МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
||
Завдання 2. Тема «Узагальнюючі статистичні показники»Абсолютні величини характеризують кількість одиниць у сукупності, а також розмір, обсяг або рівень ознак. Вони поділяються на індивідуальні, групові та загальні. Останні мають назву «обсяг ознаки» і визначаються по сукупності загалом. Абсолютні величини – це завжди іменовані числа. Використовують натуральні, трудові та вартісні (грошові) одиниці їх виміру. Відносні величини характеризують співвідношення між ознаками, тобто це є результат порівняння двох показників, який одержують шляхом ділення. Отже, , де А – порівнюваний показник; В – база порівняння. Відносні величини показують: а) у скільки разів один показник більший (менший) у порівнянні з іншим; б) яку частку одна величина становить від іншої; в) скільки одиниць однієї величини припадає на одиницю (10, 100, 1000) іншої. Форми виразу відносної величини: коефіцієнт: процент: ; проміле: та ін. Залежно від економічного змісту та методики обчислення розрізняють такі види відносних величин: планового завдання, виконання плану, динаміки, структури, координації, порівняння, інтенсивності. Завдання 2 п. 1 передбачає розрахунок відносних величин планового завдання (ВВпз), виконання плану (ВВвп) і динаміки (ВВд) за реалізованою продукцією. Ці відносні величини розраховують (переважно у процентах) за формулами: (2) де Ф2009, Ф2010, П2010 – фактична та планова реалізована продукція у відповідному році. Для виконання розрахунків доцільно сформувати таблицю з відповідними показниками для перших 5-ти заводів (графи 5,6,7 вихідної таблиці), виконати розрахунки за формулами (2) та внести результати у графи таблиці (рис. 13). Рис. 13. Розрахунок відносних величин планового завдання, виконання плану та динаміки Отже, за результатами розрахунків можна зробити, наприклад, такі висновки: по заводу №1 у 2010 р. у порівнянні з 2009 р. планувалося збільшити реалізовану продукцію на 6,1%, план перевиконано на 36,6%, а фактично її зростання становило 48,0%. Аналогічні висновки можна сформулювати й для інших заводів. Завдання 2 п. 2 передбачає визначення відносної величини структури (питомої ваги) за формулою: Питома вага кожної групи розраховується за результатами аналітичного групування (завдання 1, табл.1). Для розрахунків відносних величин у відповідні комірки таблиці введемо формули (див. рис. 13), а результати розрахунків розташуємо у відповідних клітинках таблиці. З одержаних значень видно, що у першу групу увійшло 33,3% заводів, на неї припадає 20,3% основних виробничих засобів, 23,4% реалізованої продукції та 28,3% кількості працівників. Аналогічні висновки необхідно зробити й по інших групах. Завдання 2 п. 3 передбачає розрахунок відносних величин інтенсивності та порівняння. Відносну величину інтенсивності (ВВінт) визначають як відношення двох різних показників і переважно характеризує ступінь поширення чи розвитку явища у певному середовищі: . (3) Ця відносна величина може мати одиниці виміру вихідних показників, а форма її виразу визначається сутністю досліджуваних процесів та економічною логікою. Відносна величина порівняння (ВВп) – це співвідношення однойменних показників, які обчислені по різних об’єктах або територіях за однаковий час: (4) Для розрахунку відносних величин інтенсивності за середньорічною вартістю основних виробничих засобів, реалізованою продукцією та середньообліковою кількістю працівників дляперших 5-ти заводів доцільно сформувати таблицю з даними, використовуючи графи 1,2,5,7,8,9 вихідної таблиці (рис. 14), а потім виконати розрахунки за формулами (3) і (4). Рис. 14. Розрахунок відносних величин інтенсивності та порівняння Середня величина – це узагальнюючий показник однорідної сукупності, який характеризує типовий рівень ознаки у розрахунку на одиницю сукупності. Застосовують декілька видів середніх: середня арифметична проста і зважена, середня гармонійна проста і зважена, середня геометрична, мода, медіана та інші. Найбільш поширеним видом середньої величини є середня арифметична, загальна логічна формула якої має вигляд: . За наявності індивідуальних даних використовують середню арифметичну просту: , де X – значення осереднюваної ознаки. Якщо наявний дискретний або інтервальний ряд розподілу, використовують середню арифметичну зважену: , де Х – варіанти; f – частоти. Завдання 2 п. 4 передбачає, що середню фактичну ціну та собівартість продукції А слід розраховувати як середню арифметичну зважену, оскільки вихідні дані є дискретним рядом розподілу, за формулами: , (5) де р,z – відповідно ціна та собівартість одиниці продукції; q – кількість вироблених одиниць. Для обчислення середніх величин за формулами (5) доцільно сформувати масив даних, використовуючи графи 16-21 вихідної таблиці, а для виконання розрахунків у відповідні комірки внеси формули (рис. 15). Рис. 15. Розрахунок середньої ціни та собівартості Для характеристики розміру варіації ознаки використовують абсолютні показники: – розмах варіації ( R ): ; – середнє лінійне відхилення (L): просте зважене – дисперсію ( ): просту: ; зважену: – середнє квадратичне відхилення ( ): . Слід мати на увазі, що прості показники варіації визначаються за індивідуальними даними, а зважені – у рядах розподілу. Для порівняння варіації різних показників або одного показника у різних сукупностях застосовують відносні показники варіації: · коефіцієнт осціляції ( Кр ): · лінійний коефіцієнт варіації (Кл): · квадратичний коефіцієнт варіації ( V ): . Останній коефіцієнт використовують найчастіше як для порівнянь, так і для оцінки ступеня (сили) варіації та однорідності сукупності. Вважається, що при V<33% сукупність є однорідною. Завдання 2 п. 5 передбачає розрахунок показників варіації фактичної ціни продукції А вищого та першого сортів. Для полегшення обчислень доцільно виконати робочу таблицю з вихідними даними та розрахунковими величинами, використовуючи графи 16,17.20,21 вихідної таблиці, потім виконувати розрахунки за відповідними формулами (рис. 16). Рис. 16. Розрахунок показників варіації фактичної ціни продукції А Отже, середня фактична ціна продукції А вищого сорту для 15 заводів становить 38,12 грн., середній розмір коливань – 1,83 грн. або 4,8%. Варіація ціни слабка, а сукупність – однорідна. Аналогічно наведеному прикладу необхідно виконати розрахунки для оцінювання варіації ціни продукції А першого сорту. Порівнявши значення квадратичного коефіцієнта варіації, можна зробити висновки про те, ціна якого виду продукції варіює сильніше. Переглядів: 1166 |
Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google: |
© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове. |
|