Більшість даних уявлень про простір і час можна звести до двох основних концепцій. Субстанційної і реляційної концепції.

У науковій моделі світу, розпочинаючи від Ньютона і Галілея, час і простір розглядалися як особливого роду сутності, як якісь нетілесні субстанції, які існують самі по собі, незалежно від інших матеріальних об’єктів, але завдають на них суттєвого впливу. Вони становлять собою ніби вмістилище тих матеріальних об’єктів, процесів і подій, які відбуваються у світі. При цьому час розглядається як абсолютна тривалість, а простір як абсолютна протяжність. На дану трактовку простору і часу посилався Ньютон при створенні своєї механіки. Дана концепція домінує у фізиці аж до створення спеціальної теорії відносносі.

У реляційній концепції простір і час розглядаються як особливого роду відношення між об’єктами і процесами. У новій фізичній теорії простір і час трактуються з позиції реляційної моделі, як більш адекватної сучасним фізичним уявленням. Ми звертаємо увагу саме на момент вибору моделі для інтерпретації, так як у сучасній фізиці існують і уявлення, що базуються на модернізованому розумінні субстанційної концепції. Отже, з реляційних позицій час – це форма буття матерії, що виражає тривалість існування і послідовність зміни станів різних систем. А простір – форма буття матерії, що виражає структурність і протяжність різних систем. Простір і час мають цілий ряд атрибутивних, тобто невід’ємних властивостей.

Атрибутивні властивості простору:

- протяжність, тобто рядопокладеність і співіснування різних елементів. Це означає, що до кожного елементу можна додати або відняти другий елемент простору. Протяжність породжує структурність об’єктів, що проявляється в системі внутрішніх зв’язків елементів, які збирають у єдине ціле;

- неперервність, що проявляється у характері переміщення тіл від точки до точки і розповсюдженні впливів з допомогою полів як процес передачі матерії, енергії, інформації;

- відносна дискретність (перевність), яка забезпечує відносно відокремлене існування тіл у природі;

- трьохвимірність, яка ность всезагальний характер. Усі створювані в науці n-мірні простори є лише абстракції, зручні для описування. Реальний простір тривимірний, і всі явища можна відобразити в трьох просторових координатах.

Отже простір – це форма координації співіснуючих матеріальних об’єктів, їх

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.