МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
||
Антиінфляційна політика держави та політика зайнятостіЯк уже підкреслювалось, інфляція і безробіття – це взаємопов’язані проблеми кожного уряду. Аналіз урядових програм показує, що основним завданням макроекономічної політики є підтримка повної зайнятості при стабільному рівні цін. Антиінфляційна політика – це система цілей та засобів впливу на макроекономчну ситуацію з метою досягнення відповідності між темпами зростання грошової маси та темпами зростання благ. Інфляцію як макроекономічне явище не можна подолати раз і назавжди зусиллями уряду певної країни, оскільки вона породжується і циклічними коливаннями економіки, і зовнішніми чинниками, які не залежать від бажань влади. Антиінфляційні заходи можуть впливати тільки на відкриту інфляцію. Прихована ж інфляціявисуває на перший план проблем боротьби з дефіцитом.Тому для боротьби з інфляцією їй необхідно надати відкритої форми. Є дві стратегії протистояння інфляції. Прихильники однієї вважають, що до інфляції треба пристосовуватись, навчитись жити в умовах інфляції, обмежуючи згубний її вплив на економіку шляхом індексації податків, заробітної плати, позик і т.ін. Прихильники іншоїстратегії вбачають в інфляції зло для економіки, якому треба протистояти за допомогою будь-яких можливих макроекономічних заходів, навіть падіння обсягу виробництва. Адаптована політика прийнятна за умови, що темп інфляції не перевищує 20-30% за рік. Засобами впливу на економіку адаптованої політики можуть бути: · поступове обмеження грошової пропозиції; · індексація грошових доходів; · стабілізація інфляційних очікувань; · посилення регулювання цін та доходів; · укладання договорів з підприємцями та профспілками щодо темпів зростання цін та заробітної плати. Активна політика передбачає різке (шокове) скорочення пропозиції грошей. Найчастіше вона застосовується в умовах гіперінфляції з використанням: 1. Прямих монетарних заходів: · контроль за грошовою емісією; · заборона емісійного фінансування державного бюджету; · здійснення поточного контролю за кількістю грошей в обігу через операції на відкритому ринку; · проведення грошової реформи конфіскаційного попиту, яка витісняє з обігу грошові сурогати. 2. Заходів проти інфляції попиту: · зменшення державних витрат; · зростання податків; · скорочення бюджетного дефіциту; · здійснення жорсткої грошово-кредитної політики; · стабілізація валютного курсу. 3. Заходів боротьби з інфляцією пропозиції (витрат): · обмеження зростання факторних доходів і цін; · обмеження монополізму та захист конкурентного середовища; · зниження податків на бізнес та доходи громадян; · здійснення грошової емісії в межах очікуваного приросту потенційного неінфляційного рівня випуску; · посилення мотивації до трудової діяльності шляхом змін у соціальній політиці. Соціальна політика держави в умовах нестабільності та безробіття повинна бути спрямована на стимулювання зайнятості та соціальний захист потерпілих від безробіття людей. Тому держава мусить визначити оптимальне співвідношення між запланованим зменшенням рівня безробіття і темпом зростання інфляції.Вважається, що політики віддають перевагу боротьбі з безробіттям, жертвуючи зростанням інфляції, оскільки виборці за вище оцінюють політику підтримання зайнятості. Важливо зазначити, що політика стимулювання ефективного попиту є короткостроковою. З погляду інтересів довгострокової перспективи завдання уряду полягає у забезпеченні ефективних змін у структурі зайнятості, як прямими, так і непрямими методами. До прямих методів державного управління зайнятістю належать: · законодавче регламентування умов найму та використання праці через трудове законодавство; · стимулювання створення нових робочих місць; · створення стимулів для зацікавленності найманих працівників пропонувати трудові послуги тощо. Непрямі методи забезпечення зайнятості: · державна стимулююча політика, спрямована на створення додаткових робочих місць через систему організації та розширення громадських робіт; · фіскальна політика, спрямована на зміну ставок оподаткування, використання субсидій та асигнувань, підтримання та підвищення рівня зайнятості; · здійснення виплат по безробіттю; · встановлення рівня прожиткового мінімуму та створення умов для його забезпечення; · зменшення диференціації доходів; · захист інтересів споживачів; · створення сприятливих умов для професійної, територіальної та соціальної мобільності населення; · організація ефективної системи формування доходів, за якої рівень винагороди визначається внеском у результати діяльності. Досвід розвинутих країн дає підстави стверджувати, що антиінфляційний захист населення бажаний та результативний у тих випадках, коли інфляційні процеси спричинені чинниками, які не піддаються впливу з боку уряду. За цих умов індексація з урахуванням інфляції зменшує згубний вплив шоків на ефективність функціонування економіки. Якщо ж інфляція спричинена свідомою політикою уряду в грошовій та фіскальній сферах, то антиінфляційні заходи можуть тільки підсилювати інфляційні процеси, імітуючи враження боротьби з нею. В реальній практиці існує можливість вибору між політикою, спрямованою на економічне пожвавлення з високими темпами приросту ВВП і швидким зниженням рівня безробіття та високим рівнем інфляції, і політикою спрямованою на пожвавлення з повільним приростом ВВП та уповільненою інфляцією при тривалому безробітті. В дійсності неможливо знизити темпи інфляції, не спричиняючи падіння ВВП. Ціна дезінфляції кількісно визначається коефіцієнтом втрат: де – втрата (зменшення) ВВП у відсотках; – фактичний темп інфляції. Наприклад, держава, здійснюючи антиінфляційну політику, знизила щорічний темп інфляції з 20% до 6%. Наслідком цієї політики стало відставання реального обсягу ВВП порівняно з потенційним обсягом: у першому році на 12%, у другому – на 10%, у третьому – на 8%. Як видно, за 3 роки інфляція зменшилась на 14% (20% – 6%), а обсяг ВВП на 30% (12 + 10 + 8). Коефіцієнт втрат дорівнює 30:14=2,1. Як його оцінити? Фрідмен доводить, що оптимальний темп інфляції має дорівнювати взятому зі знаком «мінус» значенню реальної відсоткової ставки. Тобто, якщо річна відсоткова ставка складає 8% річних, то річний темп інфляції має дорівнювати 8%.
Переглядів: 376 |
Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google: |
© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове. |
|