Матричний процесор

Призначення матричних обчислювальних систем багато в чому схоже з призначенням векторних КС - обробка великих масивів даних. Воснові матричних систем лежить матричний процесор (array processor),що складається з регулярного масиву процесорних елементів (ПЕ). Системи подібного типу мають загальний пристрій, що управляє та генерує потік команд, і велике число ПЕ, що працюють паралельно і обробляють кожен свій потік даних. З метою забезпечення достатньої ефективності системи при рішенні широкого кола завдань необхідно організувати зв'язки між процесорними елементами так, щоб якнайповніше завантажити процесори роботою. Саме характер зв'язків між ПЕ і визначає різні властивості системи.

Між матричними і векторними системами є істотна різниця: матричний процесор інтегрує безліч ідентичних функціональних блоків (ФБ), що логічно об'єднані в матрицю і працюють в SIMD-стилі. Не так істотно, як конструктивно реалізована матриця процесорних елементів - на єдиному кристалі або на декількох. Важливий сам принцип - ФБ логічно зкомпоновані в матрицю і працюють синхронно, тобто присутній тільки один потік команд для всіх. Векторний процесор має вбудовані команди для обробки векторів даних, що дозволяє ефективно завантажити конвеєр з функціональних блоків. У свою чергу, векторні процесори простіше використовувати, тому що команди для обробки векторів - це більш зручніша для людини модель програмування, чим SIMD.

Паралельна обробка множинних елементів даних здійснюється масивом процесорів (Мпр). Єдиний потік команд, керуючий обробкою даних в масиві процесорів, генерується контролером масиву процесорів (КМП). КМП виконує послідовний програмний код, реалізує операції умовного і безумовного переходів, транслює в Мпр команди, дані і сигнали управління (рис.4.1).

Рисунок 4.1 – Матричний процесор

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.