Мал 4.1 – Соціальна структура суспільства

Базовим елементом соціальної структури є соціальна спільність, яка виступає цілісним суспільним утворенням, що виникає об'єктивно і характеризується стійкими зв'язками, що відбиваються в поєднанні їх об'єктивних і суб'єктивних сторін по відношенню до інших соціальних груп, у певній схожості способу життя, тенденцій і перспектив розвитку.

У зв’язку з тим, що об'єднання людей в соціальні спільності відбувається на підставі різних характеристик і ознак, правомірним є виділення таких основних соціальних груп: соціально-класові (верстви, стани,

касти, класи); соціально-етнічні (роди, племена, нації); соціально-демографічні ( молодь, діти, жінки, чоловіки і т.п.); соціально-професійні ( вчителі, інженери, лікарі тощо); соціально-територіальні ( мешканці міст, сел., певних регіонів). Кожна з цих спільностей, в свою чергу, складається із найрізноманітніших прошарків і зв'язків. Основними історичними детермінантами формування соціальних спільностей є: умови соціальної реальності, які вимагають об`єднання людей; спільні інтереси значної кількості індивідів; розвиток державності і виникаючі разом з нею форми організацій людей у виді різних соціальних інститутів; спільна територія, яка передбачає можливість міжособистісних контактів.

Визначальне, центральне місце в соціальній структурі суспільства належить соціально-класовим утворенням. Класи формуються паралельно з виникненням приватної власності на засоби виробництва, яка обумовила різний стан людей в суспільстві, міру їх участі в процесі виробництва, управління суспільством, відмінність у розмірах прибутків. Внаслідок цього, класи, в першу чергу, характеризуються певною мірою економічної нерівності між різними групами людей. Однак поряд з соціально-економічними, між класами існують відмінності у способі життя, інтересах і цінностях, культурі, соціальній психології і соціальних нормах. Тобто, клас – це не тільки економічна, але і більш широка соціальна категорія.

Основні тенденції перетворень соціально-класової структури в нашому суспільстві характеризуються: посиленням позицій ринкової економіки; зростанням числа зайнятих у приватному секторі і бізнес-діяльності; поглибленням соціальної диференціації; зміною соціальної структури, соціальних пріоритетів.

З розвитком суспільства його соціальна структура стає більш різноманітною і складною, що відбивається і на соціально-професійному рівні.ід соціально-професійною структурою в соціології розуміють форму розподілу праці, що розглядається з позицій матеріально-речового змісту. Під професією розуміють вид трудової діяльності або занять людини, що потребує певної підготовки і є джерелом існування.

У сучасних умовах як соціально-класова, так і соціально-професійна структури суспільства суттєво змінилися. З'являються нові класові і професійні утворення, змінюються колишні соціальні групи, їхні статус і система цінностей. Процес поляризації „бідні-багаті” має різкий, докорінний характер, внаслідок чого досить багато соціальних прошарків і груп пересунулося до нижчого класу. Особливо погіршився стан службовців, знизився їх статус і життєвий рівень. Різко збільшилася кількість люмпенів (бродяг, злидарів, кримінальних елементів). З'явилися принципово нові групи крупної буржуазії: підприємці, комерсанти, банкіри, які поповнили вищий клас.

Поляризація суспільства поєднується з розмитістю кордонів соціальних груп, зростанням їх маргінальності. Маргінальність – це стан особи або суспільства, що знаходяться на межі різних культур. Це стан тих, хто змінив свою професійну діяльність, перейшов у нову соціальну групу, однак ще не адаптувався до нових умов, не засвоїв нових цінностей. Маргінальним може бути і все суспільство, якщо швидко здійснюється перехід до нових соціальних умов розвитку, руйнуються його підвалини, але ще продовжують діяти старі стереотипи, цінності, норми поведінки.

В соціальній структурі суспільства важливе місце належить соціально-демографічним «зрізам», до яких звичайно відносять статево-вікову та сімейну структури.

Соціально-демографічна структура – це статистичні параметри таких явищ, як народжуваність, смертність, шлюбність, міграційні процеси населення. Кожна із зазначених структур характеризує склад населення за такими ознаками, як стать, вік, сімейний стан, місце народження і час проживання на певній території.

Демографічна структура впливає на всі інші соціальні процеси в суспільстві, на формування соціально-класових і соціально-професійних зрізів, відбивається на таких показниках, як структура зайнятості, трудова активність, система потреб тощо.

Статево-вікова структура населення характеризує співвідношення між чоловіками і жінками у складі колективу або спільності, а також співвідношення людей різного віку. Аналіз цих даних розкриває трудовий потенціал суспільства, дозволяє виявити динаміку його розвитку. Геронтосоціологія (соціологія старіння) аналізує стан людей старшого віку як певної соціальної і вікової групи, що є важливим елементом соціальної і демографічної структури суспільства.

Сімейна структура населення характеризується кількістю, розміром, складом сімей тощо. Основними тенденціями в соціально-демографічній структурі суспільства сьогодні є: низька народжуваність, утвердження малодітної сім'ї, збільшення сімей з одним із батьків, старіння населення, зростання частки людей пенсійного віку, зростання смертності.

Одним із аспектів соціальної структури суспільства є соціально-поселенська структура, що розглядається як результат взаємодії двох зрізів суспільства: соціально-класового і територіального. Одиницями територіальних утворень є міські та сільські спільності. Територіальні спільності діють у різних умовах природного та штучного середовища, і тому в різних регіонах існують суттєві відмінності соціально-культурної та побутової інфраструктури, рівня життя тощо. Все це створює не однакові умови розвитку людей у регіонах, містах, а особливо в селі порівняно з великими містами. Територіальні спільності відрізняються складом населення, рівнем його освіти, загальної культури і професійної підготовки. В соціально-поселенську структуру входять і такі аспекти територіальних відмінностей, як соціальні особливості трудових ресурсів і характер їх відтворення, специфічність структури і рівня потреб населення тощо.

Найбільш важливою тенденцією розвитку поселенської структури сьогодні є збільшення кількості міст (урбанізація). У багатьох країнах світу міський спосіб життя переважає.

Соціально-економічна ситуація в сучасних умовах така, що великі міста розвиваються більш швидкими темпами. Це зумовлено тим, що процеси соціального переміщення, соціальної мобільності проходять в них більш інтенсивно. Люди мають широкі можливості для розвитку своїх здібностей, вибору професій, самореалізації. Міста також є центрами соціокультурних процесів. В той же час, існують негативні наслідки процесу урбанізації. Напружений ритм життя відбивається на погіршенні здоров`я, розпаду сімей. Зростають витрати на соціальну інфраструктуру, охорону оточуючого середовища, витрати на транспорт. Однак, незважаючи на негативні моменти, процес урбанізації в сучасних умовах є незворотнім.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.