Методика формування уявлень про довжину та одиниці довжини

У формуванні у дітей дошкільного віку уявлень про довжину як властивість предметів та їх просторову ознаку можна виділити кілька етапів:

- сенсорно-практичний, коли в орієнтовно-споглядацьких та інтуїтивно-маніпуляційних видах діяльності дитина поступово пізнає навколишній світ, не виокремлюючи математичні параметри предметів чи їх позиції. Діти ще не здатні диференціювати (розрізняти) ознаки предметів, у них переважає цілісне бачення предметів та функціоналізм (сприймання прикладного призначення предмета);

- чуттєво-оцінний, на якому у дитини розвивається така якість сприймання як константність, тобто в результаті багаторазового перцептивного оперування з предметами школяр встановлює просторову характеристику предметів на основі: 1) порівняльного аналізу властивостей предметів у термінах довший – коротший, вищий – нижчий, найвищий – найнижчий; 2) виконання позиційних завдань на з’ясування місцезнаходження предметів відносно один одного чи відносно стаціонарного предмета. Так, трирічні діти у оцінних судженнях віддають перевагу тим, що чуттєво «вражають», де потрібно визначити найвищий чи найнижчий, оскільки вони надають перевагу високим предметам;

- етап фіксації ознак, на якому дитина здійснює порівняння предметів за дво- та тривимірними параметрами (висотою, довжиною, шириною) на площині чи у просторі. Наприклад, тополя вище берези, червоний бант довший за синій бант, зайчик знаходиться ближче до дерева, ніж лисичка, хлопчик пройшов довший шлях, ніж дівчинка тощо.

- мовленнєвий, коли у свідомості дитини закріплюється асоціативний зв’язок „слово – просторова ознака предметів”. На цьому етапі уточнюється застосування термінів, значно збагачується мовленнєвий досвід дитини та збільшується її активний словник математичними відношеннями (ближче, далі, однаково, вужче, ширше, на, під, над, у, в, посередині, між, попереду, позаду);

- вимірювально-інструментальний, на якому дитина виконує вимірювання „на око”, ознайомлюється із вимірювальними інструментами, сенсорними еталонами (колір, форма, величина), умовними мірками та одиницями довжини. На цьому етапі дітям подаються завдання на визначення порівняльної довжини смужок різного кольору6 1) смужки порівнюються на основі оптичного аналізу, коли не мають спільного початку відліку; 2) смужки порівнюються, коли є початок відліку і смужки розташовані одна під одною; 3) смужки не мають початку відліку, але їх можна розмістити одну під одною і на основі зорового співставлення вказати яка із смужок довша (коротша); 4) смужки не мають початку відліку і їх не можна привести од спільного початку, тому виникає необхідність обрати умовну мірку (смужку) та визначити скільки разів вона вкладається у кожній із смужок і на основі результатів визначити яка із смужок довша;

- узагальнюючий, на якому від розуміння відносності довжини переходять до розуміння змінності довжини. Дитина виконує завдання на порівняння параметрів предметів між собою та з еталоном, будує серіаційні ряди, виконує просторове переміщення предметів. Наприклад.

- Завдання 1. Порівняти ширину, висоту, довжину бруска. Покажи пальчиком. Перевернути його. Назви ознаки. Порівняти їх з попередніми.

- Завдання 2. Розташувати предмети так, щоб один із них був далі від стаціонарного предмета, а другий – ближче.

- Завдання 3. Розмісти предмети так, щоб вони знаходились на однаковій відстані один від одного.

В ознайомленні з довжиною дошкільників повторюються відношення „довший – коротший”, „вищий – нижчий”, „далі – ближче”, узагальнюються та систематизуються знання про ці відношення з попередніх етапів навчання. У дітей у дошкільному періоді склався досвід порівняння „на око”: тополя вище за вишню, дорога ширше за тротуар, Толя нижчий ніж Сашко тощо.

2.Завдання, за допомогою яких з’ясовуємо поняття „довжина”:

а) порівняння смужок (відрізків) „на око”, коли смужки (відрізки) мають початок відліку;

б) завдання на визначення через зоровий аналіз порівняльної довжини смужок, якщо вони не мають початку відліку, однак можна безпосередньо накласти один на один, тобто відрізки можна привести до одного початку відліку;

в) завдання, що вимагає порівняння предметів, які не можна накласти або привести до одного початку відліку. Тому виникає потреба уведення умовної мірки, за допомогою якої і порівнюються смужки (відрізки). Вимірювання за допомогою різних умовних мірок приводить до різних результатів, що спричиняє введення одиниці вимірювання.

Умовна мірка

Серед завдань, спрямованих на обґрунтування введення одиниці вимірювання довжини є такі:

· вимірювання відрізків різної довжини однією умовною міркою, тобто результатом вимірювання величин є натуральне число;

· вимірювання того самого відрізка неоднаковими умовними мірками, якщо результат вимірювання подається різними числовими значеннями.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.