Теорії будови конуса наростання.

Дослідженням будови конуса наростання займався німецький вчений В.Ф. Гофмейстер, який у 1951 році висунув теорію, згідно якої меристема конуса наростання закінчується однією ініціальною клітиною, яка дає початок всій меристематичні тканині.Пізніше іншим німецьким вченим Ганштейном (1863) було встановлено, що меристема з однією ініціальною клітиною властива лише споровим рослинам, а в насінних рослин (голо- та покритонасінних) є багато ініціальних клітин. За його теорією конус наростання складається з трьох шарів: зовнішнього — дерматогену, середнього — периблеми і внутрішнього — плероми. Разом з тим, ним було встановлено, що з дерматогену утворюється епідерміс, з периблеми — первинна кора та з плероми — центральний осьовий циліндр.У 1924 році Шмідт висунув теорію туніки і корпусу, згідно якої конус наростання диференційований на шари: 1) туніку (епідерма і первинна кора) і 2) корпус (центральний циліндр).Наступною теорією є теорія апікальної, латеральної та стрижневої меристем. Згідно якої за рахунок апікальної меристеми відбувається ріст в довжину, з латеральної утворюються листки, з стрижневої — центральний осьовий циліндр.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.