Традиційні засади виховання дітей в Київській Русі

Лекція: Школа і педагогіка Київської Русі (ІХ-ХІУ століття) та України періоду Відродження (ХУІ-ХУІІ століття)

Питання для обговорення:

1. Традиційні засади виховання дітей в Київській Русі.

2. Виникнення перших шкіл у Київській Русі. Зміст та організація навчання у Київській Русі.

3. Загальна характеристика культури й освіти українського Відродження.

4. Виникнення братських шкіл.

5. Система виховання лицаря-козака. Діяльність козацьких шкіл в Україні

6. Навчальні студії й діяльність громадських об’єднань студентів в Києво-Могилянській Академії.

Традиційні засади виховання дітей в Київській Русі

У У-УІ столітті н.е. завершилося розселення слов'ян та їх поділ на три групи: східну, західну і південну. Традиції національного виховання зароджувалися одночасно із формуванням слов'янської народності. Характер виховання, його зміст, форми і методи були зумовлені географічним положенням, природними та соціальними умовами становлення української народності.

Соціально-економічні умови визначили тип виховання, що реалізовувався слов'янськими племенами на кожному етапі їх розвитку. Період матріархату: діти до п'яти-шести років виховувалися матір'ю, пізніше хлопчиків передавали до спільних чоловічих помешкань, дівчаток - до жіночих, де ними опікувалися брати і сестри-матері.

Період патріархату: виникають так звані будинки молоді, куди батьки за традицією відправляли дітей на виховання. У великій патріархальній сім'ї: виховання дітей ґрунтувалося на принципі разового колективізму. У невеликій сім'ї класового феодального суспільства виникають нові оцінні категорії, що сприяють соціалізації підростаючого покоління (відповідальність батьків за виховання дітей, їх авторитет, достоїнство сім'ї, дитяче побратимство і посестринство, спілки ровесників, молодіжні товариства).

Метою виховання часів Київської Русі була підготовка до праці чоловіка-землероба, мисливця, мужнього воїна-захисника рідного краю і матері - вмілої господарки, продовжувачки роду.

Принципи: природовідність, культуровідповідність, гуманізм, активність дитини, трудова основа виховання, послідовність і систематичність, емоційна основа виховання.

Методи виховання: приклад, залучення до активної діяльності, заохочення і покарання, настанова, повчання, навіювання,

Засоби: усна народна творчість, приклад батьків, традиції та обряди, праця, народні ігри, іграшки, забави тощо.

Період становлення східнослов'янської народності і державності поділяють на дохристиянський і християнський.

Поступово вірування древніх слов'ян втрачало свої позиції. Поява міста Києва ознаменувала собою створення міцного племінного союзу. УІІ-ІХ століття слід характеризувати як перехідний період до ранньофеодальної держави. У середині Хет. Київські князі починають відстежувати можливість прийняття християнством з метою прилаштування його до своїх політичних інтересів. Клас феодалів, що почав формуватися у державі, відчував гостру потребу у більш прийнятній ідеології, яка б захищала їх інтереси, разом із тим давала якусь ілюзію поліпшення становища народу, хоча б і в потойбічному світі. Язичництво не мало таких можливостей.

Якщо звернутися до порівняльних характеристик язичництва та християнства, то варто сказати, що в язичництві існували такі положення: загробне життя розглядалося як продовження життя земного і благополуччя у тому світі; вважалося, що краще смерть, аніж рабство; жерці-волхви відігравали значну роль у житті древніх. У християнстві, навпаки, вважалося, що людину чекає поліпшення становища у потойбічному світі порівняно із земним життям; існувала обіцянка всім гнобленим благ потойбічного світу за їх покору; поширювалася ідеологія, що сприяла посиленню централізованої держави.

Однак, незважаючи на це, дохристиянська культура - усна народна творчість, сказання про богатирів, моральні ідеали, скульптура і архітектура - відображає високий рівень розвитку самобутнього, багатого світосприйняття. Язичницьке вірування - це продукт творчості наших далеких предків - східних слов'ян.

Таким чином, прийняття нової релігії - це лише наслідок зміни соціально-економічних умов розвитку суспільства. Християнство сприяло розвитку відносин між феодалами та селянами, а також долучало Русь до становища європейської держави і надалі визначало шлях її розвитку.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.027 сек.