Економічний цикл та його фази.

Тема 10. ЦИКЛІЧНІ КОЛИВАННЯ І КРИЗИ В ЕКОНОМІЦІ

1. Циклічність економічного розвитку.

2. Економічний цикл та його фази.

3.Економічна криза: суть та причини.

4. Структурні кризи в економіці.

Циклічність економічного розвитку

Економічний розвиток –це процес переходу країни від одного стану економіки до іншого, досконалішого — тобто якісно нового на основі відповідних структурних та інституціональних зрушень. Комплексно це проявляється в якісному вдосконаленні всієї економічної системи.

Функціонування ринкової економіки, як будь-якої економічної системи, не є рівномірним і безперервним. Економічне зростання час від часу чергується з процесами застою та спаду обсягів виробництва, тобто зниженням усієї економічної (ділової) активності. Такі періодичні коливання свідчать про циклічний характер економічного розвитку. Циклічність– це об’єктивна форма розвитку національної економіки і світового господарства як єдиного цілого. Оскільки характерна риса циклічності — рух економіки не по колу, а по спіралі, то вона є формою прогресивного її розвитку.

Циклічність можна розглядати як один із способів саморегулювання ринкової економіки. Оскільки характерна риса циклічності - рух не по колу, а по спіралі, вона є формою прогресивного розвитку.

Економічний цикл та його фази.

У чому ж причина циклічного розвитку економіки? Перші пояснення економічних циклів було зроблено в межах неокласичного напряму політичної економії, оскільки циклічний характер виробництва вперше виявився на початку XIX ст. (економічна криза 1825 року). Характерною рисою цих концепцій було намагання трактувати кризи як випадкове явище, спричинене порушеннями попиту і пропозиції. Першу спробу пояснити циклічний характер капіталістичного виробництва зробив англійський економіст В. С. Джевонс (1835-1882). Він пов’язав економічний цикл з 11- 12-річним циклом сонячної активності, що спричиняє коливання врожайності сільськогосподарської продукції, а це, у свою чергу, впливає на циклічність промислового виробництва. Американський економіст Г. Мур у праці "Економічні цикли, закони і причини їх виникнення" (1914) пов’язав циклічність з дією атмосферних факторів, що впливають на врожайність.

Інші представники економічної теорії пояснюють циклічний розвиток окремими специфічними явищами, які порушують економічну рівновагу - між виробництвом і споживанням, попитом і пропозицією, заощадженнями і інвестиціями, доходом виробленим і спожитим (С. Сисмонді, Т. Мальтус, Дж. Гібсон, А. Афтальон, Дж. М. Кейнс та інші).

Економічний цикл - це послідовність піднесень і спадів ділової економічної активності протягом декількох років або століть.

Класифікація економічних циклів за тривалістю:

Короткі(2 - 3 роки); Середні (близько 10 років); Довгі(40-60 років)

Економічний цикл(у класичному трактуванні) включає такіфази: кризу, депресію, пожвавлення та піднесення, яке знаходить остаточне відображення у новій кризі.

Фази економічного циклу

Головне значення має фаза кризи, яка починає і завершує цикл.

> Криза – це різке порушення існуючої економічної рівноваги внаслідок диспропорцій у процесі відтворення, що різко зростають.

> Депресія – це фаза циклу, яка виявляється в застої виробництва.

> Пожвавлення – це фаза відновлення, яка розпочинається з незначного зростання обсягу виробництва (у відповідь на зростання попиту) і помітного скорочення безробіття.

> Піднесення (зростання) – це така фаза циклу, коли обсяг виробництва перевищує обсяг попереднього циклу і зростає високими темпами.

Основні ознаки фаз економічного циклу

Згідно сучасної економічної теорії визначаються дві фази економічного циклу: рецесія (включає кризу та депресію) та піднесення (пожвавлення і бум).

Рецесія – фаза економічного циклу між найвищою (бум) та найнижчою її точками, якій властивий спад виробництва.

Піднесення – фаза між найнижчою та найвищою точками циклу. Практично всі галузі економіки схильні до економічних коливань. Найважливішу роль у антициклічному регулюванні відіграє держава. Держава страхує і гарантує отримання кредитів на житлове будівництво, регулює терміни погашення кредитів, розмір відсотка, тощо, проведення політики прискореної амортизації, надання податкових знижок при встановленні нового устаткування, зниження податків на прибутки корпорацій та ін.

Антициклічне регулювання економікою — свідомі і цілеспрямовані дії держави, а частково могутніх корпорацій І наднаціональних органів на регулювання циклічних коливань з метою зменшення глибини циклічних криз, стабілізації ринкової кон'юнктури і темпів економічного зростання.

Регулювання здійснюється економічними, правовими та адміністративними методами (зміна патентного законодавства, амортизаційних правил, прийняття законів про податки тощо).

Державне антикризове регулювання спрямоване на згладжування коливань в економіці. Виділяють два основні типи заходів держави, спрямованих на подолання циклічних коливань, а саме: політику стримування та політику експансії.

Політика стримування – це заходи держави, спрямовані на обмеження сукупного попиту. Вони застосовуються у тому разі, коли економіка перебуває у фазі піднесення.

Політика експансії– це заходи держави, спрямовані на розширення сукупного попиту, які використовуються тоді, коли економіка перебуває у фазі спаду.

Важелі державного антициклічного регулювання

1. заходи грошово-кредитної політики, спрямовані на стимулювання попиту на товари та послуги (зниження процентної ставки, зниження норми обов’язкових банківських резервів тощо)

2. заходи, спрямовані на пожвавлення інвестиційної активності (стимулювання житлового будівництва, проведення політики прискореної амортизації, надання різноманітних пільг при встановленні нового устаткування та ін.)

3. заходи бюджетно-податкової політики (зниження ставок податків на прибутки підприємств і доходи громадян, збільшення частки державних витрат з метою стимулювання інвестиційної активності тощо)

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.038 сек.