Концепція суспільства в індивідуалізмі.

У третьому питанні слід розглянути концепції суспільства в індивідуалізмі. Представники методології індивідуалізму – Дж.Хоманс, Дж.Лінд, Г.Блумер та ін. Основна ідея методології індивідуалізму зводиться до наступного: усяке соціальне явище, у тому числі й громадське життя, може бути пояснене через сукупність індивідуальних дій. Отже, завдання соціологічної науки складається, насамперед, у поясненні, що таке індивідуальна дія і що таке сукупність індивідуальних дій.

З погляду представників індивідуалізму, схема дії містить у собі наступні елементи: діюча особа; залученість до ситуації; переслідування будь-якої мети через дію; маніпулювання ресурсами для досягнення мети; більш-менш чітко визначена поведінка.

Що ж таке сукупність індивідуальних дій? Пояснення цьому явищу пропонує ряд теорій соціальної взаємодії. Однією з таких теорій є теорія

соціального обміну американського соціолога Дж.Хоманса. Хоманс звертає увагу на вплив на поведінку людей винагород і витрат. Він сформулював наступні положення своєї теорії:

1. Чим частіше вчинок винагороджується, тим частіше він повторюється.

2. Якщо в минулому одержання винагороди відбувалося у визначеній ситуації, то люди прагнуть створити таку ж ситуацію.

3. Коли потреби людини майже цілком задоволені, вона у меншій мірі прагне прикладати зусилля для їхнього задоволення.

Іншою теорією, яка базується на методології індивідуалізму, є символічний інтеракціонізм. Найбільш видні представники символічного інтеракціонізму – Дж. Мід та Г. Блумер. Мід стверджував, що поведінка індивіда - це реакція на поведінку іншого індивіда. Людські істоти живуть у світі значимих об’єктів. Значення виникають тільки в процесі соціальної взаємодії. Різні соціальні групи виробляють різні світи, і ці світи міняються, коли складові їхні об’єкти змінюють своє значення.

Відповідно до символічного інтеракціонізму, взаємодія між індивідами є безупинним діалогом, у процесі якого люди просліджують, інтерпретують наміри один одного і реагують на них. Інтерпретація стимулів полягає у встановленні зв’язку стимулу із символом і виборі відповідної реакції на основі осмислення цього символу. Установлення соціального зв’язку, комунікація стають можливими завдяки тому, що люди надають те саме значення даному символу.

За Дж. Мідом, соціальне “Я” містить у собі два моменти: власне “Я” і “Ми”. Власне “Я” – це індивідуальна свідомість. “Ми” – це індивідуальна свідомість в очах інших. “Я” – це завжди діалог “Я” і “Ми”. “Я” оцінює свої дії через внутрішнє освоєння “Ми”. Таким чином, суспільство виявляється як би усередині “Я”. Соціальне “Я” стверджується в сукупності процесів міжіндивідуальної взаємодії. Багатство і своєрідність закладених у тій чи іншій особистості реакцій, способів діяльності, символічних змістів залежить від розмаїтості і широти системи взаємодії, у яких вона присутня.

Таким чином, у поясненні питання, що таке суспільство, які механізми його утворення і функціонування, соціологія спирається на різноманітні методологічні підходи, які нерідко погоджуються один з одним, але можуть вступати й у протиріччя.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.