвитку ситуації; кінцевих результатів прогнозування для різних варіантів розвитку подій.

Основним недоліком тут є вибір неоптимального рішення з множини варіантів. Тому необхідне введення показника ступеня ймовірності варіантів.

Для сценарного прогнозування доцільно залучати групу експертів з 6-8 чоловік. До її складу можуть входити провідні спеціалісти, фахівці у сфері системного аналізу, які здатні, спираючись на загальні закономірності розвитку систем, заздалегідь проаналізувати зовнішні та внутрішні фактори розвитку, визначити вихідні з цих факторів, відстежити основні думки провідних фахівців за усіма науковими публікаціями, періодичними виданнями та за іншими джерелами наукової інформації. Перспективною є, зокрема, розробка спеціалізованих інформаційно-пошукових систем як документальних, так і фактографічного типу, що збирають прогнозну інформацію не лише безпосередньо в даній галузі, але і в суміжних галузях, розвиток яких може впливати на розвиток даної галузі, на вибір найкращих варіантів рішень [25, с. 31].

Можна виділити такі етапи написання сценарію:

1. Встановлення набору факторів (рушійних сил), які визначатимуть природу досліджуваного об’єкта в майбутньому.

2. Систематизація виявлених на першому етапі фактори у групи, які, на думку експертів, мають сенс.

3. Створення початкових (7–9) сценаріїв.

4. Вибір 2–3-х сценаріїв.

5. Написання обраної кількості сценаріїв.

6. Критичний перегляд, усунення протиріч, недоліків сценаріїв.

На першому етапі дуже важливо зосередити увагу членів експертної групи на довгострокових тенденціях розвитку (понад 10 років), оскільки практика показує, що встановлення коротшого за 10 років прогнозного періоду часто спрямовує експертів більше до екстраполяції існуючих тенденцій, ніж до розгляду ймовірних альтернатив. Отже, встановлення періоду прогнозування понад 10 років є одним з основних правил ефективного сценарного прогнозування. Інший важливий момент – при написанні сценарію слід брати до уваги усі зовнішні та внутрішні фактори розвитку. Далі здійснюється процедура мозкового штурму. Для цього члени експертної групи збираються у кімнаті, ізольованій від зовнішніх впливів, для очного обговорення. У кімнаті повинна бути одна чиста стіна з дошкою, на якій товстим фломастером (щоб можна було читати на відстані) записують висловлені експертами припущення. Вважається, що початкові ідеї стимулюють висловлення нових. На відміну від звичайної процедури мозкового штурму, під час якої заборонена критика висловлених ідей, тут ідеї обговорюються безпосередньо. Тому більшість ідей, за правилом Парето (80:20) [26], відкидаються як недоречні, й увага зосереджується на обмеженій кількості найважливіших факторів впливу. На жаль, іноді вибираються ті фактори, які цікавлять прогнозистів, але не обов’язково вирішальні для досліджуваного об’єкта. У сценарій слід включати ті фактори, які дійсно є змінними, і вплив яких може мати альтернативні наслідки.

На другому етапі спочатку може виникнути багато маленьких груп, але слід добиватися їх поступового злиття (об’єднання). Мета цього етапу – сформувати 7 – 9 більших угруповань. З врахуванням думок колег учасники можуть додавати або усувати певні фактори, переформовувати групи. Тут вимагається максимальне використання інтуїції експертів, вміння працювати з «якісними» даними, коли застосування більш точних методів неможливе.

Результатом третього етапу є формування семи – дев’яти логічних угруповань факторів, та дуже приблизне описання взаємозв’язків між ними, надання пояснення, яка роль кожної групи факторів.

Вибір 2–3-х сценаріїв на четвертому етапі здійснюється шляхом обговорення членами експертної групи. найбільш важливих факторів змін. У літературі найчастіше рекомендують складати три альтернативних сценарії: базовий (з найбільшою ймовірністю реалізації), «оптимістичний» (за найсприятливіших умов), «песимістичний» (за найгірших умов). Таким чином, сценарій характеризує майбутнє в пошуковому прогнозі, а не визначає один можливий або бажаний стан в майбутньому. Звичайно, на основі найімовірнішого варіанту приймаються рішення. Інші варіанти сценарію використовуються у випадку, якщо реальність наближається більше до їх змісту, ніж до базового. Іноді ігнорується базовий варіант і використовується «песимістичний» сценарій як спосіб знизити ризик і захиститися від негативних наслідків. Інший підхід передбачає розробку всього двох варіантів. Це знижує робоче навантаження на розробників без втрати якості сценаріїв. Слід намагатися, щоб ці два сценарії були не взаємно протилежними, а взаємодоповнюючими. Це дає керівникові, який прийматиме рішення, можливість уникнути вибору тільки одного, кращого сценарію, нехтуючи вигоду від використання альтернативних варіантів для передбачення невизначеного майбутнього.

Написання обраної кількості сценаріїв (п'ятий етап) здійснюється у найзручнішій формі для працівників органу, який розроблятиме на їх основі стратегію розвитку. Більшість сценаріїв пишуться у словесній формі як серії альтернативних есе про майбутнє, але до їх складу можна включати числові дані, графіки, діаграми тощо.

Залежно від цілі розробки сценарію виділяють їх два види: трендові (дослідні) і нормативні (стратегічні). Трендовий сценарій передбачає розробку прогнозу, а в нормативному – задається ціль, яку треба досягнути, і прогнозуються шляхи її досягнення.

Таким чином, характерними рисами прогностичного сценарію є: відсутність постійної структури, врахування переломних подій у явному вигляді; можливість врахування кількісної та якісної інформації; врахування взаємозалежності та взаємного впливу факторів зовнішнього середовища; гнучкість з точки зору постановки проблеми і комбінування різних методів аналізу і прогнозування (наприклад, мозковий штурм, морфологічний аналіз, статистичний аналіз, імітаційне моделювання, метод Дельфі тощо).

Сценарії використовуються як основа для встановлення цілей і стратегічного планування, а надалі – для контролю планів.

Метод сценаріїв полегшує інтеграцію різних даних, отриманих як якісними, так і кількісними методами. Він добре сумісний також з методами «теорії ігор», розробленими для аналізу конкурентних ситуацій. Одне з головних завдань «методу сценаріїв» - виявити ключові фактори, від яких буде залежати розвиток подій за тим або іншим сценарієм. Розробивши варіанти своєї стратегії і тактики стосовно основних сценаріїв і здійснюючи моніторинг "ключових" факторів, фірма значно розширює свої можливості швидкого реагування на різкі зміни зовнішнього середовища.

Своєрідною модифікацією даного методу є метод «зворотного прогнозування». У рамках цього методу на першому етапі формулюються різні варіанти майбутнього, що представляється бажаним для фірми з переліком її стратегічних цілей, конкурентних переваг та інших релевантних факторів. Потім для кожного такого варіанта розробляються можливі сценарії, спрямовані від майбутнього до сьогодення, тобто спочатку визначається заключний крок, що призводить до бажаного майбутнього, а потім решта наступних кроків. Для остаточного аналізу залишаються тільки ті сценарії, які не містять нереалістичних, малоймовірних кроків. Головна превага методу полягає у більшій незалежності аналітика від необґрунтованого перенесення минулого досвіду на майбутнє.

Останнім – четвертім етапом інформаційно-аналітичної роботи є подання результатів аналізу.

Для того, щоб аналітична інформація, яка надходить від КР до МВРУ, вплинула на прийняття управлінського рішення, вона повинна бути переконливою. Обмежимося декількома простими рекомендаціями, які потрібно враховувати при поданні результатів роботи.

1. Щоб бути переконливим, аналітичний документ повинен, насамперед, викликати інтерес МВРУ завдяки ефектній подачі матеріалу, логічності, зрозумілості, інформаційній насиченості.

2. Переконливий документ, як правило, включає наступні основні компоненти:

чітке формулювання мети, заради якого він написаний (для служби КР типовою метою є аналітичне забезпечення управлінського рішення);

виклад результатів аналізу і синтезу інформації (наприклад, погіршення конкурентного положення фірми у зв'язку з падінням попиту на її продукцію);

можливі дії з боку фірми та їхні ймовірні наслідки;

оцінка надійності зроблених висновків і рекомендацій, а також можливих наслідків їхньої обмеженої надійності.

3. Ефективність матеріалів КР може бути значно підвищена за рахунок їхньої індивідуалізації відносно управлінського рішення, яке вони забезпечують, і конкретного МВРУ, якому вони адресовані. Ця індивідуалізація стосується як моменту подання, так і форми та обсягу матеріалів, що представляють.

4. Обсяг матеріалів, що представляють, практично завжди обмежується можливостями їхнього сприйняття МВРУ, які постійно перевантажені. Разом з тим, чим більше складне і важливе рішення має бути прийняти, тим більший обсяг інформації буде готовий вивчити МВРУ.

5. Оцінка надійності висновків повинна складатися з оцінок повноти і надійності вихідних даних та ефективності методів їхнього перетворення в аналітичну інформацію. Як було показано вище, надійність перетворення істотно знижується при використанні аналітичних методів, що використають нереалістичні припущення (це стосується багатьох математичних моделей) або здатних використати тільки частину доступної інформації. Істотне підвищення надійності може бути в багатьох випадках досягнуто паралельним застосуванням декількох альтернативних методів аналізу.

5. Чим менш надійною є надана інформація, тим більша увага повинна бути приділена аналізу можливих наслідків прийняття неоптимального або помилкового рішення.

Таким чином, оптимізація інформаційно-аналітичного забезпечення прийняття управлінських рішень менеджерами вищого рівня управління службою конкурентної розвідки безпосередньо пов’язана з виробленням керівництвом КР найбільш оптимальної загальної аналітичної стратегії, яка передбачає постійне вивчення інформаційного поля менеджерів вищого рівня управління; забезпеченням керівництвом фірми діяльності КР необхідними ресурсами для реалізації різних варіантів збору вихідних даних; застосуванням аналітиками служби КР різних методів аналітичної обробки інформації, оскільки переваги однієї технології компенсують недоліки іншої, і, нарешті, поданням релевантної відповідно оформленої інформації у певному місці в певний час, щоб її міг використати споживач інформації для прийняття найбільш ефективного рішення.

 




Переглядів: 5499

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.016 сек.