Залежність від психоактивних речовин

Сьогодні проблема зловживання наркотиками та іншими психоактивними речовинами набуває для України загрозливого характеру. На думку експертів Міністерства внутрішніх справ, загальна кількість споживачів наркотиків у нашій країні перевищує 1 млн осіб, і наркоманія у нашій країні, можливо, навіть більше, ніж у багатьох інших країнах світу, пов'язана зі злочинністю [1]. Найбільшу тривогу викликає той факт, що вживають наркотики саме молоді люди. Згідно з дослідженням «Профілактика ВІЛ/СНІДу серед молодих людей, які вживають наркотики ін'єкційним шляхом», проведеним Українським інститутом соціальних досліджень, Представництвом ЮНІСЕФ в Україні та Державним Центром соціальних служб для молоді в 2001 р., перша спроба припадає переважно на 16-17 років (27 % опитаних) та 18-19 років (24 % опитаних) [2].

Зростає смертність від наркотиків серед підлітків. За даними Міністерства охорони здоров'я України, за останні 10 років частка наркоманів серед школярів зросла в 6-8 разів, а смертність серед них від наркотиків за цей час збільшилася в 40 разів. Виразно простежується зв'язок між зростанням споживання наркотиків і протиправною поведінкою підлітків і молоді [3].

Відомо, що алкоголізм та наркоманія - це хвороби соціальні. Психоактивні речовини - відомі адаптогени, тобто засоби, які забезпечують адаптацію до умов та вимог життя завдяки своїй дії. Саме таке ставлення до психоактивних речовин формує, як буде сказано нижче, підходи до реабілітаційних програм. Зловживання не з'являється нізвідки -це реакція на життєві проблеми та негаразди. Алкоголь та наркотики використовують як засоби для розв'язання цих проблем. їх використовують для релаксації, як засіб проти монотонної роботи чи одноманітного буття, як джерело насолоди, як супроводження соціальних дій тощо.

Загалом залежність від психоактивних речовин є проявом адиктивної поведінки. Адиктивна поведінка - одна з форм деструктивної поведінки, яка проявляється в прагненні до відходу від реальності шляхом зміни свого психічного стану через прийом певних речовин або постійної фіксації уваги на певних предметах чи видах діяльності, що супроводжується розвитком інтенсивних емоцій [4].Таке визначення дає нам можливість глибше подивитися на проблему залежності, яка тут подається досить широко. Це може бути залежність не лише від алкоголю та наркотичних речовин, а й від комп'ютерних чи азартних ігор, від роботи (трудоголізм), від стосунків тощо. Важливо зауважити, що людина через ці види діяльності прагне щось змінити у своєму житті (не завжди свідомо), і обрана діяльність (засіб досягнення певного стану) супроводжується сильними, як правило, позитивними емоціями, які за своєю силою переважають ті емоції та почуття, які людина може отримувати від спілкування з близькими їй людьми. Так, людина, залежна від наркотичних речовин, алкоголю, роботи, ігор тощо, є «закоханою» у наркотик, алкоголь, вид діяльності, гру тощо.

У людини, котра використала якусь психоактивну речовину для досягнення бажаного психологічного стану, з часом засіб, тобто алкоголь або наркотик, перетворюється на мету і все життя підкорюється непереборному бажанню вживати цю речовину.

Складно описати конкретні причини, через які людина звертається до вживання психоактивних речовин. Але в цілому можна виділити такі:

- соціальні - вплив суспільства та сім'ї;

- біологічні - пояснення схильності до вживання особливостями організму та особливою схильністю;

- психологічні (або психічні) - особливості та відхилення у психіці;

- культурологічні - ритуальне вживання наркотичних речовин.

Дослідження, спрямовані на вивчення факторів ризику та процесів, що збільшують ризик вживання психоактивних речовин, виявили кілька основних сфер, що впливають на вживання психоактивних речовин серед молоді, а саме: родинні стосунки; відносини з «пі-групою» (рівними, ровесниками); шкільне оточення; суспільство в цілому [5].Українські фахівці відзначають, що нелегальний характер ринку збуту наркотиків, його спрямованість на несамостійну, незрілу частину суспільства, у якої ще не напрацьовано чіткі життєві цілі, призводить до того, що споживач наркотиків керується не раціональними, а чуттєво-емоційними мотиваціями [6].

Часто вибір адиктивної стратегії поведінки зумовлений труднощами в адаптації до проблемних життєвих ситуацій: складні соціально-економічні умови, часті розчарування, знищення ідеалів, конфлікти у сім'ї та на виробництві, втрата близьких, різка зміна звичних стереотипів тощо. Часто здатність до адаптації порушена ще в сім'ї. Нерідко саме проблеми в сім'ї штовхають дитину у групу ризику, створюють ґрунт для звернення дитини до наркотиків. Серед проблем, які можуть сприяти виникненню залежності у молодої людини, найчастіше виділяють такі:

- неповна родина;

- відсутність гармонії у повній родині, що виявляється у прояві батьками байдужості до дитини, відторгненні, ворожості, неповазі, висуванні завищених вимог, пригніченні одного із членів сім'ї, недовірі одне до одного у сім'ї, низькому матеріальному та культурному рівні, побитті та психологічному насиллі над дитиною, насиллі між батьками, піддаванні дитини систематичним покаранням (все це може спричинити формування у дитини базової ворожості відносно батьків, а згодом і у ставленні до всіх дорослих);

- нездатність забезпечити розваги дитині (чим вищий культурний рівень сім'ї, чим цікавіше й спокійніше дитині вдома, тим пізніше вона виходить з-під впливу дорослих);

- гіперопіка - надмірна увага, постійний догляд, відмова дитині у самостійності, бажання виховати свою копію (інфантилізм, як наслідок гіперопіки, проявляється у неготовності до життєвих труднощів, нездатності самостійно вирішувати власні проблеми).

Методи й форми соціальної роботи з алкоголіками і наркоманами мають одне завдання: допомогти людині подолати згубну потребу в спиртному чи наркотиках, змінити ставлення до свого «Я».

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.