Типи ринкових структур, їх суть та ознаки

Залежно від умов перебігу конкурентної взаємодії виникають досить стабільні утворення, що відрізняються одне від одного кількістю і розмірами учасників, характером продукції, що випускається, умовами виходу на ринок. Ці утворення називаються ринковими структурами» Найтиповіші та розповсюджені серед них: досконала конкуренція, монополія, олігополія, монополістична конкуренція.

Найбільший внесок у теорію ринкових структур зробили представники неокласичного напряму. Використавши інструментарій мікроекономіки, дисертант дослідив моделі досконалої конкуренції та чистої монополії, які є базовими у вивченні реальних ринків – олігополії, монополістичної конкуренції та природної монополії.

Досконала конкуренція — ринок, на якому численні виробники, що вільно входять до ринку й залишають його, пропонують численним покупцям будь-який стандартний продукт. Кожний виробник, будучи дуже малою часткою в загальному випуску, не має можливості впливати на ціну, а лише пристосовується до ціни, встановленої ринком.

Монополія — ринок, на якому один виробник протистоїть численним покупцям. Монопольний виробник перешкоджає появі на ринку нових конкурентів і здійснює значний контроль над цінами.

Олігополія— характеризується невеликою кількістю великих фірм, що продають однорідну продукцію численним покупцям. Такі фірми мають можливість погоджувати виробничу та комерційну політику, контролювати ринок і перешкоджати проникненню на нього нових фірм.

Монополістична конкуренція — припускає велику кількість продавців, що пропонують численним покупцям різнорідну продукцію. Вхід на такий ринок є відносно нескладним, але кожна фірма має знайти свою «нішу», закріпити за собою групу покупців методами нецінової конкуренції (реклама, імідж фірми, торгова марка і ін.).

У наведеній класифікації існують два типи ринкових структур. Один — досконала конкуренція і чиста монополія — становить скоріше ідеальні моделі, ніж реальні ринкові ситуації. Важко уявити в реальному житті абсолютно ідентичний продукт, що випускається численними фірмами, або зовсім безперешкодний вихід на ринок. Так само практично не реальна ситуація випуску абсолютно унікального продукту, що не має замінників, та цілком виключає можливих конкурентів. Конструювання і вивчення таких моделей необхідно, оскільки дає можливість зрозуміти принципи роботи ринкового механізму, не перекручені складністю та специфічністю конкретних ситуацій. Вони є своєрідним стандартом, з яким можна порівнювати інші моделі й форми ринкових відносин, що реально складаються.

Другий тип — олігополія і монополістична конкуренція — описує реальніші структури, що зустрічаються в повсякденній практиці. Для таких структур значно важче сконструювати формальну модель, що відбивала б принципи їхнього функціонування.

Ідеальні та реальні ринкові структури відіграють різну роль в економічній теорії. Ідеальні типи (досконала конкуренція і монополія) володіють тією перевагою, що дозволяють чітко визначити систему обмежень, з якими зустрічається фірма на шляху максимізації прибутку. Виходячи з цих обмежень, можна побудувати точні моделі, які дозволятимуть продемонструвати усю сукупність альтернатив відносно обсягу випуску продукції до рівня цін, а також визначити оптимальний варіант вибору. Часто-густо ці моделі надають можливість зрозуміти функціонування таких ринків, які в дійсності далеко не повністю відповідають критеріям якоїсь однієї ринкової структури.

На відміну від досконалої конкуренції та монополії, олігополія і монополістична конкуренція значно ліпше описують ширший діапазон реально існуючих ринків. Справа в тому, що реальні ринкові структури характеризують сукупність обмежень для фірм у довготривалих термінах. Наприклад, в умовах олігополії та монополістичної конкуренції зміни в якості продукції повинні братися до уваги в тій же мірі, що й зміни в її кількості. Крім того, необхідно брати до уваги як вплив на попит ділових рішень конкурентів, так і вибір споживачів. Впровадження великої кількості змінних в аналіз прийняття рішень ускладнює процес побудови точних моделей.

Тому, вивчаючи олігополію або монополістичну конкуренцію, ми часто більше дізнаємось про функціонування цих ринків за допомогою моделей досконалої конкуренції і монополії, ніж на основі більш складного опису обмежень, з якими зустрічається фірма на таких ринках.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.