Наступність у навчання математики дітей дошкільного та молодшого шкільного віку

Наступність у Законі України “Про освіту” законодавчо закріплена принципом освіти, що доводить її соціальну значущість, оскільки вона забезпечує безперервність освітніх процесів, цілісність особистісного розвитку дітей у різні вікові періоди та реалізується у технологіях навчання суміжних ступенів освіти. У розробці концептуальних засад якісно нового рівня розуміння наступності, які відповідали б сучасним освітнім перспективам, необхідно опиратися на методологію наукового пошуку та враховувати напрямки розбудови системи освіти. Двосторонній зв’язок між суміжними освітніми ступенями, взаємоузгодженість програм педагогічної діяльності (управління, дидактичних, розвивальних) на дошкільному і початковому етапах складають теоретико-методичні засади наступності у навчанні дітей дошкільного і молодшого шкільного віку.

Науково-теоретичні положення проблеми наступності між дошкіллям і початковою школою розкриті у працях А. М. Богуш, З. Н. Борисової, Р. С. Буре, Н. Ф. Виноградової, Л. О. Григорович, В. К. Котирло, В. Г. Кузь, Г. П. Лаврентьєвої, Г. Г. Петроченко, О. Я. Савченко, В. О. Сухомлинського, Т. В. Тарунтаєвої, О. П. Усової, Н. Уткіної та інших. Психологічний аспект проблеми наступності досліджували Л. І. Божович, Л. А. Венгер, В. В. Давидов, Д. Б. Ельконін, О.В. Запорожець, О. Л. Кононко, В. К. Котирло, Г. Г. Кравцов, О. Є. Кравцова, В. Кудрявцев, С. Є. Кулачківська, С. О. Ладивір, О. М. Леонтьєв, М. М. Поддьяков, Л. Подоляк, О. В. Проскура.

Теоретичні основи готовності дитини до школи як одного із аспектів проблеми наступності між дошкіллям і початковою школою розроблялися Ш. О. Амонашвілі, Л. І. Божович, Л. С. Виготським, Л. О. Григоровичем, Н. О. Головань, В. В. Давидовим, Д. Б. Ельконіним, О. В. Запорожцем, В. А. Крутецьким, О. М. Леонтьєвим, Г. О. Люблинською, О. В. Проскурою, О. Я. Савченко, В. О. Сухомлинським. В. В. Давидов розглядає розвивальне навчання як необхідну педагогічну умову здійснення наступності, а О. В. Запорожець розв’язання проблеми вбачає у встановленні діалектичного зв’язку між суміжними ступенями освіти. О. Я. Савченко піднімає питання про необхідність категоріального аналізу наступності та розробки теоретично виважених підходів у питаннях підготовки дитини до шкільного навчання, етики управлінських програм педагогічної діяльності в умовах впровадження стандартів освіти. О. В. Проскура досліджує широке коло питань, пов’язаних із психологічною готовністю вчителя до роботи з шестирічними першокласниками, В. Г. Кузь, В. І. Прокопенко, Л. О. Федорович – проблему підготовки дитини шостого року життя на матеріалі роботи навчально-виховного комплексу, Н. М. Конишева – реалізацію наукових підходів до організації повноцінного життя дошкільників в умовах спеціально організованої роботи з ними. Дослідження питань підготовки дітей до школи у працях В. О. Сухомлинського проводить

У більшості наукових досліджень наступність визнається дидактичним принципом, що регулює організаційно-методичне та змістово-процесуальне забезпечення процесу навчання. Вивчення досвіду роботи дошкільних навчальних закладів і початкової школи показують, що педагогічні працівники у вирішенні проблеми наступності орієнтуються на власний досвід, керуючись інтуїтивними уявленнями про цілі та задачі підготовки дитини до навчання математики, без опори на наукове обґрунтування організаційної наступності.

Теоретичний аналіз джерельної бази та проблем, пов’язаних із практикою “стикування” дошкільної і початкової ланок математичної освіти, дозволили визначити суперечності: між новою парадигмою освіти, спрямованою на гуманізацію процесу навчання математики та визнання самоцінності дитячої особистості, і недостатньою розробленістю методологічних основ наступності між дошкільним і початковим етапами навчання математики; між потребами практики у сучасному організаційно-методичному забезпеченні наступності та відсутністю системних досліджень щодо вікових закономірностей (соціальних, освітніх, психологічних) переходу до нового етапу навчання математики, розвитку теорії технологічного підходу до навчання та проектування процесу переходу; між адаптаційними можливостями шестирічних дітей, які навчаються за Базовою програмою „Я у Світі”, „Впевнений старт”, і вимогами до навчання першокласників математики в умовах масової 4-річної початкової школи за освітньою галуззю „Математика” Державного стандарту початкової загальної освіти.

З-поміж педагогічних проблем, актуальних у професійній підготовці вихователя і вчителя початкових класів, варто назвати такі як реалізація особистісно-орієнтованої моделі навчання з урахуванням концептуальних ідей, закладених у стандартах дошкільної і початкової математичної освіти; випереджаюча підготовка педагогів з питань готовності дітей до навчання математики в умовах чотирирічної початкової школи та забезпечення їх методиками дослідження динаміки розвитку дітей на дошкільному і початковому ступенях математичної освіти; різнобічне вивчення готовності дітей до навчання математики у школі за провідними параметрами доматематичної підготовки та складання педагогічних програм коригування і розвитку; формування проективних умінь педагога, що пов’язується із розробкою дидактичних програм педагогічної діяльності, спрямованих на підвищення якості навчання математики дітей дошкільного і молодшого шкільного віку.

Орієнтовні показники оволодіння дітьми дошкільного віку математичними знаннями складено на основі аналізу стандартів (БКДО, ДСПЗО) та подано у таблиці.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.