Особливості згуртованості студентської групи

Розгляд проблеми згуртованості студентської групи органічно поєднаний із соціально-психологічною проблематикою навчально-виховного процесу. Адже в цих рамках мова йде про утворення і розвиток у групі таких зв`язків, які дають змогу зовнішньо задану структуру перетворити на психологічну спільність людей, міцно згуртований організм, здатний високоефективно виконувати поставлені завдання, щодо засвоєння майбутньої професії. Окрім того, важливість і складність проблеми полягає у тому, що і теоретичні і практичні аспекти групової згуртованості ми розглядаємо в рамках психології студентського колективу. Важливість проблеми, що вивчається пояснюється також роллю, яку посідає на теперешньому етапі реформування освіти: необхідність високої психологічної згуртованості злагодженості студентських груп, факультетів, вузу в цілому - як однієї з найважливіших передумов успішного навчання та виховання майбутніх спеціалістів для держави.

Групова згуртованість розглядається соціально-психологічною наукою, як важлива характеристика міцності, єдності та стійкості міжособистісних взаємодій і взаємовідносин у малій групі.

Отже, вивчаючи студентську групу, ми, ведемо мову про залежність навчання студентів від відповідного рівня згуртованосі, яка певною мірою впливає на рівень задоволеності окремого студента перебуванням у групі, рейтингом у колективі, станом засвоєнності предметів, що вивчаються та ін.

Дослідження групової згуртованості розпочалися в західній соціальній психології в школі групової динаміки (К.Левін). Її вивчення спиралося на розуміння групи, як психологічної спільності, заснованої на системі емоційно-міжособистісних зв`язків (Л.Фестінгер). Саме Фестінгеру належить і найпоширеніше визначення групової згуртованості як складової усіх сил, що діють на членів групи з тим, щоб утриматися в ній. Таким чином, згідно цієї концепції згуртованою вважалась така група, в якій переважали сили притягування її учасників.

Дещо пізніше групова згуртованість інтерпретувалась також як привабливість і корисність групи для індивіда (Д.Картрайт, А.Зандер). За Д.Картрайтом групова згуртованність характеризувалась тим, якою мірою члени групи бажають залишитись в ній. По іншому підходив до визначення чинників і наслідків групової згуртованності уже згадуваний вище Д.Картрайт. В основу його концепції покладена розгорнута модель групової згуртованності, як результат мотивації групового членства, уявлення про те, що певна сукупність мотивів зростає до рівня детермінант, які спонукають індивіда до збереження членства в конкретній груп. Як бачимо групова згуртованість є результатом дії трьох змінних, які складають мотиваційне ядро потягу індивіда до групи (певну сукупність його потреб і цінностей; його очікування або суб`єктивну ймовірність того, що членство в даній групі матиме для нього позитивні або негативні наслідки; нарешті індивідуальний рівень порівняння як деяка середня суб`єктивна оцінка наслідків перебування людини в різних соціальних групах).

Коли ж вибір здійснено і даний індивід стає членом конкретної групи, то в дію вступає такий багатофакторний феномен, як спонукальні властивості групи. Обидві розглянуті моделі групової згуртованності стали плідними науковими спробами розгляду цього феномену як багаторівневої та багатофакторної системи, що має в своїй основі складне переплетення змінних групового та особистісного характеру. Проте, на жаль, вони практично не піддаються операціоналізації, а їх застосування по суті зводиться до з`ясування міжособистісної привабливості на підставі різноманітних соціометричних методик.

Таким чином, у західній соціальній психології більш менш чітко виокремилися два підходи до оцінки групової згуртованності:

● через вимірювання взаємного емоційного тяжіння членів групи (чим більше індивідів подобаються один одному в даній групі, тим вище її згуртованість);

● через емоційну оцінку групи з боку її учасників (чим вище задоволеність групою, тим вище групової згуртованності ).

На противагу західній соціальній психології вітчизняна соціально-психологічна наука базувала свої погляди щодо групової згуртованності на принципово відмінних підставах.

По-перше, враховуючи об`єктивно існуючий колективістський характер суспільства основна увага соціальних психологів зосереджувалась на дослідженні психології колективу, як основного і вищого рівня розвитку малої соціальної групи. Хоча й допускалося існування в ньому малих неформальних груп, як особливого виду соціальних спільностей, але їх існування вважалося нестійким, тимчасовим і навіть небажаним явищем.

По-друге, оскільки пануючим методологічним принципом у вітчизняній психології (і це її сильна, непересічна сторона) був принцип діяльнісного підходу, то всі аспекти психології колективу розглядалися в нерозривному зв`язку з його діяльністю.

Такий підхід найбільшою мірою репрезентовано у відомій стратометричній концепції психології колективу А.В.Петровського. Згідно з нею психологічна структура колективу має багаторівневу (багатошарову) структуру.Перший рівень (прошарок – це зовнішній рівень групової структури, де виокремлюються безпосередні емоційні міжособистісні відносини (емоційна єдність). Тобто це є рівень розвитку взаємин членів групи (колективу) в рамках емоційної сфери (симпатії – антипатії), який традиційно вимірювався соціометрією. Другий рівень (прошарок) уявляє собою дещо глибше утворення, яке позначається терміном “ціннісно-орієнтаційна єдність”. Цей рівень розвитку характеризується тим, що відносини між членами групи опосередковані спільною діяльністю і будуються уже не тільки на грунті симпатій – антипатій, а на збігові ціннісних орієнтацій , думок, оцінок, позицій стосовно об`єктів, що є найбільш значущими для групи в цілому (спільна діяльність – її цілі, форми і способи їх досягнення, інші групи та особи, ідеї, явища тощо). І, нарешті, третій рівень (прошарок) групової структури лежить ще глибше і передбачає ще більшу “включеність” індивіда до спільної групової діяльності. В літературі та в людському побуті таку єдність називають інколи “почуттям ліктя”, а надзвичайно високий рівень взаємопорозуміння – розумінням з напівслова”. В соціально-психологічній науці цей рівень розвитку групової структури отримав назву її “ядра”, або предметно-ціннісної єдності колективу.

Цим рівням відповідають і певні рівні групової згуртованності студентської групи. Якщо на першому рівні розвитку групової структури, група несе в собі ще досить помітні ознаки дифузності, в якій ще тільки намічаються майбутні тісні взаємозв`язки, то й рівень групової згуртованності ще не може бути високим. На рівні ціннісно-орієнтаційної єдності відбувається зближення суджень і оцінок у моральній та діловій сферах, у підході до цілей, задач і цінностей, які пов`язані зі змістом спільної соціально-корисної діяльності. Тому показник ціннісно-організаційної єдності (ЦОЕ) власне і є показником, або індексом групової згуртованності. На третьому рівні індекс групової згуртованності може наближатися до свого абсолютного значення. Такого рівня досягають відносно невелика кількість колективів. У студентському середовищі це можуть бути лише ті навчальні групи, що тривалий час перебувають у напруженому ритмі навчання (протягом багатьох семестрів мають найкращі показники). Тільки на цьому рівні розвитку групової структури можна говорити про досягнення колективом високої групової згуртованості.

В соціальній психології існує підхід до згуртованості групи за яким узгоджуються певною мірою й існуючі теорії психологічної сумісності. Так, тривимірна класифікація М.М.Обозова і А.М.Обозової психологічної сумісності цілком “лягає” на вищезгадану модель групової структури:

● структурна сумісність – визнання подібності, індивідуально-психологічних характеристик – стає можливою уже на першому рівні функціонування групи, коли формується емоційна єдність;

● функціональна сумісність (узгодженість внутрішньогрупових функцій або ролей партнерів) стає можливою на другому рівні, коли досягається ціннісно-орієнтаційна єдність і коли з правом можна говорити про сформованість власне колективу та його згуртованість;

● адаптивна сумісність (високий рівень розвитку взаємостосунків членів групи) розвивається вже на другому рівні, але досягає вищих ступенів тільки на рівні предметно-ціннісної єдності.

Таку ж логічну операцію можна здійснити і з концепцією фахівців у галузі спортивної психології Р.М.Кричевського та І.Б.Антонової (міжособистісна сумісність, операційно-рольова, сумісність особистісних якостей, сумісність в процесі спортивної діяльності)

Концепція зарубіжного вченого М.Шоу щодо двох типів міжособистісної сумісності – потребнісної та поведінкової, якщо перевести її в площину сумісної групової діяльності, також не суперечить розглянутій концепції А.В.Петровського та його послідовників.

Дослідження взаємозв`язку згуртованості та продуктивності діяльності студентської групи виявили, що лінійної залежності між ними не існує. При цьому було встановлено два головні чинники, які впливають на взаємозв`язок цих двох змінних:

Прийняті в групі норми. (Цей чинник було зафіксовано ще в ході Хауторинських експериментів Е.Мейо). Якщо вони передбачають низькі рівні продуктивності, то члени високозгуртованих груп більшою мірою перешкоджатимуть їх зростанню, ніж у низькозгуртованих групах.

Чинники мотивації. Їх можна сформувати наступним чином: продуктивність і згуртованість групи мають тенденцію до позитивного зв`язку у випадку високої мотивації і до негативного зв`язку, коли мотивація до праці є низькою.

Під час розгляду вищезгаданих концепцій групової (колективної) згуртованості, ми, неодноразово зазначали про можливість соціометричного дослідження (вимірювання) тих чи інших явищ і процесів. Справа в тому, що соціометрію відносять до основних методів діагностики міжособистісних стосунків. Цей термін має походження від двох латинських коренів – socius – товариш, співучасник, компаньон і metrum – вимірюваення.

Основоположником соціометрії є америкакнський психіатр і соціальний психолог Дж.Морено. Соціометрія отримала широке розповсюдження в зарубіжній соціології та психології в 30-ті роки, після появи книги Дж.Морено “Хто виживе?”. Він вважав, що сукупність міжособистісних відносин у групі складає ту первинну соціально-психологічну структуру, сутність якої багато в чому визначає не тільки цілісні характеристики групи, але й душевний стан людини.

У відповідності з теоретичною концепцією Дж.Морено, у супільстві можна виділити дві структури: макроструктуру – своєрідне “просторове” розміщення людей в різних процесах їх життєдіяльності, та мікроструктуру – психологічні відносини, що складаються у людини з його найближчим оточенням, тобто міжособистісні стосунки. Він наполягав на тому, що потрібно здійснити не соціальну, а соціометричну революцію, тобто провести такі зміни макро- і мікроструктур, які б привели до їх гармонії.

В основі соціометрії лежить специфічний вид опитування (звідси часто цю методику ще називають соціометричним опитуванням). Завдяки якій з”явилася можливість вивчати взаємовідносини між людбми в процесі групової взаємодії. Соціометрія дала змогу отримувати результати у вигляді кількісних індексів у сфері, яка традиційно вважалася суто описовою, тобото такою, яку неможливо формалізувати. Також, соціометричне опитування є відносно простим як у проведенні, так і в аналізі результатів.

В ході досліджень групової згуртованості студентської групи соціометричне опитування дозволяє:

- визначити стан взаємовідносин у групі і на цій підставі виявити його неформальну структуру (мікрогрупи, неформальних лідерів, соціометричний статус студентів, їх потреби у спілкуванні та психологічну сумісність з іншими студентами, тощо);.

- визначити рівень згуртованості студентської групи, оцінити авторитетність у колективі старости групи, педагогічного активу;

соціометрія відіграє й певну психотерапевтичну функцію, т.т. участь у такому опитуванні змушує студентів аналізувати своє ставлення до товаришів по групі і нерідко стимулює коректування власної поведінки.

Таким чином, групова згуртованість, як важлива характеристика міцності, єдності, стійкості міжособистісної взаємодії та взаємин у студентській групі значним, інколи вирішальним чином впливає на різні аспекти її життєдіяльності.

Важливого значення у цьому руслі набувають питання пошуку оптимальних шляхів оптимізації соціально-психологічної згуртованості студентської групи.

При розгляді усіх чинників, які впливають на згуртованість студентської групи, ми розглядаємо традиційні: формуфання колективної думки, традицій, настроїв та ін. При цьому , сьогодні важливого значення набувають проблеми вибору педагогічного активу до якого можливо віднести не тільки керівництво вузу, декагат, кафедру, а й окремих викладачів (кураторів студентських груп), старосту групи, кращих авторитетних студентів, всідмінників навчання, тощо.

Актив є тією опорою декана, тим стрижневим ланцюгом системи керівництва, які допомагають здійснювати навчально-виховний процес серед студентів, спрямовувати їх зусилля на зхасвоєння навчальної програми за обраним фахом, мобілізовувати морально-духовні сили колективу. Одночасно він відіграє і велику роль у згуртуванні студентської групи. Соціально-психологічними аспектами функціонування педагогічного активу у цій ролі є :

● здійснення змістовного зв`язку керівника з членами колективу;

● примноження сили психологічного впливу керівника на колектив;

● накопичення, аналіз, систематизацію та оцінку інформації про стан справ у групі;

● стимулювання здорових думок, настроїв, реакцій та станів колективу;

● підвищення дієздатності колективу за рахунок мобілізації його духовних сил.

Все це, безумовно, відбувається не автоматично, а є результатом цілеспрямованої роботи керівництва вузу.

Таким чином, нами розглянуті сучасні підходи соціально-психологічної науки до аналізу проблеми групової згуртованості взагалі, та згуртованості студентської групи зокрема, а також сформульовані окремі наукові рекомендації щодо шляхів і засобів оптимізації згуртованості студентської групи. Їх засвоєння і практична реалізація дозволять успішно виконувати завдання щодо підвищення ефективності навчання студентів у вузі, їх задоволенностію від перебування у групі, а також досягнення необхідного рівня злагодження взамовідносин між студентами та педагогами.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.