Теоретичні засади та принципи роботи

Найпоширенішими теоріями, що пояснюють існування бездомності та причини ЇЇ виникнення, є структурна та психологічна, чи індивідуальна.

Бездомність найчастіше розглядається як стан, спричинений структурними чи індивідуальними факторами. Структурне пояснення бездомності практично не бере до уваги індивіда та його характерні особливості, а стосується широкого спектра соціальних і економічних факторів - таких як роль системи соціального забезпечення та поширеність бідності, забезпечення житлом, ринку житла та наявності житла, які й призводять до виключення та спричиняють бездомність.

Індивідуальне (психологічне) пояснення включає два напрями. Відповідно до першого, індивіди відповідальні за власну бездомність і тому заслуговують на засудження та звинувачуються. Індивіди, які визнаються бездомними відповідно до цього бачення, часто стереотипізуються як девіантні, бродяги, алкоголіки, жебраки тощо. Прихильники другого пояснення схильні до думки, що особи стали бездомними внаслідок особистої неспроможності чи неадекватності, за які вони не можуть нести повної відповідальності.

Бездомність може розглядатися й з точки зору концепції аномалій соціальної поведінки та розладів поведінки людини, що вивчалися вітчизняними психіатрами Володимиром Полтавцем та Іреною Григою. Небажані аномалії поведінки оцінюються оточуючими негативно й визначаються як розлади поведінки людини. Вони можуть включати всі або деякі з наступних ознак: розлади процесів мислення й свідомості, непродуктивні стосунки з оточенням, порушення емоційного благополуччя, нестабільність соціальної ідентифікації й образу дій, нездатність дотримуватися загальноприйнятих стандартів зовнішнього вигляду, одягу й гігієнічних норм. Таким чином, розлади поведінки включають таку поведінку людини, котра може бути об'єктом професійної психіатричної діагностики, якщо оцінюється негативно в даному суспільстві, особливо коли стає причиною неспокою, розгубленості або порушує хід життя людей, пов'язаних з особою, що демонструє розлади [7].

Цікавий підхід пропонують вчені - представники постмодерністських теорій [8], які, зосереджуючись на деконструкції значень та мові, роблять суттєвий внесок у розуміння бездомності. Так, вони звертають увагу на ту обставину, що немає чіткої межі між реальним й ідеальним значеннями дому та бездомності [9]. Дім асоціюється в уяві більшості людей з певними матеріальними умовами життя, приватністю, безпекою та контролем над ситуацією, стабільністю, можливістю самовираження, фізичним та психологічним комфортом. Якщо людина має все це, живучи на вулиці, то, власне, ЇЇ домом і є вулиця, вона не повинна визначатись як бездомна.

Втім, є багато людей з високими матеріальними стандартами житла, які вважають себе бездомними і мають для цього всі підстави, бо певного постійного місця проживання - «дому» в них таки немає. Щодо них визначення «особи без певного місця проживання» є таким, що абсолютно точно характеризує подібний стиль життя, але при цьому вони можуть мати високий соціальний статус та рівень доходів. Історично саме індивідуальне пояснення бездомності мало тенденцію до домінування. Ситуація змінюється останнім часом: феміністична, структурна теорії пропонують нові аспекти бачення проблеми.

У цілому бездомність може бути виміряна через величину чи міру виключення з ринку житла та соціального житла. Таким чином, визначення бездомності може включати мінімалісти-ний підхід, котрий бере до уваги людей, які сплять на вулиці («бездахових» чи «безпритульних»). Холістичний підхід включає тих, хто проживає в притулках, інституційних закладах, хто має бідне чи тісне житло, яке не відповідає базовим стандартам санітарії та гігієни, не забезпечує персональної безпеки жінок, які потерпають від насильства, біженців тощо (власне бездомних та маргінально поселених). Західні дослідники також включають сюди людей, які живуть в автомобілях чи автофургонах, катерах, де немає можливості готувати їжу, не забезпечено належні побутові умови тощо.

Відповідно до цих теорій та підходів, соціальна робота з бездомними ґрунтується на потребі надавати індивідуальну підтримку тим людям, які вважать себе бездомними, а також впливати на створення умов, які б запобігали виникненню та поширенню бездомності. Наріжним принципом цієї роботи виступає імпаурмент, що передбачає активізацію клієнта у розв'язанні власних проблем.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.