• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Представленість екологічних груп макрофітів р. Замчисько

Представники ВВР

Ряска мала

(Lemna minor) Кушир занурений

(Ceratophyllum demersum aquatica)

Частуха подорожниковa Очерет звичайний

(Alisma plantago-aquatica) (Phragmites communis)

Лепешняк великий Елодея канадська

(Glyceria maxima) ( Myriophyllum spicatum)

Стрілолист стрілолистий Комиш озерний

(Sagittaria sagittifolia) (Scirpus lacustris)

Осока жорстка Лепеха звичайна

(Carex communis) (Acorus calamus)

Гірчак земноводний

(Polygonum amphibium)

2.1.3. Розрахунок величини первинної продукції макрофітів

за вегетаційний сезон в кг/га.

А_ВВР = Б_ВВР · П/б _ВВР · Гл · 10000 / 1000 = 3 · 1,1 · 1,25 · 10 = 41,25, кг/га

де: Б_ВВР – біомаса ВВР, для Полісся становить 2-3 г/м²

П/б _ВВР – продукційно-біомасовий коефіцієнт ВВР, становить 1,1

Гл – глибина ставів

10000 – перевідний коефіцієнт до гектарів

1000 – перевідний коефіцієнт до кг

2.2. Фітопланктон.

2.2.1. Роль фітопланктону як кормової бази, методи відбору проб фітопланктону.

Фітопланктон – це сукупність мікроскопічних водоростей, вільноживучих в товщі води. Величина їх вимірюється десятими і сотими частинками міліметра, не більше 1-2 мм в діаметрі. Ці водорості самостійно не рухаються, а пливуть разом з течією. Для утримання в товщі води у них є ряд пристосувань: малі розміри, великий відсоток вмісту води в клітинах, жирові включення, газові включення, легкі покриви, різні вирости і т. п.

До складу водоростей входить основний пігмент зеленого кольору – хлорофіл, в деяких є й інші пігменти – ксантофіл, фікоеритрин, фікоціан і інші. Завдяки наявності цих пігментів в клітинах водорості забарвлені в різні кольори.

Фітопланктон являється одним з компонентів кормової бази іхтіофауни. Риби споживають його на ранніх стадіях (короп, білі: товстолоб, амур та строкатий товстолоб) та в дорослому віці. Енергетична цінність фітопланктону залежить від вмісту жирів, білків та вуглеводів. З дорослих видів риб фітопланктон споживають в першу чергу рослиноїдні риби (білі: товстолоб, амур та строкатий товстолоб), а також нерослиноїдні риби на ранніх стадіях розвитку. Фітопланктон має велике значення в кругообігу речовин у водоймах. Водорості разом з ВВР створюють з мінеральних речовин органічні. Завдяки своїй життєдіяльності вони змінюють хімічний і газовий склад води, забираючи ряд речовин для побудови свого тіла, поглинаючи вуглекислий газ і виділяючи кисень. Ці автотрофні організми являються основним джерелом їжі для різних водних тварин, зоопланктон них і бентосних, деяких видів риб. Відмираючи, водорості створюють кормовий субстрат для бактерій, сприяють розвитку зоопланктону і накопиченню детриту.

На малих річках пробу фітопланктону відбирають простим методом зачерпуванням води з глибини 0,3-0,5 м і заповненням нею 0,5 л пляшки. Пробу відразу ж фіксують 5-7 мл 40%-ного формаліну. Для якісного відбору проб фітопланктону використовують планктону сітку Апштейна(газ № 77), яка має вигляд конуса. На мілководдях ємністю (літрова кружка, відро, банки) з горизонту 0,3-0,5 м на відстані більше 1 м від берега проводять тотальний лов. Зачерпують не менше 30 л води і проціджують її через планктону сітку Апштейна, де проходить її фільтрація і збирання фітопланктону в стаканчику планктонної сітки. Черпати слід по течії води середнім темпом з невеликими перервами.

Після того, як через сітку профільтрували не менше 30 л води, осад з планктонного стаканчика переливають в посудину для відбору проби, відкриваючи зажим. Потім зажим закривається і сітку знову занурюють у водойму або відро з водою для споліскування. Змиті організми знову переносять в пробу. Необхідно не допустити , щоб при споліскуванні в сітку попала нова порція води через вхідний отвір. Проба фіксується 5-7 мл 40%-ного формаліну.

Відбір проб методом вирізання стовпа води. Для визначення кількісного та якісного складу фітопланктону проби відбирають батометрами Рутнера, Молчанова, планктонобатометром Дяченка-Кожевнікова, приладом Ляхновича. Відібрану воду зливають у чисте відро, добре перемішують і відбирають середню пробу об'ємом 0,5л. Проби консервують 40%-м розчином формаліну (5-7 мл). Заповнюють етикетку, де вказують назву водойми, станцію, об'єм профільтрованої води, дату проведення відбору. У лабораторії проби ставлять у темне місце для відстоювання або седиментації на 10 - 14 діб.

2.2.2. Представленість екологічних груп, їх кількість.

Відділ Синьо-зелені водорості (Cyanophyta)

- Microcystis viridis

- Oscillatoria viridis

Відділ Евгленові водорості (Euglenophita)

- Euglena proxima

- Euglena oxyuris

- Phacus longcicauda

- Trachelomonas uoluocina

- Euglena caudata

- Phacus curvicauda

- Euglena splendens

- Phacus caudatus

- Trachelomonas verrucosa

Відділ Зелені водорості (Chlorophyta)

- Scenedesmus acuminatus

- Volvox aureus

- Hydrodyction reticulatum

- Enteromorpha intensinalis

- Volvox globator

- Closterium lunata

- Staurastrum punctulatum

- Chlamidomonas vulgaris

- Scenedesmus obliguus

- Pediastrum duplex

Відділ Діатомові водорості (Diatomeae)

- Pinnularia gibba

- Asterionella formosa

- Surirella spiralis

- Cyclotella botanica

- Synedra actinastroides

- Cyclotella comta

- Pinnularia viridis

- Navicula gracilis

Відділ Золотисті водорості (Chrysophyta)

- Dinobryon stipitatum

- Synura petersenii

Відділ Пірофітові водорості (Pyrrophyta)

- Peridinium cinctum

- Ceratium hirundinella

- Cryptomonas ovata

Представленість екологічних груп фітопланктону р. Замчисько

		1. Синьо-зелені водорості 2. Евгленові водорості 3. Зелені водорості 4. Діатомові водорості 5. Золотисті водорості 6. Пірофітові водорості 7. Жовто-зелені водорості 8. Харові водорості

Представники фітопланктону

2.2.3. Розрахунок величини первинної продукції по фітопланктону

за вегетаційний сезон.

А_фіт = Б_фіт · П/б_фіт · Гл · 10000 / 1000 = 14 · 80 · 1,25 · 10 = 14 000, кг/га

де: Б_фіт – біомаса фітопланктону, для Полісся становить 8-20 г/м³

П/б_фіт – продукційно-біомасовий коефіцієнт фітопланктону,

для Полісся становить 70-90

Гл – глибина ставів

10000 – перевідний коефіцієнт до гектарів

1000 – перевідний коефіцієнт до кг

2.3. Зоопланктон.

2.3.1. Значення зоопланктону як кормової бази риб. Методи відбору.

Зоопланктон - найважливіша складова частина корму молоді риб, значна його частка у раціоні старших вікових груп, наприклад карася, ляща, строкатого товстолоба тощо.

Зоопланктон – це тваринні організми, які живуть у товщі води і мають погано розвинуті органи руху. Зоопланктон прісноводних водойм складається в основному з 4–х груп організмів: це найпростіші, коловертки, гіллястовусі та веслоногі ракоподібні.

Роль зоопланктону в трансформації енергії і біотичному кругообігу речовин, що визначають продуктивність водойм, дуже велика. В рибогосподарських водоймах основний потік енергії здійснюється через планктон. Мирні зоопланктонні безхребетні тварини живляться бактеріями, детритом та водоростями. Таким чином, зоопланктон діє як природний бактеріологічний фільтр. Він помітно впливає на чисельність фотосинтезуючих водоростей фітопланктону, регулюючи кисневий режим. Зоопланктонні організми – це основний, збалансований запоказниками вмісту поживних речовин, корм для личинок, молоді та дорослих риб – зоопланктофагів. При вирішенні загальних та конкретних питань, пов’язаних з проблемою вивчення продуктивності зоопланктону у водоймах різних типів, необхідні достовірні дані по чисельності та біомасі видових популяцій, які складають відповідні екологічні угрупування.

Відбір проб сітковим методом. Воду фільтрують через спеціальну сітку, виготовлену з млинарського сита, яке затримує планктонні організми і пропускає воду. Сито має різне число вічок 1см² і позначається номерами від 7 (44,9) до 77 (5929). Номер сита відповідає певній кількості вічок Найбільш поширеними є якісні й кількісні сітки Апштейна. Якісними сітками провадять масовий збір планктону, кількісними - відповідно кількісний збір і облік планктону. На глибоководних озерах чи водосховищах відбір проб здійснюють вертикальним і горизонтальним «ловом» з відповідними розрахунками для стовпа води або площі акваторії На ставках проби зоопланктону відбирають поперемінно з поверхні та глибини 30-50см мірним кухликом з ручкою на заздалегідь визначених станціях, ураховуючи всі біотопи Залежно від розвитку зоопланктону, проціджують 50 або 100 л води Планктон концентрується у склянці планктонної сітки у вигляді осаду. (Відкриваючи затискач, осад переливають у склянку об'ємом 100-200 мл. Після цього сітку обережно обливають з зовнішньої сторони водою (купають), не допускаючи переливання и в середину сітки. Змиті зі стінок організми переносять у ту ж саму склянку. Після цього пробу консервують 40%-м розчином формаліну (1 частина формаліну на 9 частин проби) до стійкого, запаху. Заповнюють етикетку, де вказують назву водойми, станцію, об'єм профільтрованої води, дату проведення відбору. Аналогічним чином заповнюють етикетку та зберігають проби в темному місці при температурі не нижче 10° С.

2.3.2. Представленість екологічних груп, їх відсоток.

Тип Членистоногі (Arthropoda)

Клас Зяброногі ракоподібні (Branchiopoda)

Ряд Гіллястовусі (Cladocera)

- Sida crystallina

- Simocephalus vetulus

- Daphnia pulicaria

- Moina micrura

- Ceriodaphnia reticulata

- Simocephalus lusaticus

- Alona guttata

Підклас Веслоногі (Copepoda)

- Eucyclops serrulatus

- Eudiaptomus vulgaris

- Cyclops strenuus

Тип Коловертки (Rotifera)

Клас Коловертки (Rotatoria)

- Filinia longiseta

- Mytilina mucronata

- Cephalodella gibba

- Trichotria tetractis

- Platyias polyacanthus

Представленість екологічних груп зоопланктону р. Замчисько

Представники зоопланктону

2.3.3. Розрахунок індексу сапрoбності по зоопланктону Пантле і Букка

в модифікації Сладeчeка.

Табл.2 Розрахунок індексу сапробності по зоопланктону методом Пантле і Букка в модифікації Сладечека:

А Весна

S = Σ (S · h) / Σ h = 100,55 / 59 = 1,7 – бета-мезосапробна зона,

3 клас якості води

В Літо

S = Σ (S · h) / Σ h = 123,4 / 75 = 1,7 – бета-мезосапробна зона,

3 клас якості води

С Осінь

S = Σ (S · h) / Σ h = 112 / 68 = 1,7 – бета-мезосапробна зона,

3 клас якості води

2.3.4. Розрахунок величини первинної продукції зоопланктону

за вегетаційний сезон в кг/га.

А_зоопл = Б_зоопл · П/б_зоопл · Гл · 10000 / 1000 = 8 · 20 · 1,25 · 10 = 2 000, кг/га

де: Б_зоопл– біомаса зоопланктону, для Полісся становить 5-10 г/м³

П/б_{зоопл-н} – продукційно-біомасовий коефіцієнт зоопланктону,

становить 20

Гл – глибина ставів

10000 – перевідний коефіцієнт до гектарів

1000 – перевідний коефіцієнт до кг

2.4. Зообентос.

2.4.1. Роль зообентосу як кормової бази. Методи відбору проб.

Зообентос – це населення дна водойми, яке включає організмів, що населяють поверхню і товщу ґрунту, що живуть в заростях макрофітів. Фауна дуже різноманітна по своєму складу. Найчастіше донна фауна населяє ґрунти до глибини 10-20см і складається з організмів, що пристосовані до своєрідних умов життя на глибині. Їжа населення дна в основному складається з частинок мулу, що розкладається , як рослинного так і тваринного походження: міцелій грибів, дріжджі, бактерії і т.п. Серед них є хижаки: личинки жуків, деяких двокрилих і т.п.

Донна фауна нагульних і виросних ставів представлена головним чином личинками хірономід(70-80%, а інколи 90-98%). Роль зообентосу для риб, особливо карпа, значна на протязі всього вирощування як у нагульних, так і у виросних ставах. Якщо для цьоголіток велике значення мають як планктонні , так і донні стадії личинок хірономід, то для товарної – донні.

Позитивний вплив на розвиток донної кормової бази має внесення органічних і мінеральних добрив; рихлення дна замулених водойм під водою; обсадження прибережної зони кущами і деревами з метою укриття повітряних форм хірономід у негоду і в період роєння (схованка для самок); встановлення поліетиленових стрічок по урізу води в якості субстрату для кріплення кладок хірономід.

При зниженні рівня кисню у придонних шарах води і в ґрунті, личинки хірономід набувають темно–червоного забарвлення, що свідчить про наявність в їх крові гемоглобіну, його специфічні властивості насичуватися киснем і віддавати його в залежності від парціального тиску, це служить пересторогою для рибоводів і гідробіологів.

Визначення кількісного і якісного розвитку зообентосу в ставах на протязі сезону дозволяє виявити закономірностійкого розвитку, відрегулювати режим годівлі комбікормами в період різкого зниження (виліт імагіальних форм) або збільшення кормової бази, контролювати наявність “твердого” і “м’якого” бентосу, виявляти забруднення водойм, дає пересторогу о наявності хижих форм гідробіонтів, які завдають значної шкоди виростним ставам

Відбір кількісних проб зообентосуна середніх та малих річках здійснюється трубчастим донним черпаком або сачком чи скребачкою. В декількох точках з різним характером дна трубчастим донним черпаком на доступній глибині вирізається шар ґрунту на 2/4 –3/4 глибини трубки(7-8см). На кожному створі відбираються 3-4 трубки.

Кількість трубок, які відбираються в створі, залежить від типу ґрунту і кількості організмів у пробі. На мулистих ґрунтах беруться 2-3 трубки, так як там в основному багато організмів, а на бідніших піщаних ґрунтах відбираються 3-4 трубки. Відібраний ґрунт переноситься у таз. Потім проводять промивку проби. Ґрунт переноситься в сачок–промивалку бао скребачку і промивається водою, поки промивні води не стануть світлими. Залишок скребачки (організми разом з частиною ґрунту) переносять за допомогою пінцета в банку.

Для відбору зразка з піщаного ґрунту річок треба пробу перед промивкою через сачок або скребачку піддати відмучуванню. Для цього пробу з донного черпака переносять в таз, наливають води до 1/3 –1/2 об’єму глибини тазу. Рукою вода з ґрунтом приводиться в стан руху так, щоб підняти у воду зоофауну, не даючи організмам осісти на дно. Воду в тазу швидко виливають у сачок –промивалку чи скребачку. Так продовжують робити до тих пір, поки промивні води не стануть світлими.

Після цього залишок ґрунту в тазу оглядається, всі організми, які залишилися відбираються, а залишок відкидається. Після промивки організми з сачка-промивалки чи скребачки переносять у банку. Проби консервуються і етикетуються.

Об’єм консервованого матеріалу не повинен перевищувати ½ -1/3 об’єму банки. Вільний об’єм заповнюється водою і 40% розчином формаліну з розрахунку 1/10 частина банки –50мл на банку 0,5л.

Переглядів: 2245

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.