Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Значення і завдання обліку та аналізу в управлінні прибутком підприємства

У сучасних умовах господарювання, коли дані бухгалтерського обліку являються по суті, єдиним достовірним джерелом інформації, роль обліку в управлінні суб’єктами господарювання суттєво підвищується. Цьому сприяла реалізація у вітчизняну облікову практику «Програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів» (28 жовтня 1998р.) розв’язання проблеми поділу бухгалтерського обліку на фінансовий та управлінський, а також різке посилення значущості системи управлінського обліку. Можна по-різному відноситися до ідеї представників англо-американської школи поділу бухгалтерського обліку на фінансовий та управлінський, але з позиції посилення ролі бухгалтерів в управлінській ієрархії, їх реальної участі у прийнятті управлінських рішень, а також розвитку і удосконалення професійного і загальнокультурного іміджу бухгалтерських кадрів такий підхід до розвитку теорії і практики обліку є доцільним і його слід оцінити позитивно.

Вивчення зарубіжного досвіду організації бухгалтерського обліку дає можливість отримати уявлення про те, яким складним аналітичним апаратом повинен володіти сучасний бухгалтер, здійснюючи обробку облікової інформації з метою прийняття виваження управлінських рішень, а саме: кореляційно-регресійний аналіз, методи обробки динамічних рядів, варіаційний аналіз, імовірні оцінки та інші.

Крім того, впровадження комп’ютерних технологій в процес обробки економічної інформації створює умови для активізації інтелектуальної діяльності бухгалтерів, зокрема, з оптимізації управлінських рішень. Не випадково, передовий досвід зарубіжних країн з розвинутою ринковою економікою свідчить, що однією з основних функцій бухгалтера є складання прогнозної звітності, як основи для наступних практичних дій. Це вимагає від бухгалтера виконання значної кількості аналітичних розрахунків у режимі імітаційного моделювання, коли, використовуючи значення різноманітних факторів, намагаються досягти найбільш оптимального їх поєднання з метою досягнення більш високих фінансових результатів, підвищення ефективності господарювання.

Інформаційні потоки, які мають відношення до конкретного суб’єкта господарювання, досить різноманітні. Проте, значна їх частина формується в системі бухгалтерського обліку. До елементів даної системи бухгалтерського обліку, як єдиного систематизованого інформаційного ресурсу відносяться: первинні і зведені бухгалтерські документи, облікові регістри, внутрішня звітність, фінансова звітність. Значущість окремих елементів цього блоку інформаційної бази в управлінській ієрархії споживчої кооперації неоднакова. Так, на рівні підприємств і споживчих спілок основним джерелом інформаційного забезпечення управлінських рішень є фінансова звітність. З позиції фінансових аналітиків фінансова звітність, зважаючи на регламентацію її змісту, порядку складання та подання, має безумовний пріоритет. Дослідження свідчать, що контрольне і аналітичне значення фінансової звітності суттєво підвищиться за умови, що у формах внутрішньовідомчої звітності Звіт № 1-ФП про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід), Звіт № 2-ФП про витрати, пов’язані з реалізацією та управлінням у галузях діяльності та Звіт № 3-ФП про фінансові результати ринків споживчої кооперації знайде відображення інформація про фактичні доходи, витрати та фінансові результати не тільки за звітний, а і за попередній період, а також у порівнянні з відповідними показниками фінансового плану. Це дасть змогу постійно здійснювати дієвий контроль за доходами, витратами і фінансовими результатами, що сприятиме підвищенню його ролі у виявленні непродуктивних витрат, вишукуванні резервів подальшого зниження витрат та підвищення доходності, прибутковості суб’єктів господарювання. Посиленню ролі обліку в управлінні прибутком сприятиме подання інформації про доходи, витрати, фінансові результати звітних сегментів в Додатку до приміток до річної фінансової звітності «Інформація за сегментами» – форма №6.

На думку Мельник С. І. у низових ланках споживчої кооперації (споживчих товариствах, підприємствах та їх госпрозрахункових відокремлених підрозділах) прийняття управлінських рішень базується на інформації, що міститься в первинних та зведених бухгалтерських документах, облікових регістрах, а також фінансовій та внутрішній звітності. При цьому слід зазначити, що створення госпрозрахункових відокремлених підрозділів в системі споживчої кооперації в значній мірі сприяло підвищенню аналітичності, оперативності облікової інформації, посиленню її контрольних функцій та дієвості управлінських рішень, що приймаються в процесі їх функціонування. Виявлення доходів, витрат та фінансових результатів, що знаходяться в сфері відповідальності госпрозрахункових відокремлених підрозділів,створює можливості для підвищення ефективності управління ними, посилення дієвості контролю за доходами, витратами та формуванням прибутку, як з боку працівників апарату управління, так і керівників торговельних підприємств, їх структурних підрозділів, трудових колективів, а також окремих матеріально-відповідальних осіб. З метою найбільш повного та раціонального використання облікової інформації в управлінні прибутком доцільно в посадових характеристиках працівників передбачити контрольні функції, які вони повинні виконувати на кожному робочому місці [52].

Прибуток формується на макрорівні, і на нього, як на фінансовий показник роботи підприємства, що відображається в бухгалтерському обліку і офіційній звітності, впливає встановлений державою порядок формування витрат на виробництво продукції ( робіт, послуг ); обчислення і калькулювання собівартості продукції ( робіт, послуг ); визначення прибутку і витрат від інших видів діяльності; розрахунок загального ( валового ) прибутку.

Отже на формування абсолютного розміру прибутку впливають:

- результати фінансово-господарської діяльності підприємства;

- сфера діяльності;

- напрям економічної діяльності;

- установлені законодавством умови обліку фінансових результатів.

Прибуток пояснюється і тим що він є джерелом нарощування власного капіталу підприємства, виплат дивідендів акціонерам ( пайовикам ), створення фондів підприємства за його рішенням тощо. За величиною прибутку підприємства та ефективністю використання визначається його рейтинг. Разом з тим прибуток є інструментом управління діяльністю підприємства. На основі аналізу прибутковості приймаються управлінські фінансові рішення, спрямовані на підвищення ефективності функцій, що виконує прибуток – оціночної, розподільчої, стимулюючої.

Оціночна функція характеризує ефект господарської діяльності підприємства. Реалізація у повному обсязі можлива тільки за умов ринкової економіки.

Зміст розподільчої функції полягає в тому, що прибуток використовується як інструмент розподілу чистого доходу суспільства.

Виконання стимулюючої функції визначається тим, що прибуток є джерелом формування різних фондів стимулювання ( фонд накопичення, фонд виробничого і соціального розвитку, фонд виплати дивідендів, фонд споживання та ін.).

Прибуток є якісним показником, оскільки його величина відображає зміну доходів підприємства, суму витрат, рівень використання ресурсів, пов’язаних з його діяльністю. Отже, прибуток синтезує усі сторони діяльності підприємства та відображує її ефективність.

У зростанні прибутку зацікавлені як підприємство, так і держава. Розмір прибутку залежить не тільки від ефективності діяльності підприємства, а й від чинників макроекономічного характеру.

З метою підвищення ефективності управління прибутковістю підприємству, щоб бути конкурентно спроможним, необхідно систематично здійснювати аналіз формування, розподілу та використання прибутку. Результати аналізу фінансових результатів мають важливе значення не тільки для підприємства, а й для зовнішніх користувачів: фінансових органів, комерційних банків, податкових органів, акціонерів, власників, менеджерів тощо.

На думку Білик М.Д, як і будь-який напрям аналітичного дослідження, аналіз фінансових результатів підприємства має відповідати певним вимогам і ґрунтуватися на загальних принципах. До них відносять:

- державний підхід при оцінці економічних явищ, результатів господарювання;

- науковий характер, тобто він має базуватися на положеннях діалектичної теорії пізнання, враховувати вимоги економічних законів розвитку виробництва, використовувати досягнення науково-технічного прогресу і наукового досвіду, новітні методи економічних досліджень;

- комплексність аналізу, що потребує охоплення всіх ланок і всебічного вивчення причинних залежностей в економіці підприємства;

- системний підхід до аналізу, коли кожний об’єкт розглядається як складна динамічна система, що включає низку елементів, у певний спосіб пов’язаних між собою та зовнішнім середовищем;

- об’єктивність, конкретність, точність. Аналіз має ґрунтуватися на достовірній, перевіреній інформації, що реально відображує об’єктивну дійсність, а висновки його – бути обґрунтовані точними аналітичними розрахунками;

- дійовий характер, тобто активно впливати на процес виробництва і його результати, своєчасно виявляти прорахунки та використовувати результати аналізу для управління підприємством;

- плановий характер, систематичне проведення аналізу з розподілом зобов’язань щодо виконання щодо проведення аналітичної роботи між виконавцями і контролю за її проведенням;

- оперативний характер, вміння швидко і чітко проводити аналіз, приймати управлінські рішення та впроваджувати їх в життя;

- демократичний характер. Залучення до проведення аналізу широкого кола працівників підприємства забезпечує більш повне виявлення передового досвіду і використання і використання внутрішньогосподарських резервів;

- ефективність аналізу, тобто витрати на його проведення мають давати багатократний ефект.

До найважливіших завдань аналізу фінансових результатів відносимо такі:

- обґрунтування варіантів планового (прогнозного) обсягу та структури фінансових результатів;

- проведення систематичого контроль за формуванням фінансових результатів;

- здійснення загальної оцінки виконання плану прибутку і рентабельності та виявлення основних тенденцій їх динаміки;

- вивчення змін у джерелах і структурі формування фінансових результатів;

- кількісна оцінка впливу основних факторів на фінансові результати;

- виявлення резервів зростання прибутку і рентабельності та розробка заходів щодо їх мобілізації;

- оцінка раціональності розподілу і використання прибутку підприємства.

Джерелами аналітичної інформації є:

1. Фінансовий план, система бюджетів

2. Фінансова звітність підприємства

3. Статистична звітність підприємства.

4. Зведена таблиця основних показників.

5. Регістри аналітичного обліку

6. Дані бухгалтерського обліку – рахунки класу 7. Рахунок 79 «Фінансові результати та його субрахунки:

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи і витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності регламентуються:

П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”;

П(С)БО 15 “Дохід”;

П(С)БО 16 “Витрати”

Відповідно до НП(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” фінансова звітність підприємства формується з дотриманням певних принципів, якими слід керуватись при вимірюванні, оцінці та реєстрації господарських операцій і при відображенні їх результатів у фінансовій звітності.

Найбільш важливими принципами, яких повинні дотримуватись підприємства, для обліку доходів та витрат є:

– нарахування;

– відповідності доходів та витрат.

Відповідно до принципу нарахування доходи та витрати відображаються в обліку та звітності тоді, коли вони виникають, незалежно від часу надходження і сплати грошових коштів. Фінансові звіти, складені з дотриманням цього принципу, надають користувачам інформацію не тільки про операції, що вже відбулися (тобто були отримані або виплачені грошові кошти), але й про зобов’язання виплатити грошові кошти у майбутньому або про грошові кошти, які очікується отримати у майбутньому.

Принцип нарахування застосовується у поєднанні з принципом відповідності доходів та витрат. Згідно з принципом відповідності доходів та витрат, для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів.

Управління прибутком – складна багаторівнева система, яка включає як мінімум три підсистеми: формування, розподіл, використання. Слід відзначити і той факт, що прибуток, посідає одне з центральних місць у загальній системі вартісних інструментів управління економікою, оскільки усі вони прямо або опосередковано пов’язані з прибутком. Прибуток, як економічний показник, являє собою різницю між ціною реалізації та собівартістю продукції (товарів, послуг), між обсягом отриманої виручки та реалізації продукції.

Системний підхід до управління прибутком передбачає дослідження способів організації підсистем в єдине ціле і вплив процесів функціонування системи у цілому на окремі її ланки. Структурна схема управління прибутком підприємства представлена на рис. 1

Система управління прибутком

Концепції управління

Механізм управління

1.Мета управління 2.Завдання управління 3.Функціїї управління 4.Принципи управління

1.Забезпечення (організаційне, інформаційне); 2.Системи і методи аналізу прибутку; 3.Системи і методи планування прибутку 4.Системи і методи внутрішнього контролю; 5.Державне регулювання прибутку.

Організація управління

Обєкт формування: 1. формування прибутку: - Прибуток від операційної діяльності; - прибуток від інвестиційної діяльності; - прибуток від фінансової діяльності; 2. розподіл і використання прибутку: - сплата податкових зобов’язань з прибутку; - визначення пропорцій прибутку на частини, що капіталізуються та споживаються. Субєкт управління: 1.Фінансові менеджери. 2.Власники підприємства. 3.Фінансові податкові органи.

Рисунок 1.2 Структурна схема системи управління прибутком підприємства

Залежно від формування та розподілу вирізняють кілька видів прибутку. Насамперед розрізняють загальний прибуток і прибуток після оподаткування. Загальний прибуток – це весь прибуток підприємства, одержаний від усіх видів діяльності, до його оподаткування та розподілу. Прибуток після оподаткування, тобто прибуток, що реально надодить у розпорядження підприємства, має поширену в українській літературі та практиці назву – чистий прибуток.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.