Розвиток дрібної моторики руки та формування графічних навичок у дітей дошкільного віку

Загальна та мовна моторика дитини формується паралельно із розвитком дрібної моторики руки. Ці процеси взаємозумовлюючі та разом із тим тісно пов’язані з становленням психічних функцій, системності мислення. Простежується чітка залежність між координаційно-регулятивною м’язовою діяльністю кисті руки та загальним розвитком: дитина з високим рівнем “пальчикової” розвиненості виказує вміння будувати логічно правильні мовні конструкти семантично-зв’язні, має достатній обсяг пам’яті, стійку пізнавальну потребу, вміє переключати увагу та здатна до довільних поведінкових дій.

У трирічному віці завершується морфологічне дозрівання руки як самостійного органа, але функціонально вона ще не готова до систематичних рухових навантажень. До шести-семирічного віку поряд з процесами визначення ведучої руки відбувається поступове нарощення психомоторного досвіду дитини, ускладнюється реєстр рухових дій та розширюються межі її прикладного застосування. Недооцінка розвитку психомоторики у цьому віці спричиняє труднощі при оволодінні першокласниками письмом та графічною практикою. Спостереження за дітьми, які працювали за експериментальною програмою у дитячих садках, дозволяють зробити висновок про те, що у першому класі вони активніше включаються у виконання шкільних завдань, у них коротший період індивідуальної адаптації і вони з меншим напруженням оволодівають навичками письма. Дітям, які свого часу не пройшли відповідну психомоторну підготовку в освітньому закладі чи в умовах сімейного виховання, у школі доводилося докладати багато зусиль для формування навички письма.

Функціональна незрілість ведучої руки не дозволяє дитині виконувати складні координаційні рухи, встигати за іншими в оволодінні технікою письма. Це може спричинити формування стійкого графічного “бар’єра”, виникнення дезадаптаційного синдрому поганого школяра та тривожного стану дитини. Отже, роботу з розвитку механізмів успішного оволодіння письмом необхідно починати з моменту морфологічного дозрівання руки. Вона має кілька напрямків:

- безпосереднє виконання дитиною, починаючи із чотирирічного віку, графічних завдань, які передбачають роботу з олівцем та дидактичними матеріалами;

- використання ножиць як інструментального засобу. Значний позитивний навчальний ефект дає поєднання роботи з ножицями із складанням малюнків, вправами на паперове конструювання;

- виконання вправ на координацію рухів руки та на розвиток оптичногоаналізу;

- проведення пальчикових вправ з предметами чи без них, в імітаційних ігрових ситуаціях при зображенні певних предметів чи дій.

При проведенні формуючого експерименту ми віддали перевагу першим трьом напрямкам і реалізували їх на заняттях, оскільки останній більше відповідає логопедичній роботі.

У чотирирічної дитини відбувається стрімкий розвиток загальної моторики: вона наслідує, зображає рухи людей певної професії, характерні рухи тварин, імітує дії у заданій ситуації. Доступним графічним завданням є розфарбовування малюнків олівцем потрібного кольору. Причому завдання супроводжується вимогою вихователя не виходити за межі предметів, зафарбовувати рівномірно, не залишаючи прогалин. Оскільки сюжетні малюнки є багатофункціональними, то і завдань на розфарбовування до одного малюнка може бути декілька: на малюнку, де зображено осінній парк та клумба із квітами, діти червоним олівцем розфарбовують великі квіти, а синім – маленькі; листя квітів з однаковою кількістю пелюсток зеленим кольором; три листочки, які впали з дерева, кольором осені; зеленим кольором чотири листочки на дереві і т. д.

Сюжетні малюнки для дітей цього віку мають бути виконані плавними, обов’язково замкненими лініями з переважанням круглих та овальних форм. Не повинно бути багато дрібних, допоміжних ліній, щоб увага дитини зосереджувалася на образах.

Робота дітей цього віку з ножицями обмежується вирізуванням малюнків, розміщених у квадратах чи прямокутниках, та наклеюванням їх на незаповнені місця. Обов’язковим є інструктаж вихователя про те, як тримати ножиці та як працювати з ними. Матеріал для вирізування винесений на окремі аркуші додатка, з якого дитина відрізає малюнки. При вирізуванні малюнків потрібно орієнтувати дитину на точне та акуратне виконання, виховуючи посидючість та наполегливість. Вирізування застосовується при вивченні складу чисел у межах 5. У дидактичних матеріалах розроблена певна послідовність завдань, які поступово ускладнюються, але при цьому залишається інваріантним спосіб вивчення складу чисел.

Для виховання оптичної зрілості дітям п’ятого року життя посильні завдання на проведення лінії по доріжці, щоб вона не виходила за межі доріжки; обвести овал ззовні чи зсередини, повторюючи контури зразка; провести лінію між однаковими предметами на малюнку; продовження бордюрів по крапочках-підказках; доповнення малюнків лініями, щоб одержався предмет, схожий із зразком.

Робота дітей з олівцем у старшій групі стає більш складною: малюнки подаються меншого розміру, збільшується їх кількість на одне заняття, ускладнюються завдання. Штрихування малюнка вже не має самостійної мети, а підпорядковується виконанню певних логічних операцій. Зокрема, штрихування тільки тих предметів, яких по два або по одному предмету із сукупності різних предметів (дві склянки, один дзвіночок, два прапорці). Техніка штрихування відрізняється від зафарбовування, бо передбачає нанесення паралельних ліній на площину предмета. Горизонтальне, вертикальне чи діагональне штрихування дитина цього віку виконує з малюнками, що мають геометричні форми (апельсин, ялинка, будинок, слива) або не мають їх курча, яблуко, ведмедик, кораблик, автомобіль), а також при роботі з геометричними фігурами (трикутником, квадратом, кругом, овалом). У старшому дошкільному віці у дитини виробляється стереотип роботи із писемним засобом (олівцем, фломастером, пензлем, ручкою): формується постава за столом, спосіб тримання ручки чи олівця, положення руки на аркуші, положення аркуша на столі. Задача дорослих полягає у тому, щоб підготувати дитину у цьому віці до графічної роботи. Вихователі чи батьки мають контролювати, щоб у дитини була правильна посадка, вона вільно тримала руку на аркуші, не повертала його під час штрихування, виконувала завдання на зафарбовування як маленьких, так і великих зображень не відриваючи руки від малюнка.

На шостому році життя програмою експериментального дослідження передбачається виконання дітьми графічних завдань на продовження зразка на лінованому папері. Перші графічні завдання діти виконують на пролінованій клітинками смужці, розмір якої у два рази більший за шкільну клітинку. Змістом перших завдань є репродукція зразка – відомих дитині предметів: грибочків, дерев, парасольок, цукерок тощо. Наступним є завдання, у яких діти продовжують ламані лінії, не відриваючи руку від малюнка. Завершується комплекс завдань відтворенням замкнених геометричних фігур різної форми при зменшенні їх величини до кінця навчального року в два рази.

Графічні завдання, хоч і мають на меті систематичне вправляння в підготовці руки до письма, виконують також інші функції. Наприклад, лічба репродукованих предметів та обведення їх парами (по три, п’ять); розфарбовування різними кольорами кожні два (три, чотири) предмети, фігури; виконання штрихування фігур тільки верхнього рядка, кожної третьої фігури, предметів, які повторюються.

Для роботи із ножицями у дидактичних матеріалах передбачено відрізну смужку. Завдання на вирізування вимагають від дитини більш точних рухів, бо частину предметів потрібно вирізати за їх контурами. На відрізних смужках розміщуються два різних за своїм призначенням видів предметів: одні із них за інструкцією наклеюються на сторінку, інші – накопичуються у класі і використовуються як лічильний матеріал. Зупинимося на перших. Вони входять самостійною частиною у більш складне завдання – опрацювання сюжетної ситуації, зображеної на малюнку. Наприклад, дітям пропонується в ігровій формі відшукати кожній тварині дім (білочка – дупло; птах – гніздо; жабеня – озеро; мураха – мурашник) або встановити взаємно-однозначну відповідність. Після попередньої бесіди діти вирізають малюнки тварин із смужки і наклеюють їх так, щоб кожна тварина була біля свого дому. Завершується робота розфарбовуванням усього малюнка. Така комплексна робота з малюнком, у якій дитина виконує практичну (вирізування, наклеювання, розфарбовування) та орієнтовно-пізнавальну діяльність і яка супроводжується вербальною аргументацією, інтегрує в собі окремі дії, підпорядковуючи їх одній цілі. І на очах дитини її руками створюється кольорова картина лісового пейзажу. Уява допоможе дитині “оживити” тварин, а уявний лісовий діалог відтворити умови та спосіб життя, харчування та пересування тварин.

Другий тип завдань пов’язаний із паперовим конструюванням. Спочатку дитині пропонується зразок розлінованого малюнка, на якому точками розмічено предмет. На відрізній смужці подаються у будь-якому порядку частини малюнка, які дитина повинна акуратно вирізати і наклеїти на зразок. Поступово збільшується кількість частин, на які ділиться малюнок, і не подається підказка. Дитина вже має самостійно складати цілий малюнок, опираючись тільки на власне спостереження та розмірковування щодо того, як поєднати різні частини. При цьому вона має орієнтуватися на співвіднесеність рельєфних ліній, їх товщину тощо, тобто здійснювати оптичний аналіз “розрізаного” малюнка.

Спостереження за дітьми шостого року життя показують, що у цьому віці дитина здатна координувати м’язову діяльність ведучої руки на основі оптичної інформації про об’єкт дії. Отже, робота педагога по вихованню у дитини оптичної пильності, диференційованого перцептивного “бачення” істотних властивостей чи контурної формоутворюючої заданості закладає основи для “пальчикової” розвиненості. У цій роботі, на наш погляд, важливими є два види завдань:

- на штрихування менших, ніж для дітей п’ятого року життя, малюнків, але з вимогою не виходити за контури предмета. Сюди належать завдання на штрихування тільки того предмета із сукупності схожих з ним предметів, який збігається із зразком, малювання предметів за зразком на нелінованому папері, штрихування предметів, що мають геометричні форми тощо. Така робота має репродуктивний характер, пов’язана з відтворювальною, інтуїтивно-практичною діяльністю;

- на розвиток психомоторного досвіду дитини, який передбачає формування узгодженості оптичного аналізу з координацією рухів, на основі усвідомленого образного мислення. Діяльність дитини носить цілеспрямований, пошуковий характер, в результаті якої вона одержує якісно нові продукти. Це завдання на дзеркальне відображення, відтворення цілого предмета на нелінованому папері, доповнення лініями незавершеного малюнка (деталями чи основними контурами); зображення відомих дитині предметів без опори на зразок; пошук з-поміж сукупності контурних зображень предметів, накладених один на один, однакових і виділення їх кольором; пошук та прокладання шляху у лабіринті тощо. При виконанні цих завдань відбувається залучення процесів мислення, уяви, які у психомоторних діях перетворюються у нові продукти цілісної пізнавальної діяльності дитини.

На сьомому році життя у дитини закріплюється навичка працювати з писемними засобами. Дитина спроможна виконувати штрихування фігур із складними контурами, маленьких предметів, продовжувати графічний диктант, доповнювати малюнок тощо. У роботі з олівцем чи ручкою дитина сьомого року життя виконує більше різнотипних завдань:

- за алгоритмічними приписами. Завдання подається окремими частинами, послідовність виконання яких визначає припис або графічна модель розв’язання;

- імажинативні, у яких дитина повинна доповнити формонезавершені малюнки лініями чи деталями, щоб вийшов відомий реальний чи уявний предмет;

- з логічним навантаженням, у яких виконання графічної частини можливо лише після розв’язання логічної умови. Наприклад, дитині пропонується провести лінії від цифри до сукупності предметів такої ж чисельності, але при цьому лінії з’єднань не повинні між собою перетинатися. Інше завдання: необхідно двома кольорами розфарбувати три квадрати так, щоб два із них були одного кольору, а дві – різного. До цього типу завдань відносимо розфарбовування квадрата різними кольорами за логічною вказівкою: квадрат розділено на чотири менших квадрата. Верхній правий потрібно розфарбувати не коричневим і не жовтим кольором, а квадрат під ним – червоним кольором. Синій квадрат знаходиться не над чорним, але поруч із жовтим. Діти називають кольори і пояснюють відповідь;

- графічні, у яких дитина виконує окремі елементи цифр. Вони включаються до системи завдань із загальної графічної підготовки і передбачають проведення просторово-координаційної роботи на лінованому у “клітинку” папері. За вказівкою педагога діти відпрацьовують окремі елементи. Наприклад, проведення лінії з правого верхнього кутка до середини нижньої лінії;

- малювання відомих дитині предметів, щоб їх форма була схожою із геометричними фігурами. До такого виду завдання діти підготовлені заздалегідь і тому можуть виконувати їх самостійно. Посильними є завдання на композицію геометричних фігур, в результаті якої одержується певний образ: сніговик складається із трьох кіл; ялинка – із кількох трикутників та чотирикутника тощо.

Продовжується та поступово ускладнюється робота дітей сьомого року життя із ножицями. Серед завдань – вирізування з відрізної смужки: а) елементів малюнка та поновлення його наклеюванням відсутніх частин; б) окремих предметів для подальшої класифікації, групування, побудови серіаційних рядів; в) сукупності предметів, із яких дитина вибирає один за певною ознакою; г) паперових конструкторів “Танграм”, “Колумбове яйце”, “Піфагор”, “Чарівне коло”, “В’єтнамська гра”; д) накопичення у класі лічильного матеріалу (числових фігур, геометричних фігур, цифр, знаків дій та відношень). Інший варіант використання ножиць полягає у підготовці дитиною динамічних ілюстрацій до вивчення математичних відношень, порівняння чисел та виконання арифметичних дій. Виконана дитиною рухова наочність вимагає цілого комплексу узгоджених між собою “пальчикових” дій та точності при вирізуванні окремих її частин. Нами розроблені кільцева та лінійна моделі. Вони дозволяють ілюструвати рух, зміни в ситуації конкретного сюжету і можуть бути задіяні до наочного варіювання конкретики вихідних умов навчального завдання.

У роботі з дітьми сьомого року життя окрім завдань на розвиток оптичної пильності в рухових діях починають переважати ті, які формують стереотипи оптичного аналізу. Перш за все це стосується розпізнання букв та цифр при складанні складів, прикладів на додавання чи віднімання. Дитина, що оволоділа вмінням “бачити” особливості кожної букви чи цифри та закріпила їх образи у свідомості, впевнено поводить себе при виборі потрібної символіки, її рухова активність більш організована, цілеспрямована, а ситуація вибору перетворюється в творчий акт замість нецікавої примусової роботи. Узгодженість моторно-рухової діяльності руки з навичками оптичного аналізу складає основу для формування достатнього рівня розвитку основних функцій, необхідних для систематичного навчання.

Цілеспрямована підготовка психомоторики дитини, зорієнтованої на вимоги, що їх висуває шкільний процес, на системі варіативних завдань під час роботи з дидактичним матеріалом дозволяє підвищити рівень загального розвитку дитини, формувати механізми індивідуальної адаптації до шкільного навчання. У розвитку дрібної моторики руки доцільно опиратися на уміння дітей здійснювати оптичний аналіз, моторно-рухову координацію на основі вербальної інструкції дорослого чи зразка дидактичного завдання.

КУРСОВА РОБОТА

до курсу „Методика формування елементарних математичних уявлень”

Науково-дослідна робота, а саме курсові дослідження, є однією із форм залучення студентів педагогічних вузів до самостійної педагогічної діяльності. Виконання курсового дослідження передбачає більш глибоке вивчення студентами проблем, пов’язаних із новітніми психолого-педагогічними дослідженнями, актуальними для методики формування елементарних математичних уявлень у дітей дошкільного віку. Оформлена відповідно до вимог курсова робота подається у вигляді звіту про виконану студентом під керівництвом викладача дослідної роботи з певної теми. Проведення курсового дослідження передбачає підвищення рівня теоретичної та методичної підготовки майбутнього вихователя, застосування ним основ наукового пошуку, формування умінь працювати з першоджерелами та грамотно, чітко викладати матеріал у письмовій формі.

До курсових робіт ставляться вимоги:

- актуальності, у якій відображаються сучасні тенденції розвитку проблеми дослідження та не розробленість певних її аспектів;

- реалізації методологічного підходу до визначення теоретичних засад курсового дослідження: історичний аналіз розвитку проблеми, критичний аналіз праць вчених; застосування методів науки, узагальнення передового педагогічного досвіду вихователів ДНЗ та власного досвіду;

- чіткого формулювання об’єкта, предмета, мети, завдань, методів дослідження;

- обґрунтування основних теоретико-методичних положень дослідження, що передбачає вивчення проблеми у психології, педагогіці, математиці, методиці викладання математики у початкових класах;

- формулювання висновків до кожного розділу та загальних висновків, у яких відобразити результати дослідження.

При написанні курсової роботи студенту слід виконати такі види роботи:

1.Вчасно здійснити вибір теми курсової роботи, повідомити про свій вибір лаборанту кафедри, ознайомитися із рекомендаціями і основними положеннями курсової роботи.

2.Опрацювати науково-методичну літературу з педагогіки, психології, методики формування елементарних математичних уявлень та методики викладання математики у початкових класах за чинною та альтернативною програмами, Базовим компонентом дошкільної освіти, Державним стандартом початкової загальної освіти. Необхідно звернутися до каталогів бібліотеки чи кафедри. Робота з літературними джерелами завершується складанням розширеного плану курсової роботи, який узгоджується із науковим керівником.

3.Обґрунтувати актуальність вибраної теми, сформулювати об’єкт, предмет, мету, завдання та методи дослідження.

4.Проаналізувати точки зору науковців з проблеми дослідження із посиланням на першоджерела та вказати ступінь розроблення проблеми.

5.Вивчити стан проблеми, спираючись на навчальні посібники, передовий педагогічний досвід, публікації у журналах „Рідна школа”, „Дошкільне виховання”, „Математика в школі”, “Початкова школа”та інших.

6.Подати докладний опис того, в якому віці вивчається обрана тема, з якими знаннями діти мають приступити до її вивчення які результати навчання повинні мати.

7.Навести зразки тематичного планування, описати систему роботи вчителя по вдосконаленню процесу навчання математики у ДНЗ, скласти систему завдань, спрямовану на підвищення якості знань з математики дошкільнят.

8.Провести експериментальну перевірку запропонованого студентом методичного доробку та критично оцінити результати дослідної роботи.

9.Зробити остаточний висновок до курсової роботи, в якому обов’язково вказати про:

- постановку проблеми у практиці роботи ДНЗ;

- зв’язок із освітньою галуззю «Математика» Державного стандарту початкової загальної освіти;

- ступінь досягнення мети дослідження та опрацювання, ступінь вивчення предмета дослідження, перевірки гіпотези дослідження;

- доцільність використання методичних пропозицій автора курсової роботи у практику роботи ДНЗ.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.