Еволюційний прогрес, його критерії і види.

ЕВОЛЮЦІЙНИЙ ПРОГРЕС – це вдосконалення й ускладнення організації внаслідок еволюції, яке звичайно зумовлює піднесення жит-тєдіяльності та вихід групи в нову адаптивну зону. Запропоновано по-над 40 критеріїв для визначення висоти організації. Їх можна згрупувати за певними категоріями, виділивши системні, енергетичні, екологічні та інформаційні блоки.БІОЛОГІЧНИЙ ПРОГРЕС становить собою результат успіш-ності групи у боротьбі за існування і характеризується такими ознаками: зростає чисельність особин, розширюється ареал і збільшується число популяцій та видів, що входять до складу прогресивного таксона.БІОЛОГІЧНИЙ ПРОГРЕС становить собою результат успіш-ності групи у боротьбі за існування і характеризується такими ознаками: зростає чисельність особин, розширюється ареал і збільшується число популяцій та видів, що входять до складу прогресивного таксона.МОРФОФІЗІОЛОГІЧНИЙ ПРОГРЕС – це еволюція організмів шляхом ускладнення і вдосконалення організації. Він характеризується зростанням ступеня диференціації організації, інтенсифікацією функцій організму, зростанням загальної енергії життєздатності і сприяє досяг-ненню біологічного прогресу.У 1935 р. В. Франц розвинув уявлення про БІОТЕХНІЧНИЙ ПРОГРЕС, його сут-ність полягає у виникненні під впливом природного добору таких адап-тацій, які будуть найбільш ефективними, економічно та енергетично вигідними для організмів, що живуть у певних умовах довкілля.ОБМЕЖЕНИЙ (ГРУПОВИЙ) ПРОГРЕС пов’язаний з удоско-наленням організації протягом філетичної еволюції певної групи організ-мів. Наприклад, ссавці як група характеризуються живородінням, тепло-кровністю, виникненням досконалої системи терморегуляції, певним типом будови зубів і черепа, специфічним розвитком головного мозку тощо. НЕОБМЕЖЕНИЙ ПРОГРЕС становить собою еволюцію в на-прямку появи розумної істоти, котра характеризується зростанням рівня контролю організмів над зовнішнім середовищем і більшою незалежніс-тю їх внутрішнього середовища від умов довкілля.

32. Біологічні фактори гомінізації. До біологічних факторів гомінізації належать: мутаційний процес, ізоляція, гетерозис, зміна харчової поведінки та стратегії розмноження, неотенія, прогресивні зміни поведінки тощо. Мутаційний процес. Причинами мутацій могли бути: – інверсії геомагнітного поля Землі. За останні76 млн. років маг-нітні полюси Землі мінялися місцями близько170 разів, кожного разуспричинюючи відповідні перебудови органічного світу за рахунок того, що ослаблення"магнітного щита" супроводжувалося зростанням рівнякосмічного випромінювання; – короткочасне зростання фону іонізуючої радіації;– стрес: у дослідах на мишах було доведено, що серед нащадків тварин, які перебували в умовах стресу, значно зростає кількість мутан-тів і рекомбінантів. Емоційний стрес може викликати нейрохімічні змі-ни у синапсах, спричинюючи порушення метаболізму в різних структу-рах головного мозку, що є однією з реальних причин порушень адаптивної поведінки після стресів. Це створює додаткові передумови для вироблення нових стратегій поведінки в екстремальних умовах і закріплення їх у нервовій пам’яті. Ізоляція, котра веде до інбридингу та гомозиготизації популяцій, внаслідок чого змінюються частоти й співвідношення різних генів у по-пуляціях, можуть виникати інноваційні комплекси регуляторних генів. Гетерозис(гібридна міць особин першого покоління) внаслідок процесів змішання. Це забезпечувало суттєві переваги потомства від осіб, які належали до різних ізольованих популяцій. Зміна харчової поведінки: розширення діапазону продуктів, кот-рими вид може харчуватися, значно збільшує його шанси на виживання. Серед приматів лише деякі види шукають м'ясну їжу і тільки шимпанзе та павіани можуть полювати на інших ссавців. Крім того, шимпанзе інколи не гребують канібалізмом, до чого інші особини в популяції ставляться цілком нормально. Вони споживають близько15 кг м’яса на рік, пережо-вуючи навіть кістки. Зміна стратегії розмноження, а саме, перехід від сезонного роз-множення до поліциклічності. В головному мозку існує особлива сітка нейронів, яка активує статеву поведінку. Для успішного виживання ви-ду необхідно, щоб вона функціонувала не завжди, а тільки певний час. Неотенія– затримка онтогенезу, котра сприяє збереженню у до-рослих особин ознак, властивих раннім стадіям онтогенезу предкових форм. Неотенія характерна для виживання в екстремальних умовах се-редовища. Протягом антропогенезу вона проявилася в тому, що у доро-слих людей зберігаються деякі риси, властиві дитинчатам понгідів і від-сутні у дорослих мавп. А саме, у малят шимпанзе тіло вкрите рідким волоссям, порівняно великий головний мозок, захищений опуклим че-репом із тонкими кістками, немає яскраво вираженого надочного валика і потиличного гребеня, обличчя недорозвинене і не виступає вперед, зуби та щелепи невеликі, спинний мозок з'єднується з головним через отвір, розташований під середньою частиною черепа, завдяки чому при ході на двох ногах рівновага стає більш досконалою, тощо.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.