Обсяги і форми інвестицій

Сучасний економічний словник дає наступні визначення форм інвестицій:

Інвестиції прямі :

1. вкладення безпосередньо в матеріальне виробництво і збут визначеного виду продукції;

2. вкладення, у тому числі в статутний капітал, що забезпечують володіння контрольним пакетом акцій компанії.

Інвестиції портфельні (непрямі) :

1. інвестиції фінансові, формовані у виді портфеля цінних паперів;

2. невеликі по розмірі інвестиції, що не можуть забезпечити їхнім власникам контроль над підприємством.

Відповідно, виділяють фінансові не фінансові інвестиції, та виробничі.

Фінансові інвестиції – це вкладення в цінні папери. На відміну від виробничого фінансове інвестування не передбачає обов'язкового створення нових виробничих потужностей і контролю за їх експлуатацією. У сучасних умовах фінансовий інвестор, як правило, не бере участі в управлінні реальними активами, покладаючись у цьому на фахівців-менеджерів. Тому процес фінансового інвестування зовні виражається у формі купівлі-продажу цінних паперів.

Не фінансові інвестиції – не грошові інвестиції у формі вкладень прав, ліцензій, ноу-хау, майна в проект, у підприємство, у справу.

Виробничі інвестиції – це вкладення цінностей у реальні активи, пов'язані з виробництвом товарів (послуг), з метою одержання прибутку (доходу). Цей тип інвестицій забезпечує приріст реального (фізичного) капіталу. Виробниче інвестування означає організацію виробничого процесу, тобто створення (придбання, будівництво тощо) виробничих потужностей і наймання робочої сили.

Існує також поняття "споживчі інвестиції". В окремих зарубіжних економічних джерелах цей термін застосовується для позначення вкладень споживачів у товари тривалого користування або нерухомість. По суті, цей об'єкт вкладень споживачів не відповідає поняттю інвестицій, бо не передбачає одержання прибутку і збільшення капіталу. Ці вкладення доцільно оцінювати як форму заощаджень. Водночас вкладення в нерухомість можуть набрати й інвестиційних ознак. Наприклад, при високих темпах інфляції збільшуються і заощадження, тобто підвищується грошова оцінка нерухомості та товарів тривалого користування.

Окремі такі вкладення можуть приносити прибуток за умови використання рухомого та нерухомого майна в комерційних цілях (наприклад, здавання квартири в оренду).

По суб'єкту інвестування:

Приватні інвестиції характеризують вкладення засобів фізичних осіб і підприємницьких організацій недержавних форм власності.

Державні інвестиції – це вкладення засобів державних підприємств, а також засобів державного бюджету різних його рівнів і державних позабюджетних фондів.

По періоду інвестування:

Короткострокові інвестиції характеризують вкладення капіталу на період до одного року. Як правило, фінансові інвестиції фірми є короткостроковими.

Довгострокові інвестиції являють собою вкладення коштів у реалізацію проектів, що будуть забезпечувати одержання фірмою вигод протягом періоду, що перевищує один рік. Відповідно до цього основною формою довгострокових інвестицій фірми є її капітальні вкладення у відтворення основних засобів.

З погляду спрямованості дій:

Інвестиції на підставі проекту (початкові інвестиції), чи нетто-інвестиції.

Інвестиції на розширення (екстенсивні інвестиції), що направляються на збільшення виробничого потенціалу.

Реінвестиції, тобто зв'язування знову вільних інвестиційних засобів за допомогою направлення їх на придбання чи виготовлення нових засобів виробництва з метою підтримки складу основних фондів підприємства. До таких можна віднести:

Інвестиції на заміну, у результаті яких наявні об'єкти заміняються новими.

Інвестиції на раціоналізацію, що направляються на модернізацію технологічного чи устаткування процесів.

Інвестиції на диверсифікованість, зв'язані зі зміною номенклатури продукції, створенням нових видів продукції й організацією нових ринків збуту.

Інвестиції на забезпечення виживання підприємства в перспективі, що направляються на підготовку кадрів, рекламу і т.д.

Брутто-інвестиції, що складаються з нетто-інвестицій і реінвестицій. Крім цього, окремо виділяють венчурні інвестиції й ануітет.

Венчурні інвестиції – це ризикові вкладення. Вони являють собою вкладення в акції нових підприємств чи підприємств, що здійснюють свою діяльність у нових сферах бізнесу і зв'язаних з великим рівнем ризику. Венчурні інвестиції направляються в не зв'язані між собою проекти, що мають високий ступінь ризику, у розрахунку на швидку окупність вкладених коштів. Ризикове вкладення капіталу обумовлене необхідністю фінансування дрібних інноваційних фірм в областях нових технологій.

Ануітет - інвестиції, що приносять вкладнику визначений доход через регулярні проміжки часу. В основному - це вкладення засобів у страхові і пенсійні фонди.

Основу інвестиційної діяльності підприємства складає реальне інвестування. У сучасних умовах господарювання дана форма інвестування для багатьох фірм є єдиним напрямком інвестиційної діяльності. Це зв'язано з тим, що реальні інвестиції виступають основною формою реалізації економічного розвитку підприємства, тому що дана форма інвестування дозволяє їм освоювати нові товарні ринки і забезпечувати постійне збільшення своєї ринкової вартості.

Підготовка й аналіз інвестицій у реальні активи істотно залежать від того, якого роду це інвестиції, тобто яку задачу ставить перед собою підприємство в процесі інвестування. З цих позицій усі можливі реальні інвестиції зводяться в наступні основні групи: обов'язкові інвестиції (чи інвестиції заради задоволення вимог державних органів керування) - це інвестиції, необхідні для того, щоб підприємницька фірма могла і далі продовжувати свою діяльність. У цю групу включаються інвестиції, ціль яких - організація екологічної безпеки діяльності фірми чи поліпшення умов праці працівників фірми до рівня державних вимог і т.п.; інвестиції в підвищення ефективності діяльності фірми, їхньою метою є насамперед створення умов для зниження витрат фірми за рахунок зміни устаткування, удосконалювання застосовуваних технологій, поліпшення організації праці і керування. Здійснення даних інвестицій необхідно підприємницькій фірмі для того, щоб вистояти в конкурентній боротьбі; інвестиції в розширення виробництва, основна мета такого інвестування - розширення можливостей випуску товарів для раніше сформованих ринків у рамках вже існуючих виробництв; інвестиції в створення нових виробництв, у результаті здійснення таких інвестицій створюються зовсім нові підприємства, що будуть випускати товари, що раніше не виготовлялися фірмою чи робити новий тип послуг або дозволяти фірмі вийти на нові для неї ринки з товарами чи послугами які уже випускаються.

У процесі функціонування підприємницької фірми вибір конкретної форми реального інвестування визначається багатьма факторами: по-перше, задачами галузевої, товарної і регіональної диверсифікованості діяльності фірми; по-друге, можливостями впровадження нових технологій на фірмі; по-третє, наявністю власних інвестиційних ресурсів і (чи) можливістю залучення позикових ресурсів.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.