Геодезичні роботи при вивчені небезпечних геологічних процесів.

До небезпечних геологічних процесів відносяться :

· зміщення земляних мас на схилах ( зсуви, спливання);

· розвиток ярів і балок;

· ерозійне руйнування берегів річок і водосховищ;

· розвиток переміщень поверхні та розміщених на ній споруд ( просідання, набрякання, морозне пучіння та ін.);

Постійна дія різних природних і техногенних чинників на ґрунти під спорудами призводить до розвитку деформацій і зміни просторового положення масивів або споруд з часом.

Зміна планового положення об’єкта спостереження характеризується горизонтальним переміщенням з лінійною величиною “q” та його орієнтацією “Q”, тобто, напрямком переміщення у вибраній системі координат.

Визначення горизонтальних і вертикальних переміщень ведуть за допомогою закріплених точок ( деформаційних знаків). Для визначення переміщень точок встановлюють їх положення в одній і тій же системі координат в різні моменти часу.

Величина переміщення, що визначається відносно початкового моменту спостережень, називається абсолютною і розраховується за формулою:

∆ U = U_o– U_i,

де: U_о – початкова позначка знака;

U_і - позначка на момент і-того циклу вимірювань.

Переміщення визначаються відносно закріплених поза деформаційною зоною вихідних пунктів, які мають бути в межах необхідної точності вимірювань нерухомими. Найпоширенішими методами вимірювань горизонтальних переміщень є такі:

1. Метод створів – застосовується для визначення переміщень гребель, підпірних стінок, мостів, де заздалегідь відомий напрямок руху. Визначення переміщень таким методом виконують за допомогою виміряних малих кутів і відстаней між зміщеними точками створу або шляхом вимірювання безпосередніх відхилень від створу центрованої рухомої марки.

З використанням рухомої марки вимірювання лінійної величини неспівпадання зі створом виконується безпосередньо.

2. Методи тріангуляції і трилатерації, сутність яких полягає в закріпленні на деформованому масиві і за його межами нерухомих точок, що утворюють систему замкнутих трикутників. В замкнутому циклі визначається положення вершин точок як сторін трикутників з виміряними кутами і відстанями між закріпленими знаками.

3. Спостереження за кренами споруд. Під креном розуміють нахил споруди, який характеризується переміщенням в плані верхньої точки “U” і напрямком “Q” в прийнятій системі координат. В залежності від ситуації і конструкції споруди крени визначаються такими способами:

3.1. Спосіб координат, коли навколо споруди на відстані (2...3) висот закріплюють 3...4 пункти, координати яких визначаються будь-якими геодезичними побудовами. Із цих точок через задані проміжки часу прямими зарубками визначаються координати замаркованих точок на вершині споруди. Точність визначення переміщень цим способом складає + - 6 мм при висоті споруди 100м.

3.2. Спосіб вертикального проектування використовується для споруд правильної форми ( труби, башти та ін.). суть способу полягає в проектуванні закріплених точок верхньої частини споруди на її основу. Вимірювання проводять із трьох точок. При висоті споруди більше 100м. цей спосіб дозволяє мати середньоквадратичну похибку не більше як + - 2 мм.

4. Фотограметричний метод – в основі якого лежить безконтактний спосіб, який дає змогу одночасно отримувати точну інформацію про стан всієї споруди або окремих її елементів. Є можливість багаторазового відтворення інформації фотознімком, виконаним із фіксованої точки, дає змогу мати уяву про положення споруди в просторі і в часі. Цей спосіб ефективний для складних споруд. Робота включає обробку фотознімків, їх дешифрування, вимірювальні роботи та обробку результатів вимірювань.

5. Спостереження за осіданням. Метою спостереження є отримання фактичних даних по роботу конструкції та ґрунтової основи при впроваджені в будівельну практику нових типів споруд, а також для оцінки стану унікальних. В разі розвитку небезпечних геологічних процесів та пошкоджень споруд систематичні спостереження дають вихідний матеріал для розробки проектних рішень щодо відбудови споруд та виключення подальших деформацій.

Для спостереження в будівлях закладають осадкові марки і періодично визначають їх позначки. Осідання визначається як різниця між позначками поточного „H_i” та нульового „H_o” визначень, тобто

S_i= H_i – H_o

При визначенні позначок відповідних марок прокладається замкнутий нівелірний хід, який обов’язково опирається на нерухомий репер.

Нівелювання здійснюється за програмою II і III класів; нев’язка замкнутого ходу

мм,

де n – кількість стоянок інструмента.

За результатами спостережень будують профілі осідань та графіки їх розвитку з часом.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.