ВИСНОВКИ

В результаті вивчення теоретико-методологічних засад розуміння «політичної стабільності» та «стабільності політичного режиму», останнє можна визначити як здатність певних гравців, що діють у межах певних інститутів, попереджати різного роду збурення, що надходять із зовнішнього чи внутрішнього середовища і можуть призвести до його падіння. Залежно від рівня стабільності політичного режиму, визначається здатність політичної системи управляти соціальним процесами. Високий рівень нестабільності може призвести до кризи режиму (нездатність приймати ефективні рішення) та його падіння конституційним чи насильницьким (неконституційним) способом. Залежно від того, наскільки суспільство є радикально налаштоване у державі (рівень протестного потенціалу) та якою мірою є підтримка власне дії влади – залежить внутрішня стабільність. Це відображається у таких параметрах як дієвість, легітимність, ефективність та вертикальні загрози (готовність до акцій протесту), які разом з горизонтальними загрозами (внутрішня конфліктність в оточенні) лежать в основі методології нашого дослідження.

Використовуючи індекс політичної стабільності режиму (ІСР), сконструйований дослідниками Центру політичних досліджень НаУ«ОА» та індекси політичної стабільності міжнародних установ, ми підтвердили висунуту нами в процесі дослідження гіпотезу про те, що перехідні режими характеризуються високим рівнем нестабільності.

Визначальними факторами на стабільність режиму у гібридних режимах України і Грузії та авторитарних режимах Білорусі і Росії мають рівень матеріальної задоволеності та соціальної захищеності громадян, що відображається на рівні масової підтримки існуючого типу політичного режиму (це включає і економічний розвиток, і рівнем поляризації доходів); наявність демократичних інститутів та механізмів, що забезпечують участь населення у політичному процесі; внутрішня стабільність у владі, відсутність криз, здатність керівництво приймати ефективні політичні рішення; рівень розвитку неформальних інститутів (клієнтелізм, корупція); відсутність внутрішніх та зовнішніх конфліктів та ін.

Кожний з даних індикаторів має різну міру впливу на стабільність режиму у аналізованих країнах. Однак це є необхідні умови, які можуть призвести до падіння існуючого режиму. Вирахувати достатню умову є досить важко і будь-яка з необхідних умов може стати тією достатньою. Можна припустити, що в авторитарних країнах крах режиму може відбутися більш за все неконституційним шляхом, оскільки стабільність у таких країнах встановлюється зверху – шляхом владного впливу на маси.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.