Поняття та види суб'єктів господарювання.

Самостійна робота

1. Фізичні особи-підприємці як суб'єкти господарювання.

2. Обмеження фізичних осіб у праві на заняття підприємницькою діяльністю.

Література:

1. Господарський Кодекс України. ст.ст. 58-63, ст. 128

2. Цивільний Кодекс України.

3. Закону України «Про господарські товариства»

4. Булгакова І.В. Господарське право України. - К., 2006.

5. Вінник О.М. Господарське право. - К., 2005. с.74-85

6. Мельник О. О. Господарське право. - К., 2005.с. 46-57

7. Щербина В.С. Господарське право: Підручник. – 2-е вид., перероб. і доп. - К.: Юрінком Інтер, 2005. – 592 с. 84-100

Суб’єктами господарювання в Україні є учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна. Відповідно до законодавства вони підлягають державній реєстрації як юридична особа або як фізична особа – підприємець.

Частина 2 статті 58 Господарського кодексу України зазначає, що відкриття суб’єктом господарювання філій (відділень), представництв без створення юридичної особи не потребує їх державної реєстрації. Відомості про відокремлені підрозділи суб’єктів господарювання залучаються до її реєстраційної справи та включаються до Єдиного державного реєстру в порядку, визначеному законом.

Серед самостійних суб’єктів господарювання варто виділити підприємство, яке створене компетентним органом державної влади, або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому Господарським кодексом.

В Україні, залежно від форм власності, розрізняють підприємства таких видів:

- приватне підприємство (діє на основі приватної власності громадян чи суб’єкта господарювання (юридичної особи);

- колективне підприємство (діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);

- комунальне підприємство (що діє на основі комунальної власності територіальної громади);

- державне підприємство, (діє на основі державної власності);

- підприємство, засноване на змішаній формі власності (створюється на основі об’єднання майна різних форм власності).

Крім цього, законодавством України передбачена можливість створення підприємства з іноземними інвестиціями. Так, підприємством з іноземними інвестиціями визнається підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному фонді якого, за його наявності, становить щонайменш 10%. Підприємство набирає статусу підприємства з іноземними інвестиціями від дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс. У випадку якщо іноземна інвестиція с статутному фонді становить 100%, то таке підприємство визнається іноземним.

Відповідно до частини 3 статті 63 Господарського кодексу України залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду підприємства поділяються на унітарні та корпоративні.

Відповідно до законодавства уніта́рне підприє́мство — підприємство, що створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об’єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

Корпоративне підприємство, згідно з Кодексом, утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об’єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Крім цього, Господарський кодекс поділяє підприємства залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік. можуть бути віднесені до малих, середніх або великих підприємств.

Малими підприємствами є підприємства у яких середньооблікова чисельність працюючих за рік становить не більше 50 чоловік та обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік не перевищує суми еквівалентної 70 млн. грн.

Середні підприємства – середньооблікова чисельність працюючих за рік становить від 51 до 249 чоловік та обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік більше 70 млн. грн. і менше 100 млн. грн.

Великі підприємства – середньооблікова чисельність працюючих за рік більше 250 чоловік та обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму еквівалентну 100 млн. грн.

Крім того, в Україні діють господарські товариства, якими відповідно до статті 1 Закону України «Про господарські товариства» визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об’єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. Господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

До господарських товариств належать:

акціонерні товариства,

товариства з обмеженою відповідальністю,

товариства з додатковою відповідальністю,

повні товариства,

командитні товариства.

Акціонерне товариство – господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний (складений) капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Товариством з додатковою відповідальністю визнається товариство, статутний (складений) капітал якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів.

Повним визнається таке товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном.

Командитним товариством визнається товариство, в якому разом з одним або більше учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном, є один або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства (вкладників), та які не беруть участі в діяльності товариства.

Ще одним суб’єктом господарювання відповідно до законів України визнається громадянин у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи. Відповідно до частини 3 статті 128 Господарського кодексу України громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність: безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється; із залученням або без залучення найманої праці; самостійно або спільно з іншими особами. Громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов’язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення. Фізична особа набуває статусу суб’єкта підприємницької діяльності за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Громадянин здійснює управління заснованим ним приватним підприємством безпосередньо або через керівника, який наймається за контрактом.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 1.3. Загальна характеристика суб'єктів господарювання	\|	Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.