АЕРОМОНОЗ КОРОПОВИХ РИБ

Аеромоноз коропів (краснуха коропів, геморагічна септицемія, інфекційна черевна водянка, люблінська хвороба) – інфекційна хвороба коропових риб, яка характеризується запаленням шкіряного покриву, вогнищевими крововиливами, водянкою, куйовдженням луски, екзофтальмією, гідратацією м’язової тканини і всіх внутрішніх органів. Реєструють у всіх країнах Західної та Східної Європи, у водоймах Південної Америки та в Індії.

Етіологія. Збудник – Aeromonas hydrophila – коротка, з заокругленими кінцями, рухлива грамнегативна паличка з полярним джгутиком. Факультативний аероб, спор і капсул не утворює.

Росте на звичайних поживних середовищах при температурі 20-30°С (оптимум 25°С). При рості в МПБ утворює поверхневу плівку, рівномірне помутніння, муарові хвилі при струшуванні, лапатий, білувато-сірий осад на дні. На поверхні середовища розвивається плівка. При посіві на МПА виростають круглі колонії з рівними краями, опуклі, блискучі, напівпрозорі, з блакитним або блідо-матовим відтінком. За рахунок виділення бактеріями цитохромоксидази колонії дають позитивну реакцію на оксидазу. У різних географічних і кліматичних зонах утворюють кілька серотипів. Високовірулентні штами бактерій володіють гемолітичними властивостями. Вірулентні для коропів штами A. hydrophila викликають загибель білих мишей при внутрішньочеревному введенні їм 0,01–0,1 мл дводобової бульйонної культури, а маловірулентні – загибель білих мишей при дозі 0,25–0,5 мл.

На підставі багаторічних досліджень, всі рухомі аеромонади були розділені на три групи.

До першої групи належать облігатні патогени, високовірулентні аеромонади, що зберігають свою вірулентність протягом тривалого часу (понад 14 років), що викликають при проведенні біопроби контактним методом 100% -ву загибель дослідної риби.

Друга група - це штами з індукованої вірулентністю, які набувають свої властивості в результаті впливу будь-яких чинників навколишнього середовища або пасирування через організм риби. Такі штами в момент виділення можуть бути високовірулентних, але в процесі зберігання на штучних поживних середовищах знижують або взагалі можуть втратити свою вірулентність. Біопроба контактним методом дає негативний результат.

Третю групу складають аеромонади - представники, нормального мікробіоценозу води ставків або кишечника коропів, що не володіють вірулентними властивостями при первинному виділенні.

Епізоотологічні дані. До хвороби сприйнятливі коропи, сазани та їх гібриди віком від цьогорічного до плідників, сприйнятливі срібний карась, лин, білий амур, лящ, плотва і деякі інші коропові риби. На вікову сприйнятливість риб до аеромонозу впливають температура води і зональні особливості хвороби. У південних районах частіше хворіють цьогорічки і дворічки, в центральних і північно-західних - дволітки, трилітки і плідники коропів, сазана і їх гібридів.

Джерело збудника інфекції – хворі риби, їхні виділення та трупи, а також риби – мікробоносії. У водойми збудник інфекції заноситься з водою, хворою рибою, рибоїдними птахами, а також знаряддями лову, риболовним інвентарем та тарою. Риба заражається через ушкоджену луску та зябра, а також аліментарно; можлива передача інфекції п’явками, рачками паразитами – аргулюсами. Гострі спалахи аеромонозу з’являються у весняно-літній період при температурі води 15-20°С, до осені вона затухає, і хвороба набуває хронічної форми.

Розвитку хвороби сприяють щільна посадка і травмування риб, ослаблення їх резистентності (неповноцінне годування, виснаження) і несприятливі умови в ставках (порушення гідрохімічного режиму, забруднення органічними речовинами та ін.).

У риб, що перехворіли на аеромоноз, утворюється відносний імунітет.

Патогенез. Проникаючи в організм риб, бактерії розносяться кров'ю в усі органи і тканини, обумовлюючи септицемію. Біотоксини, що виділяють бактерії мають токсигенну дію на стінки судин, клітини і тканини, викликають серозно-геморагічне запалення шкіри, випотівання транссудату і ексудату в пухку клітковину і черевну порожнину, дистрофічні і некробіотичні зміни в паренхіматозних органах.

Симптоми. Інкубаційний період 2–30 днів. Розрізняють гострий, підгострий і хронічний перебігу хвороби з послідовним переходом з однієї стадії в іншу.

Гостра форма перебігу у дво- та трирічок коропа, спостерігається на початку спалаху, супроводжується масовою загибеллю риб, характеризується геморагічним запаленням окремих ділянок або й всього шкіряного покриву, розвитком асциту та загальної водянки, екзофтальмією та куйовдженням луски (рис. 29).

Рис. 29. Гостра форма аеромонозу коропа

На черевці, плавниках, бічних стінках тулуба відзначають почервоніння шкіри різних розмірів і форми, осередкове або дифузне зрошення луски за рахунок скупчення транссудату в підлускових кишеньках, одно- або двостороння витрішкуватість. Черевце збільшене в об'ємі, флуктує, при пробному проколі з нього виділяється ексудат жовто-солом'яного кольору з кров'яним відтінком. У дзеркальних і голих коропів на шкірі утворюються везикули (пухирці), заповнені прозорою або кров'яною рідиною. Анус випнутий, слизова його гіперемійована, при натисканні на черевце з нього виділяються слизові шнури. Зябра нерідко анемічні або застійно гіперемійовані.

Хвора риба малорухома, тримається біля берегів близько до поверхні води, може зовсім не реагувати на зовнішні подразники, згодом у неї настає розлад координації рухів, і риба гине впродовж 2–4 тижнів.

Підгострий перебіг відрізняється зниженням смертності риб, переходом гострої в хронічну стадію хвороби. При підгострому перебігу спостерігають одночасні прояви у хворих риб водянки, куйовдження луски, асциту, екзофтальмії та виразок різної величини і конфігурації. При уповільненому перебігу хвороби (наприклад, у зимовий час) краї виразок можуть мати білуватий ободок, при інтенсивному патологічному процесі – червоний. Інколи на місці виразок розвивається гнилісна мікрофлора і відбувається глибокий некроз м’язів. Не рідко спостерігається некроз плавників. Хворі риби малорухомі, підходять на приток свіжої води, лягають на бік і в такому стані гинуть. Підгостра форма хвороби триває 1,5–3 міс.

Хронічний перебіг частіше відзначають наприкінці літа, восени і взимку; він супроводжується одужанням частини риб. Загибель риб практично припиняється, за винятком випадків ускладнень і дії несприятливих чинників зовнішнього середовища. Хронічна форма перебігу проявляється наявністю відкритих виразок на шкірі та плавцях, нерідко проникаючих в глибокі шари мускулатури аж до оголення кісток (див. Рис. III), а також рубців синювато-фіолетового відтінку, які утворилися на місцях виразок після їх заживання та рубцювання (рис. 30). Відзначається деформація тулуба. Хвороба триває 1,5–2,5 місяців, риби видужують.

Рис. III. Аэромоноз (краснуха) коропів:1,2 - асцитна форма; 3 - виразкова форма

Патологоанатомічні зміни. Розрізняють асцитну, виразкову, асцитно-виразкову форми.

Асцитна форма (гострий перебіг) характеризується глибоким вогнищевим або розлитим серозно-геморагічним дерматитом, що виявляється набряком підшкірної клітковини і мускулатури, еритродіапедезом, клітинною інфільтрацією і восковим некрозом місцевих тканин (шкіри та м'язів). Нерідко відзначають загальний набряк тіла з сильною гідратацією мускулатури.

Рис. 30. Хронічна форма аеромонозу

Асцит проявляється скупченням в черевній порожнині великої кількості прозорої або мутної рідини з кров'яним відтінком або студневидного консистенції: серозно-фібринозний або гнійний перитоніт, набряк і набухання паренхіматозних органів, зливне запалення.

Печінка бліда, з жовтуватим відтінком, плямисто гіперемірована, в'яла, в ній переважають важкі запально-деструктивні зміни: застійна гіперемія синусоїдів, перігландуліт по ходу тяжів підшлункової залози, зернисто-жирова і вакуольна дистрофія гепатоцитів, вогнищевий некроз паренхіми. Показовим є різке зниження або зникнення глікогену з печінкових клітин. У більш пізніх стадіях розвивається пролиферативно-клітинна реакція. Жовчний міхур переповнений жовчю.

У кишечнику десквамативний катар з вогнищевими геморагіями на слизовій, а також витончення стінки.

Селезінка збільшена, темно-вишневого кольору. Нирки збільшені в розмірах за рахунок запального набряку, гіперплазії гемопоетичної тканини, скупчення макрофагів і проліферації клітин РЕС (ретикуло-ендотеліальної системи). В сечових канальцях спостерігають зернисту дистрофію епітелію, зрідка гломерулонефрит.

У серці відзначають перикардит з наявністю петехіальних крововиливів. Головний мозок іноді з ознаками набряку і дрібновогнищевим некрозами.

Кровоносні судини плавального міхура розширені, переповнені кров’ю. Черевну порожнину наповнює прозора або кров’яниста рідина.

Асцитної-виразкова форма (підгострий перебіг) характеризується поєднанням ознак асцитної і виразкової форм. Залежно від тяжкості захворювання переважають запально-дегенеративні або проліферативні процеси в органах.

При виразковій формі (хронічний перебіг) - поверхневі і глибокі виразки на тілі, проникаючі іноді до кісток. Виразки мають кратероподібну форму з червоним обідком і сіро-червоним дном. Іноді зустрічають вогнищевий дерматит і випадання луски. При загоєнні виразок утворюються рубці темно-фіолетового кольору. Відмічають викривлення хребта (сколіоз, кіфоз), деформацію кісток голови і плавникових променів. Внутрішні органи без істотних змін. У печінці відзначають склероз паренхіми і цироз.

Діагноз ставлять виходячи з епізоотологічних, клінічних та патологоанатомічних даних і результатів вірусологічних та бактеріологічних досліджень (виділення вірулентної культури збудника, визначення його серологічної належності, біопроба на здорових коропах або білих мишах).

Патогенність виділених культур перевіряють постановкою біопроби на коропах масою 150-200 г. Серотипізацію вірулентних штамів проводять при реакції аглютинації.

Аеромоноз коропів диференціюють від весняної вірусної хвороби (ВВБ), псевдомонозу, ерітродерматиту, деяких токсикозів і хвороб, що супроводжуються почервонінням шкіри. На весняну вірусну хворобу і псевдомоноз хворіють коропи, рослиноїдні риби, карасі та інші види. Захворювання протікають гостро або підгостро без утворення виразок на тілі.

Слід враховувати, що дерматит та виразкові ураження шкіри рідко бувають при травмах, дії місцево-подразнюючих отрут, ускладнених факультативною мікрофлорою.

Лікування та профілактика. Застосовують ванни з левоміцетином (300 мг/л з експозицією 12 год. і більше), синтоміцином (600–1000 мг/л при тій же експозиції) та метиленовим синім (50, 75, 100, 200 мг/л при експозиціях відповідно 12–16, 7–10, 4–6 та 2–4 год.). У ставках для вирощування цьогорічкам коропа дають метиленовий синій по 1–2 мг кожній рибі на добу разом з кормом впродовж 8–10 діб або синтоміцин у дозі 1–2 мг. Дворічкам у нагульних ставках згодовують ті ж препарати в дозах: метиленового синього 3–5 мг, синтоміцину 2–3 мг кожній рибі на добу. Плідників і ремонт обробляють індивідуально. Левоміцетин вводять внутрішньочеревно по 20–30 мг/кг двічі, біоміцин дають коропам через рот по 50 мг/кг впродовж 2–4 діб. Між інтервалами до їжі додають метиленовий синій по 3000 мг на 1 кг кормів або синтоміцин з розрахунку 50 мг на 1 кг маси риби. Всім віковим групам коропа до корму домішують фуразолідон з розрахунку 6 г на 10 кг кормів впродовж 10 діб з дводенною перервою між п’ятьма днями. З профілактичною метою фуразолідон застосовують також 10-денними курсами з дводенними перервами із розрахунку на 10 кг кормів: плідникам і коропам групи ремонту по 0,3 г; річникам коропа масою до 50 г – по 0,4 г; цьогорічкам коропа – по 0,3 г.

Товарну рибу, яка отримували антибіотики і фуразолідон, спрямовують на реалізацію через 21 день після закінчення лікування.

У неблагополучних господарствах щодо аеромонозу профілактичну годівлю у нагульних і літньоматочних водоймах починають навесні при підвищенні температури до 14°С. Повторну годівлю призначають влітку – в період можливого спалаху хвороби. Цьогорічкам коропа у ставках для вирощування профілактичне згодовування призначають на першу ж годівлю їх комбікормами. З другої половини липня і до жовтня використання лікувальних препаратів повторюють через кожні 2–3 тижні. Своєчасно виконують ветеринарно-санітарні та рибоводно-меліоративні заходи. Особливу увагу приділяють профілактичній дезінфекції та дезінвазії водойм, лікарському контролю за рибою та карантинуванню плідників і ремонтних риб, що надходять до господарства. У деяких господарствах для профілактики аеромонозу коропів застосовують періодичне літування ставків.

У профілактиці аеромонозу першорядне значення має охорона благополучних господарств від занесення збудників хвороби. З цією метою здійснюють суворий ветеринарний контроль за перевезенням риб для вирощування. Завезений посадковий матеріал розміщують у ставки окремо від місцевих риб, а виробників і ремонтну групу піддають карантину протягом не менше 30 днів при середньодобовій температурі води вище 12°С. При більш низькій температурі термін карантинування подовжують з таким розрахунком, щоб така ж температура зберігалася 30 днів поспіль.

Заходи боротьби. При виникненні аеромонозу коропів на неблагополучні рибоводні господарства та природні водойми накладають карантин. Оздоровлення проводять шляхом літування ставків або комплексним методом.

Літування полягає в повному припиненні рибоводного процесу: восени ставки спускають, всю рибу виловлюють, умовно здорову рибу реалізують у торговельну мережу, минаючи контакт зі здоровими господарствами. Ставки рибоводів експлуатують весь рік, протягом якого їх очищають від мулу, проводять дезінфекцію ложа і гідроспоруд негашеним (з розрахунку 25 ц / га) або хлорним (з розрахунку 3-5 ц / га) вапном, проморожують і просушують, ложе засівають травами , овочами та ін. Дезинфікують знаряддя лову, тару, спецодяг кип'ятінням або 4% -ним розчином формаліну та іншими засобами. Після проведення всіх ветеринарно-санітарних заходів ставки зарибнюють здорової рибою.

При оздоровленні комплексним методом в господарствах, що знаходяться на карантині, проводять такі заходи: ставки по черзі виводять на літування; за неблагополучними ділянками закріплюють постійних робочих, окремий інвентар, проводять лікування риб, дезінфекцію ставків та гідроспоруд, спецодягу, інвентарю, тари; створюють сприятливі умови середовища та годування риб; формують імунне стадо риб.

Трупи загиблих риб виловлюють і закопують в землю поодаль від водойм на глибину не менше 1,5 м з попереднім знезаражуванням 20%-вим розчином хлорного або негашеного вапна.

Карантин з господарства знімають через 1 рік після останнього випадку захворювання риб, проведення ветеринарно-санітарних заходів і негативних результатів біопроби у виробничих ставках.

Санітарна оцінка. Збудник аеромонозу коропів для людини і м’ясоїдних тварин безпечний. Хвору рибу, якщо вона не втратила товарного вигляду і відповідає харчовим якостям, допускають в їжу людям без обмежень. Нетоварну рибу та хвору живу рибу виловлюють і за висновком ветеринарного лікаря піддають технічній утилізації; її можна використовувати у провареному вигляді як корм для птиці, свиней, хутрових звірів.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.