Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Поняття заходів з попередження насильства в сім’ї. Підстави та порядок вжиття заходів з попередження насильства в сім’ї.

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

ФАКУЛЬТЕТ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ ДЛЯ ПІДРОЗІДЛІВ МІЛІЦІЇ ГРОМАДСЬКОЇ БЕЗПЕКИ

Кафедра адміністративної діяльності ОВС та економічної безпеки

АДМІНІСТРАТИВНА ДІЯЛЬНІСТЬ ОВС

Лекція до теми

«ДІЯЛЬНІСТЬ МІЛІЦІЇ З ПРОТИДІЇ НАСИЛЬСТВУ У СІМ’Ї»

напрям підготовки6.030401 «Правознавство»

6.030402 «Правоохоронна діяльність»

факультет підготовки фахівців для підрозділів кримінальної міліції

факультет підготовки фахівців для підрозділів транспортної міліції

факультет підготовки фахівців для підрозділів міліції громадської безпеки

факультет підготовки фахівців для підрозділів слідства

Одеса – 2014

Лекція до теми «Діяльність міліції з протидії насильству у сім’ї» для курсантів денної форми навчання за напрямом підготовки 6.030401 «Правознавство», 6.030402 «Правоохоронна діяльність».

«___» ________ 201_ року - ____ с.

Розробник:начальник кафедри адміністративної діяльності ОВС та економічної безпеки, к.ю.н., доцент підполковник міліції Шелехов А.О.

доцент кафедри адміністративної діяльності ОВС та економічної безпеки, к.ю.н., капітан міліції Кубаєнко А.В.

доцент кафедри адміністративної діяльності ОВС та економічної безпеки, к.ю.н., підполковник міліції Корнієнко М.В.

Обговорено та схвалено на засіданні кафедри адміністративної діяльності ОВС та економічної безпеки

Протокол від «__» _____________ 201_ року № __

Обговорено та схвалено навчально-методичною радою Одеського державного університету внутрішніх справ.

Протокол від «__» _____________ 201_ року № __

План лекції

ВСТУП

1. Поняття заходів з попередження насильства в сім’ї. Підстави та порядок вжиття заходів з попередження насильства в сім’ї.

2. Спеціальні заходи з попередження насильства в сім’ї.

3. Відповідальність за вчинення насильства в сім’ї.

4. Загальні принципи втручання дільничних інспекторів міліції у сімейні конфлікти.

4.1. Дії дільничного інспектора міліції при розгляді заяв та повідомлень про вчинення насильства в сім’ї або реальну його загрозу.

4.2. Тактика дій дільничного інспектора міліції на місці вчинення насильства в сім’ї.

5. Здійснення дільничним інспектором міліції заходів з профілактики насильства в сім’ї.

ВИСНОВКИ

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Мета лекції: ознайомити курсантів з організацією діяльності міліції з протидії насильству у сім’ї.

Основні поняття: попередження насильства в сім’ї, заходи профілактики насильства в сім’ї, заходи з припинення насильства в сім’ї, профілактичний облік, корекційна програма.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141

2. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 року // Відомості Верховної Ради України. – 1984. – № 51. – Ст. 1122.

3. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 року // Відомості Верховної Ради. – 1991. – №4. – Ст. 20.

4. Про попередження насильства в сім'ї: Закон України від 15 листопада 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 10. - Ст.70

5. Про затвердження Інструкції про взаємодію органів виконавчої влади в роботі з дітьми, розлученими із сімʼєю, які не є громадянами України і звернулися до компетентних органів із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту: Наказ МВС України, Мінсоцполітики України, МОНмолодьспорт України, МОЗ України, Адміністрація Держкордонслужби від 07.07.2012 № 604/417/793/499/518 [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua

6. Про затвердження Інструкції про заходи по організації взаємодії закладів охорони здоров’я й органів внутрішніх справ щодо запобігання небезпечним діям з боку осіб, які страждають на тяжкі психічні розлади: Наказ МОЗ, МВС України від 19 грудня 2000 р. №346/877 - [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.nau.kiev.ua/nau10/ukr/show.php?uid=1028.82.0.

7. Про затвердження порядку розгляду заяв та повідомлень про вчинення насильства в сім’ї або реальну його загрозу: Постанова Кабінету Міністрів України від 26.04.2003 р. № 616. - [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua

8. Про затвердження Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України: наказ МВС України від 11 листопада 2010 року №550. - [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua

9. Адміністративна (поліцейська) діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина: Підручник. Видання друге / За загальною редакцією Коваленка В.В., Римаренка Ю.І. Олефіра В.І., / Константінов С.Ф., Кузьміних Г.Б. та ін. – К. : «Директ Лайн», 2012. – 816 с.

10. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ: Навчальний пособник / [Чернєй В.В., Константінов С.Ф., Братель С.Г. та ін.]; під заг. ред. Коваленка В.В. [5-те вид.]. – К.: ПП «Дірект Лайн», 2014. – 408 с.

11. Адміністративні проступки, підвідомчі міліції: кваліфікація, доказування, особливості провадження: [навчальний посібник. Видання третє] / [Чернєй В.В., Константінов С.Ф., Братель С.Г., Луговий І.О., Басс В.О., Білик В.М., Братков С.І. та ін.] К.: ПП «Дірект Лайн». – Київ. – 2014. – 256 с.

12. Кодекс України про адміністративні правопорушення. Науково-практичний коментар / Р.А. Калюжний, В.І.Олефір, С.Ф.Константінов та ін. – К. : ВАВ «Правова єдність», 2010 р. – 684 с.

13. Організація діяльності міліції громадської безпеки. Навчальний посібник. За загальною редакцією Олефіра В.І. Видання друге. – К.: ПП «Директ Лайн», 2012. – 184 с.

Теми рефератів:

1. Дії працівників міліції по прибутті на сімейно-побутовий конфлікт

2. Діяльність дільничних інспекторів міліції та КМСД з протидії з протидії насильству в сім’ї

3. Ознаки, за якими можна виявити насильство в сім’ї.

4. Техніки заспокоювання при втручанні в кризові ситуації

5. Особливості спілкування працівника міліції з жертвою насильства в сім’ї.

6. Зарубіжний досвід протидії насильству в сім’ї.

ВСТУП

Проблема насильства в сім’ї не є локальною, характерною виключно для України. Даній проблемі пріоритетну увагу приділяють уся світова спільнота та владні структури держав. Насильство в сім’ї, на думку громадськості, це “прихована епідемія світового масштабу”. Міжнародна спільнота усвідомлює всю гостроту та важливість проблеми насильства в сім’ї та намагається виробити єдину систему попередження такого насильства та захисту його жертв. Однією з найважливіших складових цієї системи є відповідне правове забезпечення.

Правові засади попередження насильства в сім’ї в Україні складаються з міжнародного та національного законодавства. Останнім часом міжнародна спільнота намагається дослідити проблему насильства в сім’ї та виробити ефективні засоби боротьби з нею.

Однією з найбільших проблем суспільства є запобігання насильства в сім'ї по відношенню до неповнолітніх. Та домашнє насильство існує у всіх без винятку соціальних групах, з ним стикаються незалежно від рівня доходів, освіти чи статусу в суспільстві.

Найбільш гостро проблема насильства в сім'ї постає серед неповнолітніх громадян. Це пов'язано здебільшого з вразливістю та необізнаністю дітей. Вразливість дітей до насильства пояснюється їх фізичною, психічною та соціальною незрілістю, а також залежним (підлеглим) становищем по відношенню до дорослих, незалежно від того, чи є це батьки, опікуни, вихователі, вчителі. Нерідко буває важко виявити, чи мало місце в ситуації насильства в сім'ї психологічне насильство, чи справа обмежувалася лише фізичним або економічним насильством. Тому створення індикаторів психологічного насильства в сім'ї щодо дітей і використання їх у практиці роботи співробітників правоохоронних органів та соціальних працівників є дуже важливим.

Законодавством України передбачено ряд заходів спеціального та соціального характеру, направлених для усунення причин і умов здійснення насильства, а також медико-санітарної реабілітації жертв насильства.

Досить багато людей, над якими чинять насильство, не наважуються йому протистояти. Тим часом законодавство гарантує кожній особистості широкі права та свободи й захист від їх порушення. Закон України «Про попередження насильства в сім'ї» передбачає і покарання осіб, які чинять насильство в сім'ї, і заходи щодо надання допомоги потерпілим.

Поняття заходів з попередження насильства в сім’ї. Підстави та порядок вжиття заходів з попередження насильства в сім’ї.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про попередження насильства в сім’ї”:

Попередження насильства в сім’ї – система соціальних і спеціальних заходів спрямованих на усунення причин і умов, які сприяють вчиненню насильства в сім’ї, припинення насильства в сім’ї, яке готується або вже почалося, притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні насильства в сім’ї, а також медико-соціальна реабілітація жертв насильства в сім’ї.

Попередження насильства в сім’ї забезпечується цілим комплексом загальносоціальних і спеціальних заходів.

Їх метою є:

- усунення причин і умов, які призводять до насильства в сім’ї, обмеження його поширеності;

- припинення такого насильства, надання соціальної підтримки жертвам насильства в сім’ї і забезпечення їх безпеки;

- зменшення негативного впливу насильства, яке має місце в сім’ї, на нормальний розвиток дітей;

- притягнення винних у вчиненні насильства в сім’ї до відповідальності, соціально-психологічну і медичну корекцію і підготовку до повернення сім’ю;

- контроль за поведінкою осіб, які реально можуть учинити у сім’ї насильство, і осіб, котрі визнані винними в сімейному насильстві.

Соціальна робота виступає одним з провідних засобів саме попередження насильства в сім’ї, але не обмежується нею, тому що забезпечується цілим комплексом загально соціальних і спеціальних заходів.

Щодо спеціальних заходів попередження насильства та його припинення, то вони є оперативними заходами, які мають за мету скоротити кількість проявів насильства в сім’ї, послабити сімейне неблагополуччя, не допустити вчинення будь-якого з проявів насильства.

Здійснюються спеціальні оперативні заходи передусім органами міліції, кримінальної міліції у справах дітей. На відміну від них заходи загальносоціального спрямування з попередження насильства трактуються в Законі широко і передбачають сукупність заходів держави, суспільства, органів місцевого самоврядування і суб’єктів надання соціальних послуг.

До загальносоціального попередження насильства в сім'ї відноситься вся сукупність заходів, спрямованих на:

- зміцнення сім’ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб;

- побудову сімейних відносин на паритетних засадах, почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки;

- утвердження почуття обов’язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім’ї;

- забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.

- завчасне виявлення сімей, в яких існує загроза виявлення насильства, відвернення чи обмеження причин та умов, що сприяють його скоєнню;

- забезпечення достатнього захисту від насильницьких посягань для кожного з членів сім’ї.

Загальносоціальне попередження здійснюється державою у вигляді діяльності її органів по контролю за додержанням прав і свобод особи.

Наприклад, однією з функцій прокуратури України є загальний нагляд за додержанням законодавства, у тому числі з попередження насильства в сім’ї.

Попередження насильства в сім’ї може здійснюватись і суспільством. Таким прикладом є діяльність громадських правозахисних організацій, політичних партій тощо.

Спеціальне попередження є загальною назвою сукупності різноманітних конкретних заходів одноразового чи тривалого характеру, що мають за мету:

- скоротити кількість проявів насильства в сім’ї;

- послабити сімейне неблагополуччя;

- не допустити вчинення фізичного, сексуального, психологічного і економічного насильства або припинити вже почате насильство.

Спеціальне попередження може виявлятися у винесенні захисного припису, поставленні особи на профілактичний облік, винесенні офіційного попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім’ї, направленні кривдника на проходження корекційної програми.

Варто, скориставшись термінами соціальної педагогіки та соціальної роботи, представити визначені вище компоненти соціальної роботи та складові загальносоціальних заходів з попередження насильства через поняття «первинна, вторинна та третинна профілактика насильства в сім’ї». Зазначимо, що згідно з чинним законодавством термін «попередження насильства» може розумітися як сукупність первинної, вторинної та третинної профілактики.

Первинна профілактика забезпечує попередження виникнення проблеми через формування належної громадської думки щодо небезпечності насильства як явища, поваги до прав людини, жінки, дитини й необхідності їх дотримання; важливості здорового способу життя і вміння будувати свої стосунки з оточуючими, починаючи з членів власних сімей, без застосування насильницьких методів.

Щодо останнього, то ефективними формами вважаються проведення інформаційних кампаній, організація центрів підтримки сім’ї, програм усвідомленого та відповідального батьківства, а також програм для підлітків, молоді, які допомагають сформувати навички самостійного життя, включаючи навички спілкування, вирішення конфліктних ситуацій, сприяють саморозвитку і побудові стратегії власного життя.

Вторинна профілактика передбачає існування спеціалізованих послуг не лише для сімей, які підпадають під визначення «опинилися у складних життєвих обставинах» (тобто мають проблеми, з якими не можуть справитися без сторонньої допомоги), але в яких існує ризик жорстокого поводження. При організації вторинної профілактики варто враховувати певні цільові групи (наприклад, діти, чиї батьки нехтують виконанням своїх обов’язків, вихованці шкіл-інтернатів та особи з їх числа; неповнолітні і незаможні молоді мами; чоловіки, які самі виховують дітей; тощо).

Третинна профілактика зорієнтована на надання послуг окремим особам чи сім’ям, які зазнали насильства чи знаходяться у ситуації його високого ризику, а також тим, хто підпадає під категорію «кривдників». Найчастіше третинна профілактика вимагає обов’язкових і примусових дій, здійснення яких передбачає втручання у сім’ю відповідних державних структур з метою припинення насильства та попередження його у перспективі.

З економічного боку, третинна профілактика є найдорожчою порівняно з первинною і вторинною, тому що в ній послуги у розрахунку на одну особу мають високу вартість і, незважаючи на це, не гарантують у подальшому викорінення проблеми. Третинна профілактика вимагає значних коштів на створення та утримання мережі спеціальних закладів соціального обслуговування (притулки, центри реабілітації, гуртожитки, кризові центри, центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім’ї тощо), на фінансову підтримку сімейних форм виховання та розміщення дитини (прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу, сім’ї опікунів та піклувальників), оплату праці і підвищення кваліфікації фахівців.

Існування цих закладів та програм є обов’язковим елементом.

З точки зору державної політики, кращими не лише з економічної точки зору, а й за загальними результатами є стратегії, що працюють на випередження проблеми. Саме це доводить міжнародний досвід. Первинна профілактика, інвестиції в освіту і культуру, забезпечують кращий результат і мають бути пріоритетними. Так, за підрахунками американських експертів, один долар інвестицій в освіту та культуру, дозволяє зберегти згодом п’ять доларів, які не треба вкладати в будівництво тюрем, лікарень, притулків, посилення поліції, дорогі за витратами ресурсів програми лікування від алко- та наркозалежності тощо.

Вищевикладене дозволяє сформувати декілька висновків, що мають значення для соціальної роботи, а саме:

• незважаючи на складність проблеми насильства, її можна передбачати і регулювати, зокрема, засобами соціальної роботи, таким чином сприяючи позитивним змінам макро- та мікрофакторів;

• основною ланкою, яка гарантує позитивні зрушення у вирішенні проблеми насильства, є зміни у світоглядних структурах окремих людей, груп населення і населення загалом, зокрема, зміни стереотипів стосовно ґендерних стосунків, прав дитини, цінностей людського життя, засобів вирішення конфліктних ситуацій та виховання;

• першочергового значення, таким чином, набуває первинна профілактика. Її ефективність забезпечується цілеспрямованими діями засобів масової інформації, закладів та установ культури, освіти і виховання, системи надання соціальних послуг, інституцій громадянського суспільства;

• з огляду на те, що абсолютну більшість серед жертв домашнього насильства складають жінки та діти, система вторинної і третинної профілактики має прагнути до задоволення їхніх актуальних потреб та враховувати особливості цих демографічних категорій;

• здійснення реабілітаційних і корекційних програм роботи з жертвами насильства та особливо з кривдниками, які є новими напрямами для вітчизняної практики, мають дістати обов’язкового розвитку.

Вони потребують підготовки фахівців високої кваліфікації, спеціалізованих служб, окрім центрів медико-соціальної реабілітації, які за Законом «Про попередження насильства в сім’ї» мають здійснювати цю діяльність;

• враховуючи поширеність проблеми насильства в українському суспільстві, першочергового значення набуває створення дієвої системи профілактики з усіма трьома компонентами. Потрібні виважена ефективна первинна профілактика, здійснення якої не обмежується тільки ресурсами суб’єктів надання соціальних послуг, та якісні й доступні послуги вторинної та третинної профілактики.

Спеціальні заходи залежно від моменту їх здійснення поділяються на заходи профілактики і заходи припинення.

Заходи профілактики насильства в сім’ї спрямовані на завчасне виявлення сімей, де існує загроза виникнення насильства, відвернення причин і умов, що сприяють його скоєнню, або обмеження їх впливу, а якщо можливо, то й їх усунення та створення достатнього захисту від насильницьких посягань для кожного члена сім’ї.

Заходи з припинення насильства в сім’ї – це оперативні заходи, спрямовані на фізичне переривання вже початого насильства.

Заходи припинення застосовуються в критичних ситуаціях, коли життю і здоров’ю жертви насильства в сім’ї загрожує небезпека. Здійснення цих заходів вимагає від представників уповноважених органів і установ з попередження насильства в сім’ї мати відповідну фізичну і психологічну підготовку та необхідні навички переривання такого насильства (тактика проведення діалогу з кривдником, надання первинної допомоги жертві насильства та ін.). Ці навички виробляються практикою і навчанням.

Принциповим моментом є те, що заходи з попередження насильства в сім’ї мають здійснюватись у всіх випадках, тобто коли діяння кривдника кваліфікується як адміністративне правопорушення чи як злочин.

Підставами для вжиття заходів з попередження насильства в сім’ї є:

1) заява про допомогу жертви насильства в сім’ї або члена сім’ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім’ї;

2) висловлене жертвою насильства в сім’ї або членом сім’ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім’ї, бажання на вжиття заходів з попередження насильства в сім’ї у разі, якщо повідомлення або заява надійшли не від нього особисто;

3) отримання повідомлення про вчинення насильства в сім’ї або реальної загрози його вчинення стосовно неповнолітнього чи недієздатного члена сім’ї;

4) отримання інформації про реальну загрозу вчинення насильства в сім’ї за інших обставин (публікації в засобах масової інформації, колективні звернення громадян, керівників організацій, підприємств, судів, навчальних закладів, органів громадського самоврядування та ін.). Необхідно пам’ятати, що отримання відповідної інформації від вказаних осіб може бути підставою для вжиття заходів з попередження насильства в сім’ї тільки за умови наявності згоди жертви насильства в сім’ї або особи, щодо якої існує реальна загроза його вчинення. Проте отримання такої згоди не є обов'язковим, якщо жертвою насильства є неповнолітня або недієздатна особа.

Заява та повідомлення про застосування насильства в сім'ї або реальної загрози його вчинення приймаються за місцем проживання постраждалого органами, зазначеними в пунктах 1 (спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань попередження насильства в сім'ї) та 2 (відповідні підрозділи органів внутрішніх справ) частини першої статті 3 цього Закону.

Орган, до якого надійшла заява або надійшло повідомлення про вчинення насильства в сім’ї або реальну загрозу його вчинення, розглядає заяву чи повідомлення та вживає в межах своїх повноважень передбачені законом заходи з попередження насильства в сім’ї.

Отже, держава зобов’язана захистити людину від насильства в сім’ї, не порушуючи при цьому її право на невтручання в особисте та сімейне життя. Виходячи з цих принципових положень, Закон України „Про попередження насильства в сім’ї” визначає підстави для вжиття заходів з попередження насильства в сім’ї, які вживаються лише за заявою про допомогу жертви насильства в сім’ї або члена сім’ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім’ї, або за умови висловленого ним бажання, якщо повідомлення або заява надійшли не від нього особисто.

Таким чином, втручання держави у сімейне життя відбувається виключно за ініціативою або бажанням особи, яка потребує допомоги та захисту з боку державних органів.

І лише у разі отримання повідомлення про застосування насильства в сім’ї або реальної загрози його вчинення стосовно неповнолітнього чи недієздатного члена сім’ї, заходи вживаються без згоди таких осіб. Держава приймає під свій захист осіб, рівень психічного чи фізичного розвитку яких не дозволяє у повній мірі усвідомлювати небезпеку, яка їм загрожує, і відповідним чином на неї реагувати.

Порядок розгляду заяв та повідомлень про вчинення насильства в сім’ї або реальну загрозу його вчинення затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2003 року № 616 (далі – Порядок).

Цей Порядок визначає механізм прийняття, обліку і розгляду заяв та повідомлень про вчинення насильства в сім’ї, реальну його загрозу (далі – заява) спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань попередження насильства в сім’ї, службою дільничних інспекторів міліції та кримінальною міліцією у справах дітей.

Прийняття, облік і розгляд заяв здійснюється за місцем проживання постраждалого від насильства в сім’ї або члена сім’ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства, Міністерством соціальної політики України (Мінсоцполітики), управлінням або відділом у справах сім’ї та молоді відповідної місцевої держадміністрації, службою дільничних інспекторів міліції та кримінальною міліцією у справах дітей органу внутрішніх справ.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.