Грошовий ринок

Грошовий ринок – це частина фінансового національного ринку, де здійснюються кредитні операції і де попит на гроші та їх пропозиція визначають рівень відсоткової ставки – тобто ціну грошей.

Кредит – позичка в грошовій чи товарній формі на умовах повернення із виплатою відсотків. Банківський кредит (вимоги банків) надається банками, спеціальними кредитно-фінансовими установами діючим підриємцям та іншим позичальникам у вигляді грошових позичок. Кредитні вкладення в економіку здійснюються за рахунок власних коштів банків і коштів Національного банку України. Кредитні вкладення поділяються на короткострокові (надані на термін менше одного року) та довгострокові (термін більше року), в національній та іноземній валютах.

Особливістю грошового ринку є те, що на ньому гроші не продаються і не купуються (як на ринку благ купуються товари та послуги), а обмінюються на інші ліквідні активи за альтернативною вартістю. Одиницею виміру останньої є номінальна ставка відсотка.

Відсоткова ставка – величина відсотка за кредит: відношення річного доходу, одержаного на позичковий капітал, до суми наданого кредиту. На грошовому ринку діють специфічні суб’єкти:

· первинні позичальники (одержувачі позик): нефінансові фірми та державні установи, які не можуть забезпечити свої потреби власними інвестиційними ресурсами;

· первинні кредитори (надавачі позик) домогосподарства, підприємства, держава – суб'єкти, які мають фінансові надлишки;

· фінансові посередники – 1) банки, які пропонують первинним позичальникам гроші, та 2) фондові біржі – пропонують цінні папери. Посередники відіграють дуже важливу роль на грошовому ринку, впливаючи на його місткість.

Для макроекономічного аналізу грошового ринку важливим є розмежування первинної і проміжної заборгованості. Первинна заборгованість – це сума фінансових дефіцитів первинних позичальників, а проміжна заборгованість представляє суму грошових засобів, які передаються підприємствам для здійснення інвестицій.

Таке розмежування заборгованості безпосередньо пов’язане з мультиплікативним ефектом грошей. Грошовий мультиплікатор діє саме за умови зростання проміжної заборгованості, коли економічні суб’єкти, окрім власних інвестиційних засобів, використовують додатково запозичені інвестиційні кошти. Оскільки гроші не продаються, а тільки надаються у користування за певну плату (відсоток) на певний строк, то суб’єкт, який надає позику, тобто кредитор, є по суті покупцем боргового зобов’язання, що надає йому право вимоги від позичальника, котрий продає боргове зобов’язання, повернути позичену суму з відсотком у визначений договором строк.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.