Застосування консервантів при заготівлі сінажу.

Строки скошування кормових рослин.

Технологічні основи заготівлі сінажу.

Фізіологічні процеси при сінажуванні.

Значення сінажу.

План

Час: 2 год.

Література: Л-2 ,с. 304...309

1. Значення сінажу Сінаж - корм виготовлений із прив’ялених до 55- 60 % вологості трав, основою консервування якого є фізіологічна сухість середовища, котра в герметичних умовах запобігає розвитку гнильних бактерій та плінявих грибів. Значення сінажу в годівлі тварин

Висока поживність та смакові якості	1 кг сінажу – 0,3 – 0,4 к.од., 35-40 мг каротину, понад 5 г кальцію до 1 г фосфору.
Низька кислотність	рН – 4,8 – 5,3
Менша втрата поживних речовин;	13-17 % за рахунок скорочення тривалості перебування скошеної маси в полі під час підв`ялення
Не перемерзає взимку у сінажних спород	за рахунок високого вмісту сухої речовини ( 45-55 %)
Має вищу протеїнову і енергетичну цінність при оптимальному вмісті клітковини та краще цукро-протеїнове співвідношення	сприяє розвитку мікрофлори рубця, забезпечує добре травлення та засвоєння поживних речовин.

Сінаж має цілий ряд переваг порівняно з силосом. Насамперед він значно кращий за смаковими якостями. На відміну від силосу сінаж містить вдвічі більше сухих речовин. Якість заготівлі сінажу менше залежить від погодно - кліматичних умов порівняно з заготівлею сіна в польових умовах, так як на під в’ялення маси затрачається в 3-4 рази менше часу, то це дозволяє зменшити втрати поживних речовин за рахунок фізіологічних та біохімічних процесів, що протікають у скошених рослинах. Важливою перевагою є й те, що завдяки зниженій вологості, сінаж не перемерзає у сінажних спорудах, а тому цей вид корму можна заготовляти і в північних регіонах. Сінаж має порівняно з силосом краще цукрово - протеїнове співвідношення, яке забезпечує сприятливі умови для розвитку мікрофлори рубця, добре травлення і засвоєння поживних речовин корму. 2 Фізіологічні процеси при стажуванні. Процеси консервування зелених рослин, які протікають у підв'яленій масі під час заготівлі сінажу, значно відрізняються від аналогічних під час заготівлі силосу. Особливістю сінажування є те, що консервуючим фактором при його заготівлі є так звана "фізіологічна сухість середовища", тоді як під час силосування -молочнокисле бродіння. Теоретичні основи сінажування зелених кормів вперше виклав професор С.Я. Зафрен. Перші наукові розробки щодо заготівлі сінажу відносяться до початку 30-х років XX століття, коли у Всесоюзному науково-дослідному інституті кормів вченим А.М.Міхіним було встановлено, що підв'ялена до вологості 50-55% зелена маса при закладанні в сховища добре зберігається, незважаючи на те,що в ній практично не утворюється молочна кислота, яка б підкислювала середовище та консервувала масу.

Попередні твердження щодо причин збереженості сінажуза такої вологості вчені пов'язували з підвищеною концентрацією вуглекислого газу, що далі не було підтверджено і пошуки істини продовжувалися. Саме праці Вальтера (1923), допомогли зрозуміти ці явища і було встановлено, що це обумовлено сосучою силою мікроорганізмів. Згідно з цією теорією, зелена маса певної вологості, що поміщалася у герметичні сховища, зберігалася тому, що рослинні клітини утримували вологу з більшою силою, ніж сосуча сила мікроорганізмів. Слід зазначити, що в цих умовах можуть розвиватися плісеневі гриби, сосуча сила яких досягає 220-230 атм. (кг-с/ см²). Проте відомо, що плісеневі гриби - це аероби, тому в створених анаеробних умовах шляхом ущільнення зеленої маси та її герметизації, виключається їх дія. Отже, фізіологічна сухість середовища- це рівновага між сосучою силою мікроорганізмів та водоутримувальною силою рослинних клітин. Вона досягається саме при вологості зеленої маси вмежах 55-60%. Такий спосіб консервування зелених рослин з пониженою вологістю, на відміну від звичайного силосування, назвали самоконсервуванням. Слід звернути увагу і на той фактор, що якщо сінаж готують із зеленої маси вологістю близько 60% і більше, то це вже процес силосування. 3.Технологічні основи заготівлі сінажу При заготівлі сінажу слід дотримуватися цілого ряду факторів, які виливають на його якість. Це підбір сировини, ороки скошування кормових рослин та час скошування протягом доби, час перебування скошеної зеленої маси в полі під час підв'ялений, своєчасне підняття з валків підв'яленої маси, величина подрібнених частин, якісне ущільнення зеленої маси та ізоляція від зовнішнього середовища. Висока якість і добра збереженість сінажу досягаються при дотриманні технологічних дисциплін у процесі заготівлі. Основними операціями при стажуванні є: •скошування кормових рослин, плющення; •швидке "підв'ялений зеленої маси; •підбір підв'яленої маси з одночасним подрібненням та завантаженням у транспортні засоби; •завантаження траншеї;

• ущільнення і ізоляція сінажу від доступу повітря. Важливим фактором, який впливає на якість сінажу, с добір сировини. Кращою сировиною для заготівлі сінажу є однорічні та багаторічні бобові, злакові та бобово-злакові травостої. 4.Строки скошування кормових рослин. Скошування багаторічних трав для заготівлі сінажу, на відміну від звичайного збирання на сіно, проводять не пізніше початку бутонізації бобових та початку колосіння злакових компонентів. Це дає змогу одержати корм із багаторічних трав за загальною протеїновою поживністю сухої речовини такий, що мало відрізняється від трави хорошого пасовища та є кращим за сіно. Часто в виробничих умовах не косять трави та їх суміші на сінаж у оптимальні строки лише тому, що врожай хочеться отримати більший, але в такому разі програємо в якості. Це стосується в першу чергу перетравності корму. Скошування в ранні фази вегетації рослин ще вигідне і тим, що дозволяє одержати більш повноцінний другий укіс трав, а як результат і більший загальний збір перетравних поживних речовин, особливо протеїну. Крім цього, запізнення із збирання трав особливо у вологозабезпечені роки призводить до поліпшення рослин, що погіршує їх скошування і не рідко призводить до недобору сухих речовин. Однорічні бобово-злакові суміші на відміну від багаторічних трав необхідно скошувати в більш пізні фази вегетації. Це пов'язано з тим, що по мірі розвитку горохо-вівсяних, вико-вівсяних та інших сумішей вміст поживних сухих речовин не знижується. Це можна пояснити тим, що в результаті інтенсивного утворення в зерні крохмалю, білків та інших лєгкоперетравних поживних речовин відносний вміст клітковини в рослинах в цілому не збільшується. Лише при сильному грубінні стебел у фазу фізіологічної стиглості зерна бобових у нижніх ярусах перетравність поживних речовин знижується. Важливим фактором, що впливає на якість сінажу, с час скошування кормових рослин протягом доби. Косити трави краще рано вранці, що забезпечує можливість закладання зеленої маси для заготівлі сінажу уже в другій половині дня. Крім того, зелена маса в ці години доби має значно більше каротину, а продихи рослин, які сприяють випаровуванню вологи, ще відкриті. Оптимальний час скошування трав це з 5-6 до 9-10 годин ранку при максимальному «місту каротину в рослинах.

Не менш важливим фактором є зведення до мінімуму часу перебування скошеної зеленої маси рослин у полі під час підв'ялення. З метою реалізації цього фактору для скошування бобових та бобово-злаковмх травостоїв використовують косарки-ішощилки, що забезпечує рівномірне зниження вологості сировини та прискорює процес підв'ялення в два-три рази. Під час підв'ялення трав упродовж двох-трьох діб втрати каротину становлять 30-45%. Проте слід зазначити, що вміст його в рослинах залишається на рівні 130-150 мг на 1 кг сухої речовини, що є цілком достатнім для повного забезпечення потреб тварин. Техніка підв'ялення повинна бути спрямована на прискорення і забезпечення рівномірності зниження вологості в рослинах. Плющення бобових трав при скошуванні є ефективним технологічним заходом рівномірного підв'ялення стебел та листків і забезпечує збереження листків та суцвіть від пересихання та обламування при. піднятті маси з валків. Плющення бобових трав та їх сумішей із злаковими компонентами проводять у фазі середини цвітіння бобових трав. Проводити плющення в більш пізні фази розвитку бобових та злакових трав недоцільно, тому що швидкість випаровування вологи із стебел та листків в цей час у них практично однакова. У дощові періоди плющення не є ефективним, тому що підвищуються втрати поживних речовин, вітамінів і мінеральних речовин за рахунок вимивання. Крім того плющена маса здатна швидко нагромаджувати вологу. У нестійкі за погодно-кліматнчними показниками періоди трави краще пров'ялювати у прокосах, а при вологості трав 60-65% - у валках. Головною умовою одержання якісного сінажу є дотримання оптимальноїпологості сировини, яка повинна бути в межах 50-55%. Науковими установами встановлено,що при закладанні маси люцерни з вологістю 60% одержують не сінаж, а силос низької якості. У випадку, коли за рахунок підв’ялення вологість маси становить нижче 45%, відсоток осипання листків і бутонів досягає 25-30%, а втрати при підбиранні і трамбуванні маси досягають 35-40%. Що стосується ущільнення такої маси, то воно незадовільне, а сама маса зігрівається і псується.

Важливим моментом в заготівлі сінажу є своєчасне підбирання зеленої масиз валків.Розпочати подрібнювати і транспортувати масу до місць закладання необхідно тоді, коли вологість її становить 55-60%. Саме час підняття з валків, подрібнення і трамбування маси в хорошу сонячну погоду забезпечить зниження вологості приблизно до 5%, що і забезпечить закладання маси з оптимальною вологістю. Цеп період підняття можна встановити і шляхом органолептичної оцінки рослин. При оптимальній вологості маси листки ще м'які і при скручуванні трави на ній слабо помітно виступає волога. Під час заготівлі сінажузначну увагу слід приділяти і подрібненню підв'яленої маси.За держстандартамивеличина подрібнених частин повинна становити 3-4 см і в загальній масі ці частини повинні становити не менше 80%. У господарствах, де збереглися сінажні башти, величина частинок при подрібненні маси повинна бути довжиною до 2 см. Це пов'язано з тим, що в баштах при їх завантаженні іде самоущільнення маси. Вивантаження масипотрібно здійснювати на спеціальних майданчиках, не допускаючи заїзду транспортних засобів у траншею, що запобігає забрудненню маси грунтом. При завантаженні особливу увагу слід надавати ущільненню маси.Її потрібно ретельно ущільнювати протягом усього часу завантаження, що сприяє витісненню повітря між частинами рослин і запобігає його проникненню в товщу сировини та її самозігріванню. Товщина щоденно закладеного шару маси в ущільненому вигляді повинна бути не меншою 1 метра. Розподіл маси при сінажуванні в траншеях доцільно проводити під ухилом, про що свідчить такий метод заготівлі консервованих кормів у розвинених країнах світу. Для зменшення втрат поживних речовин після завершення процесів закладання сінажу масу слід ретельно ізолювати від зовнішнього середовища з використанням повітряно- і водонепроникної плівок. У сінажуванні використовують в основному поліетиленові плівки товщиною 0,15-0,20 мм.Кращими для цих цілей є світлонепроникні плівки. Вони стійкі до дії прямих сонячних променів і низьких температур. Економічно доцільними є широкоформатні плівки шириною 8-12 м. При їх використанні зменшуються затратипраці на вкриття маси сінажу і досягається кращий захист її від доступу повітря. Такі полотна плівокнедоцільно перекривати (накладаючи краї однієї на другу), а їх слід склеювати клеючими плівками або заплавлювати.Таку плівку слід якісно закріпляти і біля стін траншей. Проте більш якісне укриття силосу може бути досягнуте звикористанням мішків зпіском, що виключає псування поверхні плівки гризунами,якісну ізоляцію і зберігання маси від промерзання взимові періоди. 5.Застосування консервантів при заготівлі сінажу. Значному поліпшенню якості консервованих кормів, швидкому проходженню процесів ферментації сприяє застосування різних консервантів. Найбільш перспективними є біологічні консерванти, переваги яких полягають у технологічній зручності їх застосування, низьких нормах внесення та невисокій вартості. За дотримання технології заготівлі сінажу із застосуванням біологічних консервантів можна досягти оптимальної збалансованості раціону за комплексом основних поживних речовин. Цьому сприяєвпровадженняосновних елементів Європейської технології заготівлі консервованих кормів, розробленої фірмою АО ВАС. Машина цієї фірми призначена для консервування сінажу та силосу в поліетиленові мішки тунельного типу діаметром 1,5-4 і довжиною 50-150 метрів. Це одна з найкращих систем зберігання силосу, яка є найекономнішою,зберігає корм без доступу повітря, забезпечує високу якість, зберігає всіпоживні речовини, що сприяє підвищенню молочної продуктивності. Високі вимоги до якості корму потребують використання сучасних засобів біотехнологій. Один із таких є оригінальний біологічний засіб "Лgg - Ваg Рlus",який містить декілька штамів бактерій молочної кислоти і два екзими. "Аgg- Ва£ Рlus" сприяє: швидкому зниженню р Н, підвищенню вмісту молочної кислоти, зниженню втрат сухої речовини, зменшенню кількості небажаних продуктів бродіння, поліпшенню якості корму, підвищенню економічності годівлі і молочного виробництва.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Облік і оцінка якості силосу.	\|	Технологія заготівлі сінажу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.