• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Сутність управлінських рішень та їх класифікація. Умови та моделі прийняття управлінських рішень

Результатом конкретної управлінської діяльності менеджменту є управлінське рішення. Вироблення і прийняття рішень – творчий процес менеджера будь-якого рівня [1, с. 142-151]; [3, с. 299-359]; [6, с. 123-131]; [9, с.193-214]; [10, с. 219-245]; [12, с. 70-71]; [13, с. 113-133]; [15, с. 199-209].

Управлінське рішення – вибір, який повинен зробити керівник, щоб забезпечити рух організації до поставлених цілей.

Управлінські рішення класифікують за:

- новизною (запрограмовані, незапрограмовані);

- підходом до прийняття (інтуїтивні, засновані на досвіді, раціональні);

- типом рішення (структуроване, погано структуроване);

- прогнозними властивостями (з відомим або ймовірним результатом) та ін.

Алгоритм прийняття управлінського рішення складається з наступних етапів [12, с. 71]:

1. Підготовка рішення:

виявлення і аналіз проблемної ситуації;

формування цілей;

оцінка часу і обмежень;

виявлення та розгляд альтернатив;

попередній розгляд можливих рішень.

2. Прийняття рішення:

оцінка альтернатив;

вибір і прийняття рішення.

3. Реалізація рішення:

визначення порядку, терміну і методів виконання рішення;

визначення виконавців, доведення до них рішення для виконання;

забезпечення виконавців ресурсами й повноваженнями;

організація контролю виконання рішення.

4. Аналіз ефективності рішення:

облік, контроль і аналіз показників виконання рішення;

визначення ефективності рішення.

Для прийняття ефективних рішень обробляється значний обсяг різноманітної інформації за допомогою відповідних методів і електронно-обчислювальної техніки.

Серед методів прийняття рішень слід виділити:

- методи, побудовані на науково-практичному підході;

- методи, засновані на практичному досвіді;

- методи, побудовані на інтуїції.

На сучасному рівні розвитку науки управління при прийнятті рішень широко використовують досягнення економіко-математичного моделювання.

Модель – спрощене й раціональне відображення об’єкта дослідження. Моделі можуть бути фізичними, аналоговими, математичними. Серед способів моделювання у прийнятті рішень використовують такі [10, с. 220-245]; [13, с. 121-132]:

1. Теорія ігор (моделює вплив рішення на конкурентів, партнерів, споживачів).

2. Управління запасами (логістика).

3. Імітаційне моделювання (прогноз розвитку ситуації).

4. Лінійне програмування (оптимальний розподіл ресурсів).

5. Економічний аналіз (методи оцінки витрат, структури собівартості продукції, доходів тощо).

6. Дерево рішень (схематичне відображення послідовних альтернативних варіантів рішень).

7. Експертний метод (залучення фахівців).

8. Мозкова атака [9, с.201] та ін.

При прийнятті управлінських рішень важливо враховувати фактор ризику. Ризик залежить від рівня визначеності, з якою прогнозують результат.

Рішення може прийматись в умовах:

- повної інформації, коли керівник точно знає результат кожного альтернативного варіанта вибору дій;

- неповної інформації (рішення приймається в умовах ризику, тому що існує імовірність понести витрати);

- повної невизначеності, коли неможливо оцінити імовірність потенційних результатів.

В умовах невизначеності корисно спробувати отримати додаткову інформацію, діяти відповідно до досвіду, інтуїції, зробити припущення про імовірність подій або використати економіко-математичний апарат [13, с. 125-128].

Питання для самоконтролю

1. Сутність управлінських рішень.

2. Алгоритм прийняття управлінських рішень.

3. Методи прийняття рішень.

Лекція 6. ЗАГАЛЬНІ ФУНКЦІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ. ПЛАНУВАННЯ

План

6.1 Сутність і зміст планування як функції менеджменту. Види планування та їх взаємозв’язок.

6.2 Моделі і етапи процесу планування. Бізнес-план організації

6.3 Класифікація цілей організації. Поточні і оперативні плани

6.1 Сутність і зміст планування як функції менеджменту. Види планування та їх взаємозв’язок

Під плануванням розуміють відносно відокремлений вид управлінської діяльності, який визначає перспективу й майбутній стан організації.

За допомогою планування керівники спрямовують зусилля всіх працівників підприємства на досягнення його цілей. При цьому планування є постійним, а не одноразовим процесом, хоч і є повторюваною дією.

Американський менеджмент виділяє два види планування:

· стратегічне, яке відповідає техніко-економічному в нашій економіці;

· планування реалізації стратегії, яке відповідає оперативно-календарному в нашій економіці [1, с. 37]; [6, с. 177-190]; [10, с. 255-305]; [12, с. 46-53]; [13, с. 158-186]; [15, с. 188-199, с. 228-249].

Стратегічне планування містить встановлення цілей організації, аналіз середовища та стану організації, оцінку стратегічних альтернатив та вибір стратегії. Планування реалізації стратегії є логічним продовженням стратегічного планування та спрямоване на розробку способів її реалізації.

Найбільш прикладне значення має схема процесу стратегічного планування.Кінцевим результатом стратегічного планування мають бути конкретні рішення й показники (рівень прибутків та витрат, обсяг реалізації тощо).

Стратегічне планування визначає те, чого й коли хоче досягнути організація. Існує необхідність планування реалізації стратегії, яке здійснюється з:

- використанням адміністративних важелів (тактики, процедур, правил, політики);

- допомогою економічних важелів (шляхом формування бюджету, застосування системи показників).

Процес стратегічного планування

Мескон, Альберт і Хедоурі запропонували таку схему процесу стратегічного планування:

-

-

-

-

-

-

-

-

Рисунок 6.1 – Процес стратегічного планування

Складено на основі [12, с. 46-53]; [13, с. 158-186]; [15, с. 188-199, с. 228-249]

6.2 Моделі і етапи процесу планування. Бізнес-план організації

Необхідність планування випливає з великих масштабів сучасного виробництва, його спеціалізації, кооперування [1, с. 37]; [6, с. 177-190]; [10, с. 255-305]; [12, с. 46-53]; [13, с. 158-186]; [15, с. 188-199, с. 228-249].

Етапами планування діяльності підприємства є розробка:

- стратегічного (довгострокового) плану;

- поточного (на поточний рік) плану;

- оперативного плану.

Планування розпочинається з розробки стратегії [12, с. 46-53]. Суть розробки й реалізації стратегії полягає в тому, щоб обрати правильний напрям розвитку серед різних альтернатив і спрямувати господарство обраним шляхом. Вибір стратегії дозволяє: встановити показники діяльності фірми на перспективу (довгострокову – до 10 років, середньострокову – до 5 років) і контролювати їх в оперативному режимі; бути готовим до раптових змін і криз; сприяти чіткій координації зусиль персоналу; аналізувати досягнення в конкурентній боротьбі.

Стратегія розробляється вищим керівництвом, але її реалізація передбачає участь всіх рівнів управління і виробництва. Стратегія повинна бути гнучкою, передбачати можливість її перегляду, модифікації, трансформації. У процесі розробки стратегії треба здійснити: оцінку потенціалу фірми, її можливості й ресурсів для досягнення загальних цілей; аналіз внутрішніх факторів, що забезпечують зростання і закріплення позицій фірми (технологічних, комерційних, соціальних; аналіз зовнішніх факторів; оцінку альтернативних напрямів діяльності фірми і вибір оптимальних варіантів для досягнення поставлених цілей (рентабельність, щорічний прибуток, впровадження нової продукції, зниження витрат виробництва тощо).

Залежно від пріоритетності цілей фірма визначає свої основні позиції на перспективу. Відомі різноманітні види стратегій [12, с. 46-53]; [15, с. 193-195], серед яких: продуктово-ринкова, конкурентна, стратегія нововведень, капіталовкладень та ін.

Після вибору загальної стратегії бізнесу настає фаза її реалізації – розробка планів та орієнтирів розвитку: тактики, політики, процедур і правил.

Тактикаявляє собою конкретні оперативні дії.

Політика– це загальні орієнтири для дій та прийняття рішень.

Процедурипередбачають дії, які повинні виконуватись у конкретних ситуаціях і в конкретні терміни.

Правилаточно вказують, що саме і як треба робити.

Для реалізації стратегічних планів для кожного проекту, підрозділу розробляються поточні й оперативні плани. Окремим пунктом у реалізації проектів виділяються бюджети (плани розподілу ресурсів організації).

Розробка плану складається з таких етапів:

· визначення переліку основних завдань (робіт, операцій), необхідних для досягнення поставлених цілей;

· визначення зв’язків і послідовності виконання окремих завдань (робіт, операцій);

· розрахунок необхідних трудових, матеріальних, фінансових, енергетичних ресурсів;

· оцінка часу виконання кожної операції, виду робіт, їх комплексу;

· розробка календарних лінійних або сіткових графіків виконання усього комплексу робіт (завдань);

· перевірка, коригування, оптимізація (за часом і ресурсами) плану-графіку.

Бюджет фірми – оперативний план у грошовому вимірі (грошових одиницях). Керівник фірми узгоджує бюджет (оперативний і фінансовий план) і несе відповідальність за його ефективне виконання [6, с. 177-190].

Для комерційного підприємства розробляють бізнес-план [1, с. 44-46]; [15, с. 228-249].

Бізнес-план– це комплексний план розвитку фірми, який разом із звітовими фінансовими документами є головним обгрунтуванням інвестицій. Бізнес-план розробляють на три-п’ять років. Він складається з таких розділів:

1. Титульний аркуш (назва, адреса фірми, засновники).

2. Вступна частина (основні положення і напрямок діяльності фірми).

3. Аналіз стану справ у галузі (потенційні конкуренти і споживачі продукції або послуг).

4. Суть проекту (характеристика продукції, послуг, відомості про персонал).

5. План виробничого процесу, характеристика виробничих приміщень, субпідрядних організацій.

6. План маркетингу (ціни, канали збуту, реклама).

7. Організаційний план (керівний склад, організаційна структура, партнери).

8. Оцінка ризику та страхування.

9. Юридичний план.

10. Фінансовий план.

11. План управління (характеристика функцій управління, стратегій, методів управління).

12. Додаток (копії ліцензій, контрактів, інших документів).

6.3 Класифікація цілей організації. Поточні і оперативні плани

Технологія управління підприємством (організацією) є безперервним, динамічним, послідовним, стійким, мінливим, цілеспрямованим процесом, який має циклічний характер. Вона формується завдяки безперервному перебігу функцій менеджменту, кожна з яких є складовою цього процесу.

На першому етапі функції доцільно класифікувати за ознакою місця в системі менеджменту, що дає змогу наголосити на домінуючій ролі специфічних (конкретних, часткових) функцій менеджменту і важливій ролі загальних (основних), а також виділити об'єднувальну функцію.

Загальні функції (планування, організування, мотивування, контролювання та регулювання) задіяні в усіх управлінських процесах; за допомогою конкретних функцій відбуваються конкретні управлінські процеси; об'єднувальна функція менеджменту – керівництво – пронизує всі управлінські процеси в організації.

Визначальну роль, однак, відіграють конкретні функції менеджменту, які реалізуються через загальні.

Конкретні функції менеджменту класифікують за:

- ознакою процесів управління – функції управління основним, допоміжним виробництвом, технічною підготовкою, матеріально-технічним забезпеченням, патентно-ліцензійною діяльністю, капітальним будівництвом, зовнішньоекономічною діяльністю тощо;

- ознакою об'єкту – функції управління підприємством, цехом, службою, відділом, дільницею, бригадою, проектною групою тощо;

- ознакою елементів виробничо-господарської діяльності – функція управління працею, предметами та знаряддями праці, інформацією тощо.

Узагальнену класифікацію функцій менеджменту подано на рис. 6.2.

Поточне і оперативне планування передбачає детальну розробку завдань і графіків їх виконання для кожного підрозділу (виконавця). Календарні плани, сіткові графіки розробляють на основі даних про наявність ресурсів (техніки, фінансів, матеріалів, фахівців-виконавців) з урахуванням терміну виконання робіт (завдань) відповідно до контрактів. Оперативні плани реалізуються через систему бюджетів або фінансових планів

Рисунок 6.2 – Класифікація функцій менеджменту у розрізі організації (підприємства)

Складено на основі [12, с. 46-53]; [13, с. 158-186]; [15, с. 188-199, с. 228-249]

Визначення цілей як функція менеджменту –виражання бажаного перспективного стану організації комплексом кількісних та якісних параметрів або вербально (словесно).

Приклад цілі – місія організації.

Кожна з функцій менеджменту є для організації життєво важливою, але планування забезпечує основу для інших функцій, і тому вважається головною серед них. Решта ж функцій орієнтовані на виконання оперативних, тактичних та стратегічних планів організації.

Місія –основна загальна мета підприємства, чітко сформульована причина його існування.

Цілі підприємстваконкретизуються його місією і формулюються на її підставі.

Цілі мають задовольнити такі вимоги:

- Конкретність, кількісна і якісна визначеність;

- Орієнтація у часі (строки);

- Досяжність (обґрунтованість).

Аналіз і оцінку зовнішнього середовищадля підприємств торгівлі та громадського харчування доцільно здійснювати за такими напрямами: економіка, політика, ринок, технологія, конкуренція, соціальна поведінка.

Дослідження сильних і слабких сторін підприємствадоцільно проводити за такими функціональними зонами підприємства: маркетинг, фінанси, основна діяльність, людські ресурси, культура підприємства.

Аналіз стратегічних альтернативпередбачає 4 стратегічні альтернативи: обмежене зростання (встановлення цілей від досягнутого із урахуванням інфляції), стратегія зростання (щорічне значне піднесення рівня довго- і короткострокових цілей над рівнем показників попереднього року), скорочення або стратегія останньої дії(передбачає ліквідацію, скорочення переорієнтацію), стратегія поєднання альтернатив(поєднують декілька варіантів для подальшої роботи).

Вибір стратегіїпісля всього вищезгаданого, враховуючи рівень ризику, реакцію власників і персоналу, фактор часу.

Реалізація стратегії –для практичної реалізації розробляють:тактику (це короткострокові плани, які конкретизують стратегію), правила і процедури, бюджети.

Оцінка стратегіїздійснюється порівнянням досягнутих результатів роботи підприємства з наміченими цілями.

Стратегічний план є основою для прийняття всіх управлінських рішень, надає підприємству визначеності, індивідуальності, вказує перспективу в господарській діяльності. Його слід розглядати як програму дій на тривалий період, не забуваючи при цьому про неминучість постійних коригувань. Отже, стратегічні плани мають бути гнучкими.

Поєднання обґрунтованого стратегічного плану і ефективних дій для здійснення його дає змогу підприємствам досягати високих кінцевих результатів у фінансового-господарській діяльності.

Оперативне планування – різновид управлінської діяльності, який полягає в реалізації комплексу заходів, пов’язаних із розробленням оперативного плану з метою реалізації обраної стратегії.

Рисунок 6.3 – Схематична модель оперативного планування

Складено на основі [1, с. 37]; [6, с. 177-190]; [10, с. 255-305]; [12, с. 46-53].

Питання для самоконтролю

1. Назвіть етапи планування програми організації.

2. Назвіть елементи організаційної структури.

3. Види повноважень та порядок їх делегування.

4. Вимоги до створення організаційних структур.

Переглядів: 331

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.