Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Методи навчання і рівень засвоєння інформації

Почуття, за допомогою яких людина пізнає світ	Порівняльна ефективність засвоєння інформації, %	Як людина засвоює і закріплює нові знання і навички	Порівняльна ефективність засвоєння інформації, %
Смак		Читає
Дотик		Чує
Запах		Бачить
Слух		Чує і бачить одночасно
Зір		Розповідає про читане, почуте, бачене
		Розповідає про читане, почуте, бачене і одночасно робить це

На основі наведених теоретичних даних, для практичного навчання розроблені відповідні методи, які використовуються в тренінгу.

Вербальні методи. Вважається, що читання лекції дає найменшу ефективність засвоєння матеріалу (у найбільш вдалих випадках обсяг засвоєної інформації не перевищує 15 %). Але, з іншого боку, в ряді випадків саме лекційна форма виявляється найбільш доступним способом доведення інформації до широкого кола учасників. Тоді кваліфікований викладач прагне підвищити рівень засвоєння інформації за допомогою інших методів і педагогічних прийомів: використати візуальні або аудіовізуальні матеріали; розподілити лекцію на короткі частини – міні-лекції; підкріпити інформацію циклом запитань-відповідей або спільним обговоренням викладеного матеріалу.

Візуальні методи. Образи легше пригадати, ніж словесні повідомлення, тому люди, як правило, краще пам'ятають візуальну інформацію, повідомлення, які викладені у вигляді малюнків, графіків, таблиць, плакатів, коротких, яскраво оформлених текстів, римованих речень тощо. Для цього тренер використовує записи на фліп-чарті, спеціальних картках, демонструє слайди, плакати, листівки тощо.

Фільми та відео.Це поєднання вербальних та візуальних методів, яке може виявитися ефективним засобом навчання, особливо якщо тренер спонукає глядачів звернути увагу на певні моменти, які вони бачать на екрані, а згодом закріплює матеріал шляхом обговорення.

Демонстрація і практика. Це особливо цінний метод вироблення практичних навичок, коли тренер повільно демонструє учасникам відповідну процедуру, пояснюючи кожний свій крок, відповідаючи на запитання, пропонуючи учасникам по черзі повторити дії тренера. (Наприклад, якщо учасників потрібно навчити роботі з відеокамерою, тренер демонструє апаратуру, пояснює послідовність рухів, правила відеозйомки тощо. Після цього слухачі самостійно виконують практичні дії, тренер коментує помилки.) Рівень засвоєння навичок підвищується, якщо учасники повторюють практичні дії, пояснюючи їх та навчаючи один одного.

Під час навчання учасники послідовно проходять кілька етапів:

■ постановка мети, визначення завдань, які потрібно вирішити для досягнення мети навчання;

■ пошук методів та засобів досягнення мети, вирішення окремих завдань;

■ власне процес виконання певних дій, необхідних для вирішення кожного завдання;

■ контроль та оцінка отриманих результатів, їх порівняння з метою, завданнями.

Загалом для досягнення максимальної ефективності тренінгу потрібно використовувати різні канали сприйняття інформації у різних комбінаціях. Перевагу доцільно надавати таким методам, коли учасники одночасно чують і бачать інформацію стосовно питань, що вивчаються, обговорюють її, виконують вправи, в ході яких пояснюють свої дії, дискутують з цього приводу з іншими людьми, навчають один одного. Наріжним каменем тренінгу є самостійна організація учасниками власної активності в процесі навчання, чому найбільше сприяє діяльність тренера, який має поєднувати ролі вчителя (знає що і як робити), ведучого (не припускає недоцільних відхилень від основної мети і завдань тренінгу), помічника-фасилітатора (допомагає шукати шляхи вирішення завдань, стимулює власну активність учасників).

Люди навчаються по-різному: дехто краще засвоює матеріал, коли читає його, дехто - коли слухає, а дехто - в процесі практичних занять. Тренер, який подає матеріали в різний спосіб (урізноманітнює форми і методи навчання), має більші можливості забезпечити потреби аудиторії і закріпити вивчене.

Обираючи метод викладання, слід враховувати:

■ рівень знань учасників щодо даної теми,

■ якими навчальними засобами підкріпити матеріал що викладається,

■ розміри групи (інтерактивні форми більш ефективні за меншою числа учасників),

■ ресурси, в тому числі часу и простору (розподіл на малі групи потребує більше часу і простору, ніж робота всією групою),

■ умови приміщення (фіксоване розташування робочих місць ускладнює пересування і зміну конфігурації)

3. Способи формування групи. Загалом існує два способи формування груп для роботи у складі цілої групи та для роботи у складі малих груп. Кожному з них притаманні свої особливості

Робота у складі всієї групи. Заняття у складі групи передбачає, що всі учасники сидять разом, а їхня увага зосереджена на лідерові групи. Такий вид робот як правило застосовується:

■ підчас початкового привітання та вступної частини щоденних занять,

■ коли треба вислухати одного або декількох промовців зокрема підчас читання лекції або проведення колективної презентації перед аудиторією,

■ під час обміну результатами роботи, виконаної у складі малих груп,

■ наприкінці тренінгу для підведення підсумків і завершення заняття.

Переваги групової роботи полягають у тому, що з інформацією та досвідом можуть ознайомитися усі члени групи. Крім того існує можливість легко надавати інструкції одразу всім учасникам. Важливо також, що окремі учасники неспроможні одразу брати активну участь у навчанні, відчувають обмеження можливостей щодо засвоєння матеріалу, їм легше адаптуватися до умов тренінгу у великій групі.

Робота в малих групах На відміну від занять у складі всієї групи, коли люди є переважно пасивними одержувачами інформації, заняття у малих групах передбачає активність учасників, їхню жваву взаємодію один з одним, вироблення ними власних ідей та виявлення творчості в інших формах. У процесі роботи у складі малих груп доцільно мати двох тренерів вони зможуть приділити більше часу, допомагаючи кожній групі, і привносять у процес різні особисті якості та досвід, збагачуючи матеріал, який викладають

Метод малих груп зручний у застосуванні, коли учасникам треба:

■ познайомитись один з одним,

■ переглянути матеріал, представлений на лекції,

■ розв`язати завдання, поставлені тренером,

■ спланувати, як представити інформацію іншим групам у формі рольової гри,

■ відпочити, навчитися взаємодіяти адаптуватися серед незнайомих людей.

Існує чимало способів організації малих груп, кількість людей у яких зазвичай коливається від двох до восьми Якщо кількість членів перевищує вісім, їм стає важко усім одночасно брати участь у роботі і, відповідно, легше виключитися з неї - при цьому група, як правило, розпадається на підгрупи. Спосіб формування груп залежатиме від виду роботи, якою вони мають займатися. У деяких випадках варто об'єднувати людей за характером професії, наприклад, менеджерів - в одну групу, а освітян - в іншу. Нижче наведено кілька найбільш поширених способів формування груп, але за умови творчого підходу тренер завжди в змозі знайти й інші.

1. Учасникам (розташованим у фіксованому порядку - колом, півколом, у лінію тощо) пропонується розрахуватися за порядком (справа наліво або навпаки) самим (або це робить тренер) на таке число номерів, яке потрібно в залежності від того, скільки людей має входити до складу кожної малої групи (від двох до восьми - наприклад розрахуватися на перший-другий номери, перший-другий-третій тощо). Учасники з однаковими номерами створюють відповідні групи (група номер один, група номер два, група номер три тощо).

2. Групи формуються з учасників (двох, трьох і більше), які сидять безпосередньо поруч один з одним.

3. Учасникам пропонується на вибір низка з кількох питань для обговорення (одного, двох, трьох тощо - за потрібним числом груп), групи формуються учасниками добровільно за інтересами.

Групи обговорення. Вони створюються для стимулювати мислення та вироблення ідей, пов'язаних з певною темою. Наприклад, якщо доцільно визначити теми, що їх люди хотіли б вивчити глибше або про які вони хотіли б дізнатися більше. Від учасників групи обговорення не вимагається вирішення проблеми або завершення складання переліку завдань. Оптимальний розмір групи обговорення становить 4 - 6 осіб. Обговорення має бути відносно коротким - близько десяти хвилин. Учасникам групи обговорення тренер повинен чітко роз'яснити мету обговорення. Якщо цей метод передбачається застосовувати досить часто - слід змінювати склад групи після одного двох обговорень (деякі групи підбираються вдало і добре працюють разом, інші - ні).

Пари. Завдання, призначені для пар, необхідно добирати дуже ретельно. Вони мають бути короткими, щоб учасники не могли зайти у глухий кут, якщо пари не спрацюються. Попарно зручно працювати:

■ під час виконання вступних ознайомлювальних вправ,

■ під час навчання один одною, коли один учасник, який уже володіє певними навичками, навчає іншого,

■ коли люди на основі особистих симпатій обирають собі пару для вирішення таких завдань тренера, які зручніше виконувати вдвох, наприклад, для участі у вправах, де потрібно виконувати дві різні ролі тощо.

Трійки. Малі групи у складі трьох осіб особливо корисні, коли треба, щоб двоє людей взаємодіяли між собою, а один - спостерігав за ними і робив зауваження. Члени малої групи з трьох осіб розподіляють між собою ролі промовця, слухача та спостерігача. У такій трійці промовець розповідає задану тему, слухач реагує на промову згідно з тренерським завданням, а спостерігач не бере участі в розмові. Він лише спостерігає та записує свої зауваження («погляд збоку»), а наприкінці вправи коментує враження від почутого. Взаємодія промовець - слухач триває, як правило, від 5 до 10 хвилин. Спостерігач коментує протягом близько 5 хвилин. Зазвичай у таких вправах члени трійки по черзі міняються ролями у певному порядку, щоб кожний з них побув у всіх трьох ролях (див рис. 2).

Рис. 2. Схема взаємодії у трійці «промовець - слухач - спостерігач».

Після виконання цін вправи тренер збирає учасників трійок в одну групу, щоб обмінятися досвідом. У залежності від кількості учасників групи і наявного резерву часу, тренер може не збирати усіх «докупи», а провести обговорення, об'єднуючи учасників кількох трійок (по дві, три трійки тощо).

Техніки та форми навчанняу тренінгу

Лекції. За цієї форми навчання лектор, який більшість часу перебуває у фронтальній позиції відносно аудиторії, представляє інформацію одразу всім учасникам. Цей метод, як правило, використовується, аби донести нову інформацію одночасно до великої кількості людей в умовах коли слухачі мають слабку підготовку або взагалі не мають базових знань за певною темою. Тривалість таких лекцій може бути до однієї години, іноді й більше.

Слід пам'ятати, що в ході лекції аудиторія пасивно сприймає інформацію, тому думки людей можуть відхилятися від теми, якщо лекція задовга, представлена інформація не відповідає темі, лектор читає матеріал не надто динамічно. Оскільки підчас лекційних занять можливості для взаємодії між лектором та аудиторією вкрай обмежені, лектор і слухачі не можуть бути впевнені в тому, що тлумачать зміст лекції однаково. Природно, добре підготовлена і виконана лекція імовірніше зацікавить аудиторію, ніж така, коли лектор погано орієнтується у темі, ніяковіє чи соромиться або, що особливо негативно впливає на інтерес аудиторії, - читає текст лекції слово в слово за конспектом, не пожвавлюючи її, не підтримуючи з аудиторією контакт очима.

Готуючи лекцію, важливо пам'ятати деякі правила:

■ визначте основні тези, на яких треба наголосити особливо, і черговість їх представлення,

■ напишіть докладний конспект,

■ яскраво позначте в конспекті основні тези, щоб не шукати їх у ході лекції,

■ розрахуйте час так, щоб належним чином викласти матеріал, а потім відповісти на питання і провести обговорення,

■ підготуйте допоміжні матеріали (слайди, роздаткові тексти, рисунки, таблиці, картки тощо)

Для підвищення інтересу аудиторії під час лекцій використовуються різноманітні прийоми, наприклад:

■ аудіовізуальні презентації (слайди, відеофільми тощо),

■ запитання - відповіді відповідність яких темі лекції та витрати часу на них лектор ретельно контролює,

■ заздалегідь підготовлені виступи членів аудиторії покликані представити різні погляди на предмет лекції.

Міні-лекції.Міні-лекції відрізняються від повно форматних лекцій значно меншою тривалістю. Зазвичай міні лекції не перебільшують 10-15 хвилин і використовуються для того, щоб стисло донести нову інформацію до багатьох людей одночасно, розповісти, як виконувати якісь дії що їх учасники згодом опановуватимуть самі в ході практичних вправ, підсумувати результати роботи малих груп для всієї аудиторії.

Міні-лекції часто застосовуються як частини цілісної теми, яку не бажано викладати повно форматною лекцією, аби не втомлювати аудиторію. Тоді інформація надається по черзі кількома окремими сегментами (міні-лекціями), між якими застосовуються інші форми и методи навчання періоди-запитань - відповідей, вправи на перевірку засвоєння матеріалу, рухавки, робота в складі малих груп тощо.

Презентації. На відміну від лекцій, які надають знання з багатьох аспектів певної теми, їх взаємозв'язку з метою створення цілісного теоретично обґрунтованого погляду на певне явище, презентації спрямовані на надання нових результатів, нової інформації з конкретного, досить вузького, практичного аспекту теми, яка є предметом навчання. Успішна презентація вимагає від того хто її проводить:

■ заздалегідь потренуватися у проведенні презентації, аби виглядати і почувати себе впевнено,

■ заздалегідь організувати всі необхідні умови для проведення презентації (підготувати робоче місце, засоби наочності - плакати, слайди, демонстраційну апаратуру тощо),

■ в ході роботи періодично запитувати аудиторію щодо зрозумілості нової інформації, підтримувати постійний зворотний зв'язок,

■ виявляти гнучкість, бути готовим до непередбачуваних обставин, адже презентована нова інформація для когось може виявитися такою, що заперечує його усталеним поглядам.

Колективні презентації. Це така форма представлення матеріалу, коли кілька (троє або більше) осіб разом (по черзі) повідомляють інформацію аудиторії. Згідно з вказівками ведучого, який регулює черговість виступів, кожний, хто презентує, робить доповідь певної тривалості (зазвичай, до 15-20 хвилин). Як правило, кожне повідомлення присвячене якомусь одному з кількох аспектів (вимірів, поглядів) одної теми. Як правило,наприкінці колективних презентацій передбачаються запитання аудиторії кожному доповідачеві.

Мозковий штурм. Цей метод тренінгового навчання застосовується як для обговорення всією групою учасників, так і для обговорення в малих групах. Його мета - сформулювати якомога більше ідей на задану тему. Мозковий штурм проводиться у два етапи: на першому етапі формулюють ідеї, на другому їх оцінюють. Зазвичай використовується велика шкільна дошка або аркуші фліп-чартного паперу, де один з учасників (або помічник тренера) записує ідеї так, щоб усі могли їх бачити. Це стимулює мислення і зручно для відбору кращих ідей у ході оцінювання на другому етапі.

Перший етап три вас зазвичай 5-10 хвилин, протягом яких учасники швидко висловлюють усі ідеї, що спадають їм на думку. Ці ідеї записуються без коментарів та оцінок. Якщо декотрі ідеї повторюються, вони позначаються відповідну кількість разів. На цьому етапі усі думки мають однакову цінність, тому що їх кількість поки що важливіша, ніж якість. Часто буває, що якась одна ідея тягне за собою низку інших.

Другий етап триває зазвичай 10-15 хвилин. На цьому етапі схожі ідеї об`еднуються в групи, обговорюються та оцінюються. В міру того, як декотрі ідеї будуть визнані учасниками менш продуктивними, вони викреслюються з переліку, який у підсумку містить найкращі думки учасників.

Часто буває корисно для формулювання ідей розподілити учасників за малими групами, а згодом об'єднати їх для подальшого обговорення і оцінювання у складі всієї групи. Для ефективного мозкового штурму корисно також виокремити два типи ідей, запропонованих учасниками - таких, що здаються на перший погляд найбільш імовірними для реалізації, та навпаки – найнеймовірнішими. Такий розподіл може бути продуктивно використаний для початку обговорення та оцінювання ідей. Використання найнеймовірніших відповідей спонукає людей розглядати питання з різних точок зору, запроваджувати нестандартний підхід та враховувати оригінальні погляди.

Стимулювати вироблення ідей можна и в інший спосіб: записати кілька різних, але взаємопов'язаних питань зтеми обговорення на різних аркушах фліп-чартного паперу (аркушах плакатною формату), і розташувати їх на стінах аудиторії. Тоді учасники, пересуваючись по колу між цими аркушами, записують на них свої ідеї.

Аналіз ситуаційних вправ. Ситуаційна вправа - це реальна ситуація, представлена групі для аналізу. Вона може бути запозичена з досвіду тренера, колег, з літературних описів, свідчень очевидців. Тренер також може сам описати реальну історію, яка мала місце в житті. За допомогою цього методу можна проводити аналіз реальних ситуацій, визначати в них ключові проблемні питання, формулювати ідеї щодо можливого розв'язання таких ситуацій. Але слід пам'ятати, що застосування методу ситуаційних вправ потребуватиме від тренера значних витрат часу на підготовку, тим більших чим складніша аналізована ситуація.

Особливості проведення аналізу ситуаційних вправ:

§ учасникам роздаються друковані матеріали з описом обраної ситуації,

■можна наприкінці опису визначити питання для аналізу або запропонувати учасникам відповідні інструкції на початку роботи. Часто буває доцільно застосувати обидва прийоми разом.

■учасники мають відокремити суттєві факти від несуттєвих, зробити висновки і ухвалити рішення на підставі цих висновків.

■учасники мають пов'язати аналіз ситуаційної вправи з матеріалами тренінгу, які були вивчені раніше.

■аналіз ситуаційних вправ зручно виконувати у складі малих груп, а згодом малі групи можуть представляти свої висновки всій групі для подальшого обговорення.

Аналіз критичних випадків. Це метод докладного розгляду якоїсь однієї події з метою усвідомлення досвіду, формулювання висновків та планування дій, які можуть дати позитивні зміни на майбутнє. Для такою аналізу учасники повинні мати певні базові знання за темою обговорення аби легко наводити приклади і формулювати ідеї під час виконання вправи. Теми для обговорення може запропонувати тренер або сама група в процесі мозкового штурму.

Особливості проведення аналізу критичних випадків:

■учасники працюють у складі малих груп,

■учасникам надається стислий опис події,

■мала група обговорює подію відповідаючи на запитання на кшталт того як можна було запобігти настанню цієї події як можна було б вплинути на її перебіг, щоб отримати інший результат, які додаткові знання або навички були потрібні, щоб забезпечити інший результат чому ця подія сталася втому вигляді, в якому вона сталася?

■згодом, у разі необхідності, малі групи можуть об'єднатися у велику групу, щоб обмінятися результатами своєї роботи.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.