Соціалізація та соціальний розвиток особистості.

Поняття установки (аттитюд).

Соціалізація і розвиток особистості. Проблеми соціалізації та адаптації.Поняття “розвиток особистості”, “соціалізація”, “виховання”. Концепція розвитку особистості. Поняття установка (аттитюд).

У попередній лекції ми неоднаразово стикалися з твердженням, що людина не народжується особистістю.

Аналіз взаємодії особистості та її соціального оточення вимагає глибокого вивчення впливу соціальних факторів на поведінку й самосвідомість особистості в системі суспільних відносин, макро- та мікросередовищі. Цей процес має назву соціалізації особистості. Робертсон дав слідуюче визначення соціалізації: Соціалізація – це процеси соціальної взаємодії через які людина набуває якості особистості та опановує засіб життя у суспільстві.

У широкому розумінні поняття “соціалізація” використовується для визначення процесу, в якому людська істота з певними біологічними задатками набуває властивостей, необхідних для життєдіяльності в суспільстві.

У вузькому розумінні соціалізація розглядається як процес, що забезпечує включення людини в ту чи іншу соціальну групу або спільноту. Формування людини як представника групи, тобто носія її цінностей, норм, установок, орієнтацій, передбачає вироблення в неї необхідних для цього властивостей та здібностей.

Соціалізація є одним з провідних процесів формування особистості. Цей процес здійснюється за допомогою соціальних механізмів, що забезпечують досягнення групових цілей. Дослідники, аналізуючи психологічні механізми соціалізації, виділяють серед них такі: засвоєння знань, умінь, навичок (О.М.Леонтьєв); імітація, ідентифікація, керівництво (Г.Гібш, М.Форверг); при засвоєнні системи соціальних відносин – переконання, ідентифікація, керівництво, а при засвоєнні предметної культури – навіювання, адаптація, імітація, приклад та ін. (Б.Д.Паригін)

Треба розрізняти психологічні механізми соціалізації й ті фактори середовища, що є зовнішніми для психічного світу людини, але впливають на процес засвоєння соціальної інформації. До останніх можна зарахувати соціальні інститути. Соціальні інститути – це історично усталенні форми організації спільної діяльності. Вони забезпечують спадкоємність у використанні культурних цінностей, передачі навичок та норм соціальної поведінки. Це такі інститути, як сім`я, школа, установи та організації, неформальні групи, засоби масової інформації, комунікації, громадська думка тощо.

Вашій увазі пропонується два аспекти соціалізації: перший – типізація, другий – індивідуалізація. Перший пов`язаний з формуванням типових для певної соціальної групи, спільноти властивостей особистості, стереотипів, еталонів, норм поведінки. У другому аспекті індивідуальність – не передумова соціалізації, а її підсумок. Розвиток людини розгортається в індивідуалізованих та конкретних умовах і ситуаціях, що характеризують життєвий шлях особистості. Засвоєння знань, що входять у суспільну свідомість, не може замінити людині її особистого життєвого досвіду.

Розвиток соціалізації людини відбувається в трьох основних сферах: діяльності, спілкуванні та самосвідомості. У сфері діяльності соціалізація пов`язана із засвоєнням основних видів діяльності, спрямованих на виділення передусім особистісних смислів, найбільш значущих саме для конкретної людини певних видів та аспектів діяльності. У сфері спілкування соціалізація розширює коло спілкування, збагачує його зміст, поглиблює розуміння інших людей, розвиває навички спілкування. У сфері самосвідомості соціалізація означає формування власного “я” як активного суб`єкта діяльності, осмислення особистістю своєї соціальної належності, соціальної ролі, формування самооцінки та ін.

У процесі соціалізації виділяються окремі стадії. За принципом відношення до службової діяльності можна виділити три основні стадії – дотрудова, трудова та післятрудова.

Дотрудова стадія, що охоплює дитячій, підлітковий та юнацький вік, має два самостійні етапи:

А)ранні соціалізації де провідною виступає ігрова діяльність, а її засвоєння відбувається шляхом імітації дій дорослих;

Б) навчання.

Трудова стадія стосується “зрілого” віку індивіда. Її специфіка полягає не стільки в засвоєнні, скільки в реалізації та поглибленні соціального досвіду.

Післятрудова стадія соціалізації пов’язана з реалізацією потенціалу осіб пенсійного віку.

Як було вже вище сказано - людина є спільним продуктом природи та суспільства, а з деякого ступеню розвитку – продуктом самого себе, тобто ще й продуктом саморозвитку, самовиховання.

Соціалізація є ланкою між суспільством та індивідом, пуповиною, яка усе життя поєднує кожного з нас з суспільством невиглядно але міцно та надійно.

Індивіду соціалізація дає володіння соціальними нормами, цінностями, мовами, навичками, віруваннями, без яких неможливе суспільне життя.

Суспільству соціалізація дає можливість відтворювати себе як біологічно так й соціально, транслювати свою культуру від покоління до покоління. Найбільш важливий результат процесу – це відносно сталі форми мислення, почуттів та дій, що є типовими для кожного індивіду у даному суспільстві.

Процес соціалізації людини невід’ємний від засвоєння нею соціальних ролей. Коли людина реалізує свої права та обов’язки відповідно до соціальних сподівань, то вона виконує певну соціальну роль. Роль означає соціальну функцію конкретної людини, певну модель поведінки, яка в свою чергу залежить від певних соціальних норм, очікувань, стосунків і взаємозв’язків між людьми в процесі спільної діяльності.

Отже, роль – це реалізована поведінка, що очікується від людини. Становище ж, яке займає людина в системі соціальних відносин при виконанні ролей, визначається поняттям соціального статусу. Статус людини охоплює її права, обов’язки та привілеї, це інтегрований індекс становища людини в суспільстві. За допомогою статусу оформлюються, упорядковуються, регламентуються взаємини та поведінка людей у групах, засвоєння відповідних тому чи іншому статусу ознак і характеристик, мотивація соціальної поведінки та ін. Важливими характеристиками статусу є престиж і авторитет як міра визнання оточуючими певних заслуг людини.

Усвідомлюваний вибір, моральна орієнтація людини, що виявляється у відповідній поведінці та вчинках, пов`язані з поняттям соціальна позиція. Позиція людини – це інтегративна, найбільш узагальнена характеристика, що показує становище людини в соціально-рольовій структурі групи. Психологічна зріла людина формує сталу систему ставлень до важливих аспектів буття, для неї характерні цілісні та відносно стабільні поведінки в соціальному середовище.

В процесі соціалізації відбуваються три основних процеси.

Перший - набуття нових ролей, що вимагає роздумів над ними, пробної поведінки. Приклад такого розвитку - це процес засвоєння професії, перші тижні перебування в новому колектив,і тощо.

Другий момент - це пристосування старих ролей до обставин, що змінилися. Наприклад для тих хто одружується вдруге, попередня роль чоловіка або жінки не може бути повністю адекватною у стосунках з новим чоловіком або жінкою.

Третій момент - це звільнення від старих ролей, або вихід з них наприклад ролі студента (слухача).

Треба відмітити, що усі періоди рольових змін, або рольових переходів людина завжди буває частково дезадаптована. Ознаки цього стану - невпевненість, щодо того, що її очікує, - охоплює почуття тривоги, напруги. Вона у тій або іншії мірі відчуває неузгодженість між своєю самотністю та роллю. Процес адаптації на цей період полягає у досягненні комфорту між самістю й роллю. Деякі рольові переходи потребують ресоціалізації. Це процес навчання новим формам поведінки, що йдуть усупереч тим формам, що були опановані раніше.

Розвиток дезадаптованих станів у процесі вториної соціалізації обумовлені декількома майже виключно соціальними відносинами, головними з яких є: нехтування; поразка; невдачі у сім’ї тощо.

Коли ми оцінюємо себе: невдача (моя) - удача (когось) ми називаємо розвиток станів привація та депривація.

Факторами дезадаптації перш за все виступають: культурні заборони, ситуації внутрішньо-групового спілкування, труднощі у сексуальному житті.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.