Організація надання допомоги

Традиційно в більшості розвинутих країн функціонують заклади, що пропонують різноманітні послуги для бездомних людей:

- притулок (нічліжка);

- притулок, де є можливість переночувати, випрати речі, отримати/приготувати сніданок;

- центри соціальної адаптації для різних груп клієнтів: колишніх ув'язнених, бездомних жінок тощо;

- «будинок на півдорозі»;

- підтримуюче проживання в спеціальних будинках;

- підтримка в облаштуванні власного житла;

- центри релігійних організацій;

- центри для біженців;

- спільнота (комуна) для спільного проживання;

- біржа житла;

- консультативні центри;

- центри денного перебування.

Діє й велика кількість громадських організацій, створених колишніми бездомними, або таких, що об'єднують бездомних людей, фахівців та волонтерів, які працюють з ними. Вони можуть надавати як інформацію про можливі послуги, так і пропонувати певні види допомоги для бездомних.

Існують також деякі організації, що допомагають конкретним групам клієнтів, як-от організації залежних людей, кризові притулки, притулки для жінок, що зазнали насильства, спільноти самодопомоги, релігійні організації тощо; надають послуги проживання. У більшості випадків, окрім того, що люди є бездомними, вони можуть мати також низку специфічних проблем, на вирішення яких спрямовані зусилля інших соціальних організацій. Тому соціальні працівники, які надають послуги бездомним, повинні знати про ці організації, налагоджувати з ними зв'язки та залучати їхні послуги для своїх клієнтів. Так, наприклад, у Мадриді (Іспанія) зусиллями католицької релігійної організації «Ка-рітас» розвивається єдина система даних про центри та послуги, що їх вони надають. Причому вона включає інформацію як про значну кількість приватних закладів, що надають послуги для проживання і об'єднані в рамках національної мережевої організації, так і про муніципальні програми.

Для таких європейських країн, як, наприклад, Данія та Німеччина, типовою є практика спільного фінансування послуг для бездомних людей за ініціативою держави та муніципалітетів, з одного боку, та укладання контрактів з недержавними організаціями для допомоги та підтримки бездомних людей [11], тобто впровадження соціального замовлення, - з іншого. Важливим елементом отримання бездомними людьми тимчасового житла є повна або часткова оплата послуг, що можливо лише за умови одержання грошової допомоги від держави або муніципалітету.

Важливим чинником, який варто брати до уваги при організації надання послуг для бездомних людей, є їхня кількість. Хоча на перший погляд може здатися, ніби економічно вигідно створювати нічліжки чи центри для великої кількості клієнтів, проте, з огляду на цінності соціальної роботи та досвід, цього краще уникати.

Кількість клієнтів, яких обслуговує організація чи агенція, має бути невеликою - в межах 20-60 осіб. За таких умов набагато менший ризик виникнення конфліктів та незадоволення з боку мешканців того району, де розташована агенція, що працює з бездомними. Більше того, вони можуть залучатися до роботи в спільних проектах розвитку громади. Коли клієнтів небагато, соціальні працівники можуть працювати з ними індивідуально, зважаючи на особливості їхніх проблем, характеру, можливості та схильності, що в свою чергу дає змогу клієнтам обирати ті програми, які найбільшою мірою відповідають їхнім потребам.

Особливістю бездомних людей є невисока мобільність: вони намагаються знаходити місця для ночівлі там, де вдень є можливість знайти якісь засоби для існування. Таким місцем є саме центральні райони міст. Бездомні мають небагато можливостей пересуватися містом, бо громадський транспорт є для них малодоступним, і дістатися на край міста для отримання послуг таким людям непросто. Тому за кордоном представники влади часто намагаються розміщувати заклади для бездомних не на окраїнах міста чи в передмісті, а неподалік від місць їхнього скупчення.

В Україні послуги для бездомних лише починають формуватися і, як правило, організовуються та фінансуються місцевою владою, недержавними та релігійними організаціями. Це насамперед притулки для бездомних та центри адаптації чи ресоціалізації в Києві, Одесі, Запоріжжі, Дніпропетровську та деяких інших містах.

Закон України «Про соціальні послуги» створює нові можливості для подальшого розвитку системи допомоги та підтримки бездомних. У ньому передбачено надання широкого спектра соціальних послуг у тимчасових притулках для дорослих; такі організації можуть працювати як осередки нічного або тимчасового проживання громадян без визначеного місця проживання [12]. Тому набувають особливої актуальності вивчення існуючих послуг, створення ефективних моделей діяльності подібних організацій, розробка навчальних програм для соціальних працівників, що працюють з бездомними, створення мережі обміну досвідом професіоналів та проведення досліджень.

Такий підхід сприятиме як задоволенню потреб клієнтів і запобіганню їх виключення з суспільства, так і зменшенню соціальної напруги. Але разом з цим, плануючи роботу, не слід забувати про необхідність внесення змін до формування та розвитку житлової політики, створення профілактичних програм запобігання бездомності, об'єднання зусиль різних організацій та координацію їх роботи.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.