Основні види, призначення та характеристики шкіряної сировини

Шкіра була основним матеріалом, використовуваним шевцями у всі часи. Шкіра - ідеальний матеріал для виготовлення взуття, оскільки вона гнучка, міцна, зручна і красива.

Для виготовлення взуттю використовують декілька різновидів шкіри. В наші дні для отримання даного виду сировини в основному використовуються коров'ячі шкури, але це не єдині тварини, шкури яких в результаті дублення перетворюються на вказаний матеріал. Не так давно в шкіряній промисловості стала використовуватися страусина шкіра. Крокодилова шкіра також дуже популярна. Навіть зміїна шкіра використовуються для виробництва взуття і аксесуарів. Крім того, останнім часом придбали ширшу популярність речі, зроблені з кенгурової шкіри, яка, як відомо, відрізняється великим ступенем зносостійкості.

Крім того, що шкіру отримують від різних різновидів тваринних рептилій, існує також безліч видів шкіри. Найчастіше для шевської справи використовується гладка шкіра. Гладка шкіра найбільш зносостійкий вид шкіри, вона з часом лише покращує свої якості. Оскільки вона нічим не просочується, гладка шкіра - найміцніший і найбільш популярний вид шкіри.

Така ж популярна замша. Замша подібна до гладкої шкіри, але верхні шари матеріалу зчищені, що надає замші характерному зовнішньому вигляду. Вона набагато м'якша, ніж більшість інших видів шкіри, і з цієї причини не така міцна. Замшу також не слід піддавати вологій обробці. Не дивлячись на ці недоліки, взуття із замші завжди популярне і широко доступне.

Шліфована шкіра подібна до гладкої шкіри, за винятком того, що частина поверхневого шару знята (оскільки шкіра піддалася шліфовці). Шліфована шкіра зазвичай відрізняється нижчою якістю і тому використовується для виготовлення щодо дешевого взуття.

Менш звичайний, але досить відомий вид шкіри - лакована шкіра. Вона надзвичайно гладка на дотик і блискуча на вигляд. Цей вид взуття вимагає особливого відходу.

Шкіряне взуття слід очищати від забруднень і регулярно полірувати, застосовуючи засоби, відповідні даному типу шкіри, бажано на натуральній основі. Це дозволить шкірі “дихати" і перешкоджає її висиханню і розтріскуванню, в той же час забезпечивши водонепроникність шкіряного взуття.

Для виготовлення шкіри застосовують в основному шкури великої рогатої худоби, свиней, коней, овець, кіз, а також шкури верблюдів, ослів, буйволів і оленів. У невеликих кількостях переробляються шкури земноводних і таких, що плазують, таких як крокодили, всілякі ящірки і змії, а також риб.

Приведемо коротку характеристику найбільш широко вживаних для виготовлення шкір видів шкіряної сировини.

Опоєк - шкури телят у віці до 6 місяців з первинною шерстю, що не перейшли на рослинну їжу. Площу шкури складає 45 - 100 дм.

Виросток - шкури телят у віці до 7 місяців, що перейшли на рослинну їжу. Площа шкури - 90 - 150 дм.

Напівшкіряник - шкури телят і бичків площею 120 - 200 дм, з масою в парному стані від 10 до 13 кг

Ялівка, бичина, бугай - шкури корів, кастрованих і некастрованих биків відповідно.

Для зручності обробки і поліпшення використання шкіри крупний напівфабрикат розкроюють. Існує декілька варіантів розкрою: по хребту на дві напівшкіри; на комірчик і кулат (шкіра без комірчика) або комірчик і два полукулата; комірчик, підлоги і чепрак і т.д. Меблеві шкіри обробляються цілком.

Всі перераховані вище види шкіряної сировини об'єднують під однією абревіатурою - КРС (велика рогата худоба).

Мерея опойка може бути як гладкою, так і грубозернистою з гладкими краями кожного зерна. Із збільшенням віку тварини мерея стає все більш дрібнозернистою, майже гладкою, пучки волокон дерми товщають, змінюючи співвідношення товщини сосочкового і сітчастих шарів.

Область застосування шкір з КРС надзвичайно широка. Можна сказати простіше - з них роблять всі. Треба тільки підібрати товщину, способи дублення і обробки лицьової поверхні.

Шевро і козліна. Шкіри з козлини площею до 60 дм називаються шевро, а більші - козлиной. Ці шкіри по структурі, властивостям і зовнішньому вигляду відрізняються від шкір з шкур великої рогатої худоби. Пучки волокон розташовані майже горизонтально поверхні шкіри, що додає їй м'якість і велику межу міцності при розтягуванні. Шкіра має красиву мерею з чітко вираженою зернистістю. Як і у випадку з опойком, шевро має яскраво виражену хвилястість підлога і комірчика.

Застосовуються шевро і козлина для виробництва одягу, взуття і виробів шкіргалантереї.

Шеврет виробляється з овчини, головним чином не використовуваної для тієї, що виробляє хутряної і шубної овчини. Сосочковий шар шеврета сильно розпушений і слабо пов'язаний з сітчастим шаром. Сітчастий шар має малу товщину і складається із слабопереплетених тонких пучків волокон.

Свинячі шкіри характеризуються грубою лицьовою поверхнею, крізними отворами від щетини, високим вмістом жиру, рихлістю і тягучою периферійних ділянок, підвищеною жорсткістю чепрака, зниженою межею міцності при розтягуванні, водопроникністю. Площу шкір складає 60 - 200 дм, ширина і довжина при цьому відрізняються мало.

Свинячі шкіри широко застосовуються для виробництва одягу, взуття і шкіргалантереї.

Конина, виметення, жеребок - шкури дорослих коней, молодняка і лошат відповідно. Вельми міцна, шкіра має слабо виражену мерею, обробляється зазвичай у вигляді передіни - передній частині, і хаза - задньою. Із-за обмеженого використання коней об'єм вироблення даних видів шкір невеликий.

Пороком називають всяке пошкодження шкіри, що виявляється при органолептичній оцінці, яке зменшує використання її площі і погіршуюче зовнішній вигляд.

Пороки можуть бути викликані результатом використання сировини, що мала пороки, або з'явитися в процесі виробництва або транспортування шкіри. Ділення пороків на сировинні і виробничі умовно, оскільки деякі виробничі пороки можуть бути викликані низькою якістю сировини.

Безлічина - порок, виражений відсутністю лицьового шару на окремих ділянках шкури унаслідок бактерійної поразки або механічного пошкодження.

Болячка - що не зажило або зарубцювалося після хвороб або поразок місце на шкурі. Шкіра в області Б. зазвичай ломка.

Борушистость - потовщені грубі складки на комірчику шкури, що утворилися унаслідок розростання підшкірної клітковини і епідермісу.

Закуси - сліди укусів, що залишили пошкодження на дермі.

Заміни шкіри - порок у вигляді складок на ділянках шкіри, що утворюються в процесі пресування і лощіння.

Заполістость шкіри - порок, що характеризується тонкістю, рихлістю і збільшеною шириною підлога.

Зольне стягування - паралельно розташовані хвилясті складки (зморшки) на лицьовій поверхні шкір.

Вапняні плями - плями на лицьовій поверхні шкір, зоління, що утворюються при порушенні режимів. У місцях И.П.

поверхня шкіри шорстка.

Змінність кольору при розтяганні шкіри - порок у вигляді невідповідності ґрунту кольору покривної плівки при розтяганні шкіри.

Кнутовіни - порок шкури у вигляді синців. На лицьовій поверхні шкіри виявляється у вигляді темної смуги.

Кожеєдіна - порок у вигляді дірок або глибоких каналів від поразки личинками жука-шкіроїда на мездровій стороні сухої шкіри.

Шкіри випускають в широкому асортименті з різним призначенням, обробкою, властивостями і т.д.

Взуттєві шкіри підрозділяються за призначенням на дві групи: шкіри для низу взуття і шкіри для верху взуття.

Шкіри для низу взуття підрозділяються залежно від місця використання на підошовні і стелочніє.

Підошовні шкіри, залежно від використання для виготовлення взуття різних методів кріплення, підрозділяються на два типи: шкіра для рантово-клейових методів кріплення і шкіра для цвяхових методів кріплення.

Шкіри для верху взуття залежно від місця використання підрозділяються на: шкіри для зовнішніх деталей і шкіри для внутрішніх деталей (підкладкові).

Шкіри для зовнішніх деталей взуття в залежності залежно від використання для виготовлення взуття різного цільового призначення (побутовою і виробничою) підрозділяються на два типи: хромові і юфтевіє.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.