- Гідрологія і Гідрометрія
- Господарське право
- Економіка будівництва
- Економіка природокористування
- Економічна теорія
- Земельне право
- Історія України
- Кримінально виконавче право
- Медична радіологія
- Методи аналізу
- Міжнародне приватне право
- Міжнародний маркетинг
- Основи екології
- Предмет Політологія
- Соціальне страхування
- Технічні засоби організації дорожнього руху
- Товарознавство продовольчих товарів
Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция
Опісторхоз
Опісторхоз спричинюється кошачим або білчачим сисуном (Opisthorchorchis felineus). Характеризується хронічним перебігом з ураженням печінки, жовчного міхура і підшлункової залози.
Етіологія. Збудником опісторхозу є гельмінти типу Peathelminthes класу trematoda сімейства Opisthorchidae: Opistorchis felineus і Opisthorchidis viverrini.
Джерело захворювання. Остаточним хазяїном опісторхісів є тварини і людина. З організму остаточного хазяїна з фекаліями виділяються яйця, які проковтуються прісноводними молюсками (перший проміжний хазяїн). Через 2—10 міс. з організму молюска виходять личинки, що проникають в організм риби родини коропових (другий проміжний хазяїн). З м'ясом риби личинки потрапляють в організм остаточного хазяїна і через 10—15 днів перетворюються на статевозрілі особини. Личинки опісторхіса гинуть у процесі варіння риби через 20 хв, у фарші в процесі смаження — через 10 хв, при засолюванні дрібної риби — через 4 доби, великої — через 10 діб. Личинки живуть у тканинах риби до 2 років. Виділення яєць гельмінта з фекаліями триває до 10 років.
Механізм зараження — фекально-пероральний, шлях передавання — харчовий. Зараження людини і тварини відбувається внаслідок вживання в їжу сирої, недостатньо термічно обробленої і недосоленої риби з метацеркаріями гельмінта.
Клінічна картина. Інкубаційний період триває 2—4 тиж. У ранній стадії хвороби спостерігають незначне підвищення температури тіла, слабкість, погіршення апетиту, шлунково-кишкові розлади. У пізній стадії хворі скаржаться переважно на біль у надчерев'ї і правому підребер'ї, диспептичні розлади. Відзначають збільшення печінки та жовчного міхура. Можливий розвиток хронічного холецистохолангіту, панкреатиту. Тяжким ускладненням може бути кишкова непрохідність, гнійний холангіт, гострий панкреатит, розрив кістозно розширених жовчних проток із розвитком жовчного перитоніту.
Профілактика. Термічне оброблення риби перед споживанням. М'ясо риби слід ретельно оглядати на наявність личинок гельмінтів.
Переглядів: 172