Власність, її сутність, форми та її місце в економічній системі.

Основу економічної системи повинні становити відносини власності. Вони завжди були тим стрижнем у суспільстві, навколо якого формувались і розвивались всі інші суспільні відносини.

Спочатку власність розглядалась як відношення людини до речі, тобто як фізична наявність цієї речі у людини і можливість її використання. Однак із розвитком суспільства та накопиченням наукових знань уявлення про власність змінювалось, ставало змістовнішим.

Речі самі по собі не власність, так само як золото чи срібло за своєю природою не є грошима. Вони перетворилися в гроші лише за певних економічних відносин.

Це стосується і власності. Головною її характеристикою є не річ і не відношення людей до речей, а те, ким і як привласнюється річ, як таке привласнення зачіпає інтереси інших людей. Певна річ стає власністю, тобто економічною категорією, лише тоді, коли з приводу її привласнення люди вступають між собою в певні економічні відносини. Відповідно, власність виражає відносини між людьми з приводу привласнення речей.

Інакше кажучи, соціально-економічна сутність власності розкривається і реалізується не в системі зв'язків "людина - річ", а в площині взаємодії "людина - людина" з приводу привласнення об'єктів власності.

Привласнення- процес, що виникає у результаті поєднання об'єкта і суб'єкта привласнення, тобто це конкретно-суспільний спосіб оволодіння річчю. Воно означає відношення суб'єкта до певних речей як до власних. Привласнення формує і виражає конкретну рису тієї або іншої форми власності та її видів.

Головним об'єктом привласнення в економічній системі, який визначає її соціально-економічну форму, цілі й інтереси є привласнення засобів виробництва і його результатів.

Власність- це сукупність відносин між суб'єктами господарювання з приводу привласнення засобів виробництва та його результатів.

Об'єктамивласності є речі, які присвоюються, тобто всі елементи суспільного багатства, результати та фактори виробництва. Суб'єктами власності можуть бути окремі особи (громадяни), колективи, організації, фірми, асоціації, держава.

Відносини власності утворюють певну систему, що містить у собі 3 види відносин:

- відносини з приводу привласнення об'єктів власності;

- відносини з приводу економічних форм реалізації об'єктів власності (тобто одержання від них доходу);

- відносини з приводу господарського використання об'єктів власності.

Таким чином, відносини власності - це певна система відносин з приводу володіння, розпорядження, користування, привласнення і споживання людьми як засобів виробництва, так і результатів праці.

Розрізняють економічне та юридичне поняття власності. З економічної точки зору власність відображає відносини між людьми з приводу присвоєння засобів виробництва та виготовленої продукції, а також спосіб поєднання робочої сили із засобами виробництва.

З юридичної точки зору власність є виявом волі певного суб’єкта і правове оформлення цієї волі в юридичних актах, у праві власності.

Право власності - це сукупність узаконених державою прав та норм економічних взаємовідносин фізичних і юридичних осіб, які складаються між ними з приводу привласнення й використання об'єктів власності.

Завдяки цьому економічні відносини власності набувають характеру правовідносин, тобто відносин, учасники яких виступають як носії певних юридичних прав і обов'язків.

Повна реалізація прав власності можлива лише за наявності і взаємозв'язку відносин володіння, користування й розпорядження. Суб'єкти, які тимчасово отримують право на володіння і користування чужою власністю (наприклад, орендар) без права на розпорядження, не є повними власниками.

Володіння – це початкова форма власності, що виражає відносини, пов’язані із наявністю у певного суб’єкта об’єктів власності із необмеженим строком їх використання.

Розпорядження – це передача іншим особам права здійснювати певні дії стосовно об'єктів власності, приймати певні рішення щодо управління ними, обміну, дарування і т.д.

Користування – означає право використовувати певні блага для виробничих та особистих цілей. Це право надається, як правило, на визначений термін та за певну плату.

Власність як економічна категорія виражає відносини між людьми з приводу привласнення об'єктів власності й перш за все засобів виробництва та його результатів.

Власність як юридична категорія відображає законодавче закріплення економічних відносин між фізичними і юридичними особами з приводу володіння, користування й розпорядження об'єктами власності через систему юридичних законів і норм.

Найскладнішою проблемою економічної науки є проблема форм власності. Існують два підходи до класифікації форм власності: вертикально-історичний і горизонтально-структурний.

Вертикально-історичний, підхід визначає історичні форми власності, які зароджуються у процесі тривалої еволюції суспільства, і зміни однієї форми власності іншою.

Дляпервіснообщинної формивласності характерні однакові права всіх членів общини на панівний об'єкт власності - землю, а також на засоби праці й результати виробництва.

Рабовласницькаформа власності характеризується абсолютною концентрацією прав власності рабовласника на засоби виробництва, результати праці й на працівника (раба).

Феодальнавласність передбачає абсолютні права власності феодала на землю й обмежені права на працівника (селянина-кріпака).

Капіталістичнавласність характеризується зосередженням прав власності підприємця на засоби та результати праці і відсутністю власності на найманого робітника, який має особисту свободу.

Горизонтально-структурний підхід визначає класифікацію економічних форм власності. Існує два типи власності: приватна і суспільна

Суспільна власність означає спільне привласнення засобів виробництва і його результатів. Основною формою індивідуального привласнення стає розподіл доходу, а мірою його розподілу - праця

Змішана форма власності поєднує різні форми власності -приватну, державну, колективну, кооперативну та інші, в тому числі й власність іноземних громадян.

Цивільним кодексом України визначенотри форми власності: державна - У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна;

Комунальна - У комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді;

Приватна - Суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.

Розрізняють також два типи власності: трудовий та нетрудовий.

До першого типу належить власність, отримана в результаті, привласнення чинників та результатів, створених працею самого виробника. Коли ж відбувається привласнення результатів чужої праці, то має місце нетрудовий тип власності.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.