ТЕМА 3. Теорія екскурсійної справи.

2. Наявність екскурсантів (групи або індивідуалів).

3. Наявність екскурсовода, який проводить екскурсію, і має відповідну професійну підготовку підтверджену документально.

4. Наочність, зорове сприйняття, показ екскурсійних об'єктів на місці їхнього розташування.

5.Пересування учасників екскурсії по заздалегідь складеному маршруту.

6. Цілеспрямованість показу об'єктів, наявність певної теми.

7. Активна діяльність учасників (спостереження, вивчення, дослідження об'єктів).

Крім цих загальних ознак у кожного виду екскурсій є свої специфічні ознаки:

- в автобусних - обов'язковий вихід з автобуса для огляду пам'ятників (не менш трьох);

- у музейних - знайомство з матеріалами, розташованими на стендах;

- у виробничих - демонстрація діючих об'єктів (верстатів, агрегатів, механізмів).

2.

Функції екскурсії розглядаються як її головн івластивості. Основні функції екскурсії подані на рис. 2.

Рис. 2. Функції екскурсії.

Функції екскурсії розглядають як її основні властивості, а саме: інформативну, наукову, просвітницьку, виховну, гуманістичну, культурологічну.

Кожна екскурсія в залежності від тему містить у собі певну наукову інформацію. Основні вимоги до змісту екскурсії – достовірність та повнота наукової інформації, викладення її відповідно до сучасних наукових досліджень і сприяння розповсюдженню об’єктивних наукових знань.

Екскурсія – одна з форм просвітницької роботи, яка має виховну мету.

Виховна функція реалізується у формуванні світогляду, переконань, почуттів, інтересів, способу та стилю мислення, що проявляється в різних видах діяльності учасників екскурсії.

Завдання екскурсії співвіднести культуру з соціальною історією через культурологічну функцію, яка поєднує в собі організацію дозвілля, відпочинку, спілкування.

Через взаємозв’язок економічної та духовної сфер життя суспільства екскурсії повинні об’єднувати, виховувати людей, саме в цьому полягає їх велике суспільне значення.

Принципи екскурсії:

3.

Класифікація екскурсій є центральним питанням екскурсійної теорії й має основне значення для:

§ постановки цілей і завдань нових екскурсій;

§ правильної розробки маршруту;

§ формування підтем і використання методичних прийомів;

§ забезпечення умов тісної співпраці екскурсовода з екскурсантами;

§ діяльності методичної комісії.

У наш час екскурсії класифікуються за наступними ознаками: змістом; складом й кількістю учасників; місцем проведення; способом пересування; тривалістю; формою проведення.

Класифікація екскурсій – це розподіл екскурсій на групи та види, виділення в кожній з них основних рис, які визначають характер її проведення.

Б.Є. Райков зробив більш детальну класифікацію екскурсій:

1. За змістом:

- природно-географічні;

- гуманітарні;

- виробничі.

2. За обсягом матеріалу:

- на одну тему;

- на кілька близьких за змістом тем;

- комплексні.

3. За завданням:

- дослідницького типу;

- ілюстративного типу.

4. За логічною побудовою чи структурою:

- аналітичні;

- синтетичні.

5. За тривалістю:

- одноденні;

- одноденні з ночівлею;

- багатоденні.

6. За складом учасників:

- шкільні;

- дошкільні;

- позашкільні.

Подальший розвиток туризму та екскурсійної справи призвело до значних змін в класифікації.

У системі профспілкового туризму у 1980-90-і рр. склалася система класифікації, яка використовується і зараз:

- за змістом;

- за складом учасників;

- за місцем проведення;

- за засобом пересування;

- за формою проведення;

- за циклічністю проведення.

Тематичні екскурсії поділяються на 8 основних груп: історичні, воєнно-історичні, історико-релігіознавчі, мистецтвознавчі, літературні, архітектурні, природознавчі, виробничі. Але кожна з цих груп в свою чергу поділяється на підгрупи.

Історичні: історико-краєзнавчі „ По давній столиці Київської Русі”, археологічні „Давній Херсонес Таврійський”, етнографічні.

Воєнно-історичні: по пам’ятним місцям військової слави; по військово-інженерним спорудам; по пам’ятних місцях пов’язаних з виготовленням зброї та життям і діяльністю героїв; присвячені історії війни.

Релігієзнавчі: історико-релігієзнавчі (найбільш поширені); атеїстичні, релігійні (богословські).

Мистецтвознавчі: театральні, музичні, історичні, художні, показ монументальної споруди.

Літературні: історико-літературні; літературно-біографічні; літературно художні, літературно-поетичні; по місцям, які відображені у творах письменників; літературно-краєзнавчі; літературні екскурсії у природу.

Архітектурні: показ архітектурних пам’яток; показ місць які дають уявлення про архітектора; архітектурні ансамблі.

Природознавчі: ландшафтні, геологічні, зоологічні, ботанічні, гідрологічні.

Виробничі: виробничо-історичні, -економічні, -екологічні, -технічні, професійно-орієнтаційні для учнів.

4.

Оглядові екскурсії, як правило, багатотемні. Не випадково їх називають багатоплановими. У них використовується історичний і сучасний матеріал. Будується така екскурсія на показі всіляких об'єктів (пам'ятників історії й культури, будинків і споруджень, природних об'єктів, місць знаменитих подій, елементів благоустрою міста, промислових і сільськогосподарських підприємств і т.д.).

В оглядових екскурсіях події викладаються великим планом. Це дає загальне уявлення про місто, край, область, державу в цілому. Хронологічні рамки такої екскурсії – від часу заснування міста (першої документальної згадки про нього) до сьогоднішнього дня з обов`язковим оглядом перспектив подальшого розвитку.

Оглядові екскурсії мають свої особливості. На відміну від тематичних, у них формулювання теми представляє певну складність. Незалежно від місця, де їх готують і проводять, вони практично схожі між собою насамперед за своєю структурою. У кожній з них висвітлюється кілька підтем (історія міста, коротка характеристика промисловості, науки, культури, освіти, природи та ін.). У той же час в оглядових екскурсій є й відмітні риси. Вони диктуються тими особливостями в історичному розвитку, які властиві певному місту, області, краю. Наприклад, воєнно-історичну підтему включають в оглядові екскурсії ті міста, на території областей яких відбувалися військові події. Літературні підтеми включаються в оглядові екскурсії міст, пов'язаних з життям і діяльністю письменників, поетів і т.д.

Тематична екскурсія присвячена розкриттю однієї теми. Якщо це історична екскурсія, то в її основу може бути покладено одна або кілька подій, об'єднаних однією темою, а іноді більш тривалий період часу. Якщо це екскурсія на архітектурну тему, то предметом вивчення можуть стати найцікавіші здобутки зодчества, розташовані на вулицях і площах міста, а у великому місті - архітектурні ансамблі минулих століть.

Класифікація тематичних екскурсій наведена на рис. 3 дидактичного забезпечення.

Слід відмітити, що тематичні екскурсії того або іншого виду рідко існують ізольовано. Наприклад, історичний матеріал використовується в екскурсіях на архітектурно-містобудівні теми; елементи природознавчих екскурсій знаходять своє місце в екскурсіях майже кожної групи тематичних екскурсій. Зміст залежить від конкретних умов проведення екскурсії, від ресурсів пізнавального плану того або іншого міста або регіону.

5.

Тематика екскурсій – сукупність, набір чи означена група тем.

Головними вимогами до тематики екскурсій повинні бути актуальність, різнобічність, відповідність запитам та інтересам екскурсантів, зв’язок із сучасністю. Чітко визначена тема та вміле її розкриття дають екскурсантам певне коло знань. Народження нових екскурсійних тем призводить до виявлення нових об’єктів, урізноманітнення екскурсійного продукту.

Особливість кожної теми складається в тому, що вона тісно зв’язана з об’єктами і з тим екскурсійним матеріалом, який може бути зрозумілий екскурсантами при показі цих об’єктів.

Тема регулює розповідь, не даючи можливості екскурсоводу розповісти про об’єкт все, що він про нього знає, особливо в тих випадках, коли об’єкт буває багатоплановим і має обширну інформацію. Відповіді на питання – як показувати об’єкт, яку частину інформації в даному випадку використовувати і що сказати – визначається темою екскурсії. Деякі об’єкти показуються на декількох екскурсіях: оглядовою, військово-історичною, історико-революційною, літературною, архітектурною і т.д. В кожній із цих екскурсій у одного і того ж об’єкта в залежності від теми своя “мова” свій зміст.

Найбільш складні при визначенні теми є міські складові екскурсії. Вони майже всі схожі між собою по своїй структурі. В кожній їз них висвітлюється декілька обов’язкових підтем. Майже в кожній екскурсії одна із підтем в силу своєї залежності стає композиційним центром екскурсії, вона отримує назву ведуча. Вона сприяє більш глибокому розкриттю змісту екскурсії, становить її ідейно-політичну направленість і робить її запам’ятовующєю. Багатемність оглядової екскурсії не дає можливість глибоко розкрити зміст, майже кожна з підтем оглядової екскурсії з часом у майбутньому може стати темою для новою екскурсії.

Тематична екскурсія повинна бути присвячена розкриттю якоїсь теми. Ця тема в більшості випадків зачіпає окремий історичний період минулого чи сучасного.

Кожна з тем це сукупність ряду підтем. Підтема є сумою декількох головних питань. Розміщення, послідовність і співвідношення підтем, головних питань, вступ та заключна частина називаються композицією екскурсії.

Деякі вчені, розглядаючи структуру екскурсії, окрім вступу основної частини і висновків виділяють такі поняття, як сюжет, фабула, кульмінація